Погляди ЄС на напрямки співробітництва з Україною

Віталій Мартинюк, аналітик УНЦПД

У відносинах з Європейським Союзом Україна перебуває на стадії активного переговорного процесу з підписання нової посиленої угоди, яка фактично визначатиме формат майбутніх відносин між Україною і ЄС. Знаковою подією відносин стане саміт Україна-ЄС, який буде проведено 14 вересня цього року в Києві. 23-24 липня 2007 року в Брюсселі було проведено чергову сесію Ради з загальних справ і зовнішніх відносин за головування міністра закордонних справ Португалії Луї Амадо. Одним із питань сесії стала підготовка до саміту Україна-ЄС, який буде десятим, організованим в рамках Угоди про партнерство і співробітництво між ЄС і Україною. Очікування нашої держави є зрозумілими - поглибити відносини з ЄС, інтенсифікувати процес європейської інтеграції і наблизитись до членства в ЄС. Що ж очікує Європейський Союз від цього саміту і від співробітництва з Україною вцілому?

Перший висновок про погляди ЄС можна зробити, проглянувши питання, які винесено на саміт. На сесії Ради загальних справ і зовнішніх відносин ЄС було прийнято акт підготовки саміту Україна-ЄС, згідно з яким для обговорення визначено наступне: останні події в ЄС і в Україні, відносини ЄС з Україною стосовно розробки нової посиленої угоди, співробітництва з питань закордонної політики і безпеки, торгівлі, питань кордонів, енергетики, ядерної безпеки і навколишнього середовища, а також міжнародні питання, включаючи Росію, Молдову і Білорусь.

Останніми знаковими подіями в ЄС є рішення Ради ЄС про прийняття нового спрощеного договору і початок роботи Міжурядової конференції (перше засідання відбулось 23 липня), що позначило початок виходу ЄС із кризи після негативного голосування по Європейській конституції у Франції і в Нідерландах в 2005 році. А оскільки це лише початок, то ЄС все ще перебуває в стані кризи - кризи інституційної. Україна також знаходиться на шляху виходу з кризи, але кризи політичної. Прагнення України вступити до ЄС є очевидними, але сам ЄС не готовий до такого приєднання.

По-перше, внутрішня криза ЄС не дозволяє здійснювати процес подальшого розширення, і Європейська Рада ще 14-15 грудня 2006 року прийняла рішення не проводити розширення до прийняття нового договору. Хоча в даний час і тривають переговори про членство з Хорватією, Македонією і Туреччиною. Однак, тільки Хорватія може розраховувати на вступ до ЄС найближчим часом, що було відзначено на засіданні Ради ЄС. До того ж, більшість країн ЄС, включаючи Німеччину та Францію, виступають виключно за поглиблене партнерство з Україною без чітких перспектив членства.

По-друге, Україна є другою за розмірами європейською країною з населенням в 46,6 млн. осіб, з національним і культурним розмаїттям, з власними проблемами політичного і економічного характеру. Процес приєднання такої великої держави є набагато складнішим, ніж порівняно невеликої Хорватії (4,4 млн. населення). Підтвердженням цього є проблеми в переговорному процесі з Туреччиною, яка невідомо чи взагалі стане членом ЄС, оскільки зустрічає рішучий супротив з боку ряду європейських лідерів. Так новообраний президент Франції Ніколя Саркозі відкрито заявив, що виступатиме проти вступу Туреччини до ЄС (детальніше див.: Матеріали спільної прес-конференції президента Франції Ніколя Саркозі і президента Європейської Комісії Жозе-Манюель Баррозо).

Стосовно ж політичної кризи в Україні, ЄС дотримується позиції, що вона є внутрішньою справою України, з рекомендацією вирішити проблему шляхом компромісу. В усіх останніх документах ЄС, які стосуються України, вказано, що наша держава повинна дотримуватись травневих політичних домовленостей для мирного виходу з кризи. В ході зустрічі з міністром закордонних справ України Арсенієм Яценюком 17 липня 2007 року Верховний представник ЄС з зовнішньої політики і безпеки Хав’єр Солана заявив, що позачергові парламентські вибори в Україні "мають привести до стабільного уряду, здатного здійснити важливі політичні і економічні реформи". Європейський Союз переконаний, що стабілізація в Україні "полягає в звільненні політичного світу від економічних повноважень, в ліквідації корупції і в гарантуванні незалежного правосуддя" (детальніше див.: Доповідь Комісії з закордонних справ Європейського парламенту від 12 липня 2007 р.).

Загалом, ЄС вигідно мати потужного, стабільного і відданого партнера на східних кордонах, який завдяки своєму геополітичному положенню здатний сприяти вирішенню ряду завдань ЄС на сході. До цих завдань відносяться: стабілізація відносин з Росією; сприяння співробітництву з Білоруссю; активізація політики ЄС у Чорноморському регіоні, де Україна відіграє ключову роль; сприяння розвитку проектів із транспортування каспійської нафти і газу в Європу; гарантування безпеки на східних кордонах ЄС і врегулювання "замороженого" Придністровського конфлікту шляхом тісного співробітництва України з Молдовою. Україна співпрацює з Місією прикордонної допомоги ЄС в рамках Придністровського конфлікту, мандат якої в цьому регіоні продовжено ще на два роки.

