15.06.2006
12:00

Роман Ткач про владу, самопереоцінку, плани та “Код да Вінчі”...

“Я звик просто працювати...” — Романе Володимировичу, зараз закінчується процес формування центральних органів влади. Як відомо, позиції Юлії Тимошенко на прем’єрство все менше і менше оспорюються багатьма політиками — потенційними учасниками так званої Помаранчевої коаліції. Як відомо, на з’їзді партії Бать¬ківщина, який відбувся трішки більше тижня тому, вона як про факт заявила про своє прем’єрство і закликала місцеві партійні організації готувати на місцях “кадровий резерв” для заміщення посад у владі. Тобто, якщо Прем’єром буде Тимошенко, на якій посаді Ви себе бачите? Чи Ви впевнені в тому, що збережете посаду губернатора? Якщо ні, то чим будете займатися? Ваші прогнози. — Ситуація, яка стосується не тільки особисто мене, але й держави, виглядає трішки сумно. Бо після останніх виборів через ті дії, які дозволяли собі деякі обласні ради Східного та Південного регіонів України: спочатку по мові, а потім, взагалі, щодо так званих “вільних зон”, стає сумно щодо управління територіями. Україна є унітарною державою. І Конституція, і закони у нас створені для функціонування дієвої вертикалі влади. І коли сьогодні діями органів місцевого самоврядування, місцевими радами розривається ця вертикаль і нічого не пропонується взамін, то це справді не тішить. Все ж Україна велика держава з 50-мільйонним населенням, тому це надзвичайно серйозно. Щодо Вашого запитання про можливу іншу роботу, я щиро кажу, що буду працювати в будь-якому місці, котре мені визначать в команді. Я є людина команди. Вважаю себе людиною Президента. І навіть якщо буде той варіант, який пропонує Юлія Володимирівна, і буде застосовано квотний принцип, то все-одно на територіях віддаються переваги тій політичній силі, яка є там найбільш рейтинговою... — Тобто, якщо у нас, на Прикарпатті, на виборах перемогла “Наша Україна”, то Ви як її представник у даній позиції відчуваєте себе впевнено? — Не те щоб впевнено чи ні. Якщо відверто, я навіть над цим не задумуюся. Я звик просто працювати. Якщо всі зусилля витрачати на роздуми про те, де я завтра буду, на якій посаді і що взагалі зі мною буде, то дуже швидко можна дійти до якоїсь межі. Мене не хвилює майбутній розподіл посад. Як буде, так буде. — На рівні області, перед тим як було обране керівництво обласної ради, багато розмов йшло про те, ніби йде суперечка за впливи на керівництво областю. Суперечка йшла між так званими командами Шкутяка і Круця-Ткача. Головою облради було обрано людину з Вашої команди — Ігоря Олійника. Голова обласної ради – це людина знана, відома, авторитетна і, напевно, оптимальна на цій посаді. Є деякі сумніви щодо заступників. — Відносно того команда Ткача чи Шкутяка: по-перше, я цього ніколи не говорив... — Так говорять аналітики. — Я думаю, що людям не цікаві всі ці речі. Адже Ткач і Шкутяк, попри все я можу так вважати, це — люди Президента. Вони як працювали, так і працюють в одній команді... — Але Ви колись так “дипломатично” стверджували, що у Вас і в колишнього мера обласного центру Шкутяка є “різні погляди на деякі проблеми”... — Звичайно, мало місце те, що часто у нас були різні погляди на життя, на розвиток подій. Але я б не хотів, щоб в даному випадку хтось був переможцем або переможеним. Я розумію, що є багато аналітиків і журналістів. Вони завжди шукають щось “смажене”, залаштункове. Їм десь навіть було не цікаво, як проходили перші сесії облради, бо всі суперечки не виносилися в сесійний зал, а вирішувалися попередньо шляхом консультацій. А хіба зараз цікаво? Коли відбувається формування коаліції у Верховній Раді – кожного дня різні коментарі. Краще не коментувати, не чубитися публічно, а домовитися і вийти на якесь рішення, так як це було