25.01.2007
12:00

Ураган «Кирило» наповнив чорний ринок деревини?

Ураган «Кирило», пік якого на Прикарпатті відчули вночі 19 січня, завдав шкоди не тільки наземним комунікаціям та мережам, деяким будівлям та спорудам, але й навколишньому природному середовищу. Лісовим угіддям, мабуть, дісталося найбільше. «Прибирання» Як відомо, ураганний вітер, окрім того, що попутно зачіпає усіляку дрібноту, яка не може встояти перед силою ураганного вітру, за рахунок явища турбулентності вириває з корінням в основному найбільші (найвищі) та найкращі дерева. Вони власне і являють собою найбільшу цінність для заготівельної та деревообробної промисловості. Найбільше шкоди лісовим угіддям завдав ураганний вітер у Косівському, Верховинському, Надвірнянському, Долинському та Рожнятівському районах Івано-Франківської області, де лісистість коливається в межах 51 73 %. Але шкода ця є шкодою лише для одного з головних постійних лісокористувачів області, за яким закріплено 75 % земель лісового фонду області, — Державного лісового фонду. А для тих, хто постійно самовільно вирубує ліс, час після буревію є золотою порою, коли сама природа зробила половину роботи, потрібно тільки «позбирати» викорчовані дерева та відтранспортувати їх до місця обробки. Побувавши у одному з найбільш лісистих районів нашої області, Верховинському, одразу після стихійного лиха, я виявила одну д-у-у-же цікаву особливість. Ліс, так би мовити, «прибирали» (тобто збирали повалені дерева), але далеко не працівники лісового господарства, принаймні я засумнівалася у їх приналежності до нього. Організовані «бригади» по 3 5 чоловік дуже акуратно очищали стовбури повалених дерев від гілля і складали у підготовлений (гужовий) транспорт, що стояв коло дороги. Проте шлях жодної фіри не вдалося прослідкувати до кінця. Якої кількості дерев недорахуються лісництва — це питання часу. КОМЕНТАР Олексій Голубчак, начальник Івано-Франківського обласного управління лісового господарства: «Після буревіїв все обліковується, нема такого, щоб ми рубали дерева, які не обліковані. А те, що ви бачили, називається самовільна рубка. Лісник мав це зафіксувати, написати акт про те, що не виявлено лісопорушника і здати це в лісництво». Подорож по шести лісництвах, на превеликий жаль, не подарувала мені жодної зустрічі з лісником чи бодай його помічником. Всі вони зникли в невідомому напрямку. На дверях лісництв висіли величезні замки-колодки, а у ретельно загратованих вікнах — графіки роботи. Поговоривши з кількома місцевими жителями, а також спираючись на власні невдалі пошуки, я зробила невтішний висновок, що лісник, незважаючи на зовнішню людиноподібність, це не «людина». Не треба так прикро помилятися. Це такий «звір»,якого всі знають, всі бачили і в переважній більшості бояться. Але ще нікому, в тому числі і мені, не вдалося його вполювати. КОМЕНТАР Олексій Голубчак, начальник Івано-Франківського обласного управління лісового господарства: «Що значить, ви не побачили жодного лісника? Припустимо, середня площа лісництва — 5 тисяч гектарів, середній обхід — це 700 гектарів, тобто в лісі є 6 7 лісників. І якщо послали їх на обстеження, де були вітровали, то він не може бути на дорозі, він там, де є вітровали». Наповнення ринку Повалений під час урагану ліс в більшості своїй, як би це не було прикро констатувати, піде на чорний ринок. Оскільки працівники державних лісових господарств його зібрати просто не встигнуть. Якщо уважно подивитись на штатний розклад середньостатистичного лісництва у будь-якому з районів нашої області, все стає зрозумілим. На одного лісника приходиться від 300 до 700 гектарів лісу. Але чорний ринок лісу наповнюється не тільки після ураганів та інших стихійних лих. Він існує постійно і на даному етапі через нього реалізовується деревини більше, ніж через запроваджені у 2005 2006 роках тендерно-аукціонні процедури в лісовому господарстві. За словами першого заступника голови ІФ ОДА Андрія Романчука, через запровадження тендерно-аукціонного механізму продажу деревини мав відбутися поступовий перехід до утворення лісової біржі на обласному рівні. Проте навіть такі кроки не дали відчутного ефекту. Об’єми деревини, що продається на чорному ринку, значно зменшити не вдалося. КОМЕНТАР Андрій Романчук, перший заступник голови Івано-Франківської ОДА: «Ми ставили перед собою завдання розмежувати заготівлю лісу і продаж деревини. Формально ми цього досягли. Але, на жаль, аналіз аукціонів, проведених в 2006 році показав, що деревина, реалізована із загальної маси на аукціонах, становила десь близько 30 %, а все решта — повернулося назад у держлісгосп, а уже з держлісгоспу напряму реалізовувалася підприємцям». Консервуванню такого стану речей посприяли і кроки Державного комітету лісового господарства України, який спробував утворити єдину республіканську лісову біржу. На перший погляд, така структура мала б вирішити проблему відокремлення заготівлі деревини від продажу деревини, але згідно з наказом Держкомлісгоспу, яким створювалася Єдина лісова біржа для всієї України та визначався її статус і умови торгів, було визначено надто великий мінімальний розмір лота для торгів. Його могли придбати лише підприємства, що мають значний ресурсний капітал. Дрібні ж переробники в такому випадку взагалі втрачали право на існування. Таким чином увесь ринок знову концентрувався би в руках кількох десятків великих трейдерів, які у свою чергу створювали б вторинний ринок. А вже цей ринок був би зовсім неконтрольований державою. На щастя, цей наказ в даний момент скасовано і деревина і далі часто напряму реалізовується підприємцям держлісгоспами, що, проте, не можна назвати позитивною практикою. Оскільки в особі працівників держлісгоспів і надалі частково поєднуються заготівельник лісу і продавець. Останнє немалою мірою сприяє різноманітним зловживанням у лісовому господарстві. Оскільки кожний лісник несе персональну матеріальну відповідальність за ввірені йому кубометри живого державного майна. КОМЕНТАР Олексій Голубчак, начальник Івано-Франківського обласного управління лісового господарства: «Два рази в рік проводяться лісообходи. Призначають спеціальних людей, які роблять ці обходи і визначають, чи є там зрубані дерева. Якщо є, то комісія визначає штрафні санкції , і лісник платить за це стільки, скільки мала б одержати держава, якби ми зрубали те дерево і його продали. Тобто, держава має одержати плату за цю деревину». Наскільки якісно проводяться такі лісообходи і наскільки достовірними є їх дані, можна судити, виходячи з цифр об’єму самовільно зрубаної деревини, які надало Івано-Франківське обласне управління лісового господарства. За їхньою статистикою за весь 2006 рік об’єм самовільно зрубаної деревини в області становив 1303 м3. І це «говорить» найбільший постійний лісокористувач області, за яким закріплено 75 % лісового фонду Івано-Франківщини?!. (тут хотілося поставити дурнуватий смайлик, але це не газетний формат)… Як кажуть, живі перекази, а віри їм не ймеш… 1303 кубометрів — це не мало, але і не багато. Це не та цифра (тобто об’єм), через яку питання піднімалося би на рівні області так часто. Про системні крадіжки лісу та шкоду, завдану державному лісовому фонду, не згадували б як про одну з найбільших проблем області. Наталія Вінничук, газета «Репортер»

return_links(15); ?>