Питання протидії нелегальній міграції є одним із пріоритетних в ЄС. Тому європейські країни зацікавлені в створенні, так би мовити, буферної зони на кордонах ЄС. Україна, хоч і є джерелом мігрантів в Центральну і Західну Європу (за січень-травень місяці 2007 року з України виїхало 17 608 осіб), переважним чином нелегальних, чудово підходить для такої ролі. Наша держава знаходиться фактично на рубежі Європи з Азією, і завдяки прозорим російсько-українським кордонам потоки нелегалів спрямовуються через українську територію з країн Азії до ЄС. ЄС вигідно сприяти розвитку імміграційної політики України, щоб імміграційний потік закінчувався на українській території.

Європейський Союз прагне поглиблення економічних зв’язків з Україною, зокрема шляхом створення зони вільної торгівлі. На одинадцятій сесії Ради співробітництва Україна-ЄС було підкреслено необхідність врегулювання питань, які затримують вступ України до СОТ, оскільки від них залежить початок переговорів з угоди про створення зони вільної торгівлі. Україна є сферою для вкладання європейських інвестицій. За даними Державного комітету статистики України на 1 січня 2007 року обсяги інвестицій в Україну з країн ЄС сягнули рівня 15924 млн. доларів США, що склало 75% загальної кількості зовнішніх прямих інвестицій.

ЄС значно залежить від енергоресурсів Росії (на 40% по газу і на 20% по нафті), значна кількість яких транспортується через територію України. Газовий конфлікт 2005 року між Росією і Україною продемонстрував, що ЄС зацікавлений не у справедливому відстоюванні інтересів України, а виключно в стабільності поставок російських енергоносіїв за будь-яку ціну для транзитних держав. Європейський Союз дотримується позиції, що Україна і Росія повинні підтримувати добросусідські відносини, хоча ЄС і висловлює стурбованість стосовно низки останніх сенсаційних заяв Росії. Польща і країни Балтії, з огляду на проект транспортування російського газу по дну Балтійського моря, підтримують проекти транзиту енергоносіїв через територію України. За особливого сприяння Польщі в ЄС висловлюються пропозиції посилити стратегічну роль України як енерготранзитної країни, в тому числі й шляхом введення в дію нафтопроводу Одеса-Броди з його продовженням до країн-членів ЄС.

Паралельно Європейський Союз зацікавлений і в розвитку енергетичних проектів всередині України. Комісія із закордонних справ Європарламенту закликала Україну повністю підтвердити принципи ринкової економіки і прозорості енергетичного сектору. Європарламент виступає за диверсифікацію енергоресурсів України шляхом доступу до прямих поставок з Центральної Азії, за посилення співробітництва в енергетичній сфері в рамках ГУАМ, за підвищення ефективності енергетики в Україні, за швидку інтеграцію України в Європейське енергетичне товариство шляхом об’єднання електричних мереж України і Європи. 18 липня поточного року президент французької компанії D&P Ален Мадлен відзначив, що французькі спеціалісти можуть створити в Україні такий повний цикл вироблення електроенергії, який дозволить їй отримати незалежність у цій галузі.

Гарантування екологічної безпеки в Україні також є важливим питанням для ЄС, оскільки проблематика захисту навколишнього середовища стоїть в одному ряду з енергетичними проблемами, і вони завжди розглядаються разом. Це стосується також безпеки атомних електростанцій. 8 червня 2007 року Європейський парламент у доповіді стосовно мандату на переговори між ЄС і Україною вказав на необхідність прискорення процедури оцінки безпечності всіх українських атомних електростанцій.

 Підходи до майбутнього формату співробітництва між ЄС і Україною є різними, але можна виділити дві точки зору.

Перша - укласти угоду про посилене співробітництво, особливостями якої стануть угоди про створення зони вільної торгівлі, про спрощення візового режиму (вже підписана в червні цього року), а також поглиблене співробітництво в сфері юстиції, свободи та безпеки, енергетичного сектору, транспорту та охорони навколишнього середовища.

Друга точка зору полягає в розширенні партнерства до рамок асоційованого членства, що було підтримано в рекомендаційному режиму Європейським парламентом (детальніше див.: Матеріали сесії Європейського парламенту від 12 липня 2007 р.). У доповіді Комісії із закордонних справ Європарламенту сказано, що "ці переговори (переговори з поглибленої угоди між Україною і ЄС - Авт.) повинні б були привести до укладання Асоціативної угоди, яка б дозволила Україні використати свої механізми для поглиблення своєї інтеграції з ЄС і підготувати наступні етапи для задоволення своїх європейських сподівань, які спрямовані на довготермінове набуття членства в ЄС".

Зрозуміло, що рекомендації Європарламенту будуть певним чином враховані в ході переговорного процесу (зокрема із збільшення фінансової допомоги Україні), але про набуття членства мова йти не буде. На даному етапі Європейський Союз піде на будь-яке посилене співробітництво, але без жодного натяку на гарантування членства України в ЄС.