зроблено в нашій обласній раді. Відносно роботи обласної ради. Багато хто з політиків говорив ніби нівелюється роль державних адмі¬ністрацій, що не буде вже вертикалі влади, що частина функцій передається представницьким органам, вони будуть формувати виконавську владу. Багато депутатів навіть і зараз, вже після виборів, не читаючи Конституції і законів, думають, що так воно є. Це відбивається на їхній поведінці. Але виборчий пил вгасає і, як би то сумно не було, але сьогодні повноважень щодо управління територій і процесу в депутатів обласної ради немає. “Я вірю в здоровий глузд заступників голови облради...” — А яка зараз роль і функція облради: керувати, контролювати роботу ОДА? Чи дає рада вам рекомендації? — Навіть рекомендацій не дає. Сьогодні головні повноваження у них — контролюючі і представницькі. Сьогодні обласна рада не управляє територією. В межах своїх компетенцій це робить обласна держадміністрація: починаючи від бюджету і закінчуючи програмою соціального розвитку розробляє все ОДА. А рада за¬тверджує і контролює. Ось головна функція на сьогоднішній день ради. — Для чого тоді було вводити трьох заступників? Мета – задовольнити якомога більшу кількість амбіцій? Чи потрібна така кількість заступників? Адже говорять, що раніше і одному заступнику було замало роботи. А що будуть робити три, як вони будуть ділити владу, чим займатися? Звідки знайти додаткові кошти на нові посади заступників? Бо зараз, кажуть, в них основне питання — це які придбати для себе службові автомобілі... — (сміється). ...Все знають журналісти... Тут, як політик я розумію, всі по¬літичні сили хотіли мати своє широке представництво у владі. А як керівник, як просто врешті-решт виборець, в даному випадку як громадянин і голова обласної адміністрації, я однозначно кажу і казав їм — забагато три заступники. Можна було шукати компромісний варіант – один заступник штатний, а два на громадських засадах. Але таке вже було прийнято рішення в результаті довгих політичних домовленостей, і в даному випадку я б не хотів його обговорювати. Ті речі, про які ви говорили і я читав в пресі про те, що, наприклад, в Львівській обласній раді збільшується кошторис видатків. То є правда. Я думаю, що ми будемо шукати якогось розумного компромісу. — Кажуть, що ті, хто ратували за більшу кількість посад в облраді, твердять, що гроші на все є, бо є перевиконання обласного бюджету... — Ні-ні... Перевиконання повинно йти на трішки інші моменти. У нас зараз багато таких нагальних життєвих проблем, починаючи з найелементарнішого – оплата за комунальні послуги бюджетних підприємств. Коли в бюджеті закладено розрахунок на одні суми на оплату енергоносіїв, а Бог знає що буде у вересні, в жовтні. Тому ми частинку цих грошей будемо тримати на такі речі. — То які ж автомобілі куплять собі заступники голови облради? Бо, кажуть, що зараз “роздвоюються” між “Мерседесамим” і “Тойотами-Камрі”? — Я, повірте, не знаю такої інформації. Ні про марки, ні про моделі. Я все таки вірю у здоровий глузд наших за¬ступників голови облради. Я знаю все-таки поміркованість пана голови обласної ради Ігоря Олійника. І якщо, не дай Бог, будуть робитися такі речі, то ми разом з депутатами і журналістами будемо відповідно реагувати... — Ви ті гроші, що були передбачені на авто для голови ОДА, витратили на “Таврії” для ветеранів та інвалідів. Може заступники голови облради все- таки візьмуть з Вас приклад в цьому? — Я думаю, що візьмуть. Думаю, що ми з ними переговоримо і порозуміємося. У нас завжди було два автопарки, ми будемо йти на те, щоб об’єднати їх. У нас є чергові машини. У заступників не багато є виїздів. Тому ми якось знайдемо розумний компроміс. Ви ж розумієте, що є поняття авторитету влади взагалі. Люди не будуть виясняти, яка влада: чи обласна рада, чи облдержадміністрація купляє дорогі автомобілі. Я думаю, що в той час, коли багато речей соціального плану не виконується, а влада взяла і купила собі три – чотири машини, то такого не буде... Про переоцінку цінностей та пріоритети – Ви пройшли, можливо, вже перший етап становлення на посаді голови ОДА. Перший рік – це час, необхідний, щоб ввійти в курс справ, опанувати, розібратися з усім і, очевидно, намітити стратегічні цілі на найближчий період. Яка зараз мета Вашої діяльності? Які пріоритети в цій діяльності Ви зараз бачите? — Дійсно, я зараз дуже прискіпливо аналізую попередній рік. Починаючи з того, що коли сказав, як себе повів, чи так зробив всюди, як потрібно. В багатьох моментах незадоволений собою, своїми діями. — В яких саме моментах незадоволені? — Дуже часто не треба робити поспішні висновки. Хоча я думав, що вже це пройшов, бо я давно у владі, але все-таки деколи з моїх уст виривалися занадто може критичні оцінки щодо ситуації, щодо дій окремих посадових осіб. Може не завжди оцінювалося все те, що було зроблено до мене. І тому я за цей рік, багато на чому обпікшись в деяких моментах, вже зараз критичніше ставлюся до цих оцінок. Не те, що не треба говорити правду. Про те, що недобре зроблено, треба говорити. Поспішність якихось критичних висновків не завжди доречна, адже, потрапивши в таку саму ситуацію, думається, а що ж про мене тепер подумають? Зараз ця поспішність і категоричність в судженнях притаманна багатьом депутатам облради. Вони ніби все вже знають – що де міняти, як робити. Я їх розумію, бо, мабуть, таким же був рік тому, тому намагаюся десь виправити... — Тобто “революційність” проходить? — Так, “революційність” проходить... Відносно того, що зараз робити. Якщо говорити про поточне суспільно-економіч¬не життя, то в багатьох моментах уже десь є певна стабільність. Наприклад, такі речі, як черговість виплати зарплати, пенсій — на це я вже не звертаю уваги. Система відлагоджена і працює без додаткової опіки і при мінімумі втручання. Наприклад, підійшов до завершення навчальний рік — в мене розмов з фінансистами і освітянами про черговість виплати відпускних вчителям немає, окрім де¬кількох регіонів, де треба звернути на це увагу. Я це питання закрив, контролює його управління освіти і фінансове управління. Тому такі соціально значущі питання відпадають. І я концентрую свої зусилля на тому, щоб підняти одну-дві теми та попрацювати над ними так, щоб відчули люди. Наприклад, минулого року ми підняли питання лісового господарства. Там зараз визрів клубок проблем, тому треба знову робити зміни до розпоряджень, але позитивна тенденція пішла. В багатьох гірських районах спілкуюся з людьми. Там ще є багато недопрацювань, і далі ще крадуть ліс, хоча тенденції – позитивні... — Але ж заходи проти крадіжок лісу не завжди є популярними серед горян. Часто ці крадіжки – єдиний засіб для існування. Людям в гірських районах вигідно красти ліс... — Одне – зрізати одну смереку для власних потреб, а інше – системність крадіжок, де йде мова про сотні і тисячі кубів. Мене друге цікавить більше, тому я можу стверджувати, що системних крадіжок в Івано-Франківській області практично немає. Все-таки тут працює і служба безпеки, і міліція. Хоча, можливо, надалі десь воно є, розмови йдуть. — Наші люди завжди знаходили, як обійти систему, на кожне нововведення проти крадіжок вони знайдуть схему, як його обійти... — Звичайно. Але будемо працювати... Друге – економічна ситуація. В області запрацювало багато переробних підприємств – від виготовлення деревостружкових плит до виготовлення меблів. Зараз постав попит на якісну деревину тут, в межах області, тому продати за кордон машину-другу лісу вже стає невигідним. І коли в область приходять крупні виробники — переробники лісу, то це означає, що “лісова тема” обрана владою правильно. — Ви прогнозуєте промислове зростання. А як тоді бути з зупинкою калуського “Карпатнафтохіму”? Адже це підприємство займає дуже велику долю в загальних обсягах промвиробництва області. — Давайте до “Карпатнафтохіму” і “Лукору” я повернуся пізніше. А ще зупинюся на тих стратегічних темах, за які ми взялися. Цього року ми задекларували тему щодо розвитку туризму. Щоб і журналісти, і загал відчули, що в нашій області він досить інтенсивно розвивається. Це можна буде відчути від додаткових поступлень в бюджет, через зростання зайнятості в галузі, врешті-решт через нове будівництво. Також потрібно пов’язати туризм з інфраструктурою, з дорогами — дуже цікавий напрям. Тема доріг складна надзвичайно, але ми повинні вийти на якусь певну концепцію і довести її до логічного завершення. Звичайно, поряд з цим кожен день починаю і закінчую питаннями виробництва і сплати платежів в бюджет. Ви зачепили питання “Карпатнафтохіму”. Я не хочу давати зараз коментарів конкретних, бо я доручив і заступникам, і управлінню працювати в цьому напрямку. Є певні проблеми з обсягами промислового виробництва. Наприклад, сьогодні в силу багатьох причин скорочено обсяг поставок сирої нафти на “Нафтохімік Прикарпаття”. Занижені темпи виробництва. Якщо минулого року у травні було перероблено 223 тис. тонн нафти, це приблизно на суму 470 мільйонів гривень, то в травні цього року – це всього 99,5 тис. тонн, це і є падіння обсягів виробництва, і, відповідно, платежів в бюджет. Чому воно так є? Я зараз не хочу вам говорити своїх висновків, ми здогадуємося про причини. Та сама тенденція і у червні місяці. Ця нафта зараз іде на переробку в Дрогобич. По цьому ведеться робота. Це є проблемні питання. Неодноразово говорилося і про ситуацію на “Лукорі”, яка теж є неоднозначною. Я буду збирати велику розширену нараду з питань повернення ПДВ. Деякі керівники і політики, не знаю чому, – вибори ж вже закінчилися — залишаються дуже категоричними в оцінках ситуації... — Можливо вони, ці “категоричні”, передбачають позачергові вибори? — Не знаю, може хтось і готується до такого розвитку подій.... ...Мене “Лукор” сьогодні цікавить тому, що це велике виробництво – там близько 5 тисяч працівників, платежі в бюджет, врешті-решт екологічні питання. І сьогодні різко, однозначно і категорично говорити, що хтось правий, а хтось ні — не варто. Ці інвестори в Калуш прийшли декілька років тому. Чомусь ті, хто зараз такі категоричні, мовчали, коли приходив інвестор і приймалися рішення, і тут в області, і в Києві... Це стосується і політиків та посадовців як рівня Калуша і області, так і рівня Києва... — На негативну ситуацію щодо “Лукору” найбільше все-таки впливає Фонд держмайна, така структура, яка повинна ніби сприяти таким інвестиційним процесам, але так виглядає, що на прикладі Калуша робить зворотнє. — Мене дивує така позиція Валентини Петрівни Семенюк, голови Фонду держ¬майна. Незрозуміла категоричність, упередженість, — все погано, все недобре. Декілька разів наш начальник управління промисловості Вадим Козленко їздив у Фонд. Створена постійна комісія при Фонді держмайна. Я його просив завжди на засіданнях задавати одне питання: “що робити?” Не доплатили гроші – можливо доплатити... Відповіді немає. А кожен день проблеми багатотисячного колективу поглиблюються... Не треба в таких моментах, де треба мати холодний розум для прийняття рішень, вигідних для держави, керуватися чи то емоціями, чи то “розмінюватися” на якісь потенційні передвиборчі дивіденди. — Це якраз і є проблема Помаранчевої коаліції, тому що є бачення со¬ціалістичне – ліве, є нашоукраїнське – ліберальне, і солідаристське — БЮТівське. Можливо, це є доля “безідеологічних”коаліцій – бути персонