|
У грудні до Шенґенської зони увійдуть дев’ять країн, що приєдналися до ЄС у травні 2004 року: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія та Мальта. Входження до Шенґенської зони означатиме скасування контролю на внутрішніх наземних та морських кордонах країн-учасниць. Скасування контролю на повітряних кордонах планується здійснити у березні 2008 року. Після свого розширення Шенґенська зона охоплюватиме простір у 3,6 мільйони квадратних кілометрів, в межах якого люди можуть вільно подорожувати без прикордонних перевірок та контролю. Що таке Шенґенська зона? Шенґенська зона є європейським простором вільного переміщення осіб. Основними елементами цього простору є а) скасування контролю на внутрішніх кордонах країн-учасниць, б) гармонізація умов перетину зовнішніх кордонів країн-учасниць, а також принципів візової політики, та в) створення спільної Шенґенської інформаційної системи (SIS та SIS-II), що дозволяє країнам-учасницям обмінюватися даними про осіб, які перетнули зовнішні кордони простору. Функціонування простору регулюються спеціальними нормами у рамках права ЄС (так званий „Шенґенський доробок” або „Шенґенський acquis”).Нині країнами-учасницями Шенґенської зони є тринадцять держав-членів ЄС (Німеччина, Австрія, Бельгія, Данія, Іспанія, Фінляндія, Франція, Греція, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія та Швеція). До простору входять також Норвегія та Ісландія, які не є державами-членами ЄС.Готуючись до вступу до Шенґенської зони, дев’ять нових держав-членів ЄС здійснили низку реформ, спрямованих на полегшення транскордонного руху людей. Реформи передбачали адаптацію дорожніх, повітряних та морських інфраструктур, приєднання національних інформаційних мереж до Шенґенської інформаційної системи (SIS) та застосування механізмів захисту особових даних. Історія Шенґенської співпраці 1985: у Люксембурзькому містечку Шенґен Німеччина, Франція, Бельгія, Нідерланди та Люксембург підписують угоду про поступове скасування прикордонного контролю 1990: сторони підписують Шенґенську конвенцію, спрямовану на виконання Шенґенської угоди 1985 року 1990-1992: до Шенґенської конвенції долучаються Італія, Іспанія, Португалія та Греція 1995: Шенґенська конвенція набуває чинності1996: Конвенцію підписують Данія, Фінляндія та Швеція. До них також долучаються Норвегія та Ісландія, які не входять до Європейського Союзу 1999: держави-члени ЄС підписують Амстердамських договір, що інтегрував Шенґенську конвенцію до корпусу права ЄС. 2000: Велика Британія частково приєднується до Шенґенської конвенції (віднині вона бере участь у співпраці поліційних та судових органів держав-учасниць Шенґенської зони) 2002: Ірландія частково приєднується що Шенґенської конвенції (віднині вона також бере участь у співпраці поліційних та судових органів держав-учасниць Шенґенської зони) 2004: розширення ЄС: 10 країн Східної та Центральної Європи приєднуються до Європейського Союзу 2004: Швейцарія підписує угоду про асоціацією з Шенґенською зоною 2007: до ЄС приєднуються Румунія та Болгарія, які починають частково виконувати норми Шенґенського acquis Кінець 2007-початок 2008 року: дев’ять нових країн ЄС планують приєднатися до Шенґенської зони>>> докладніше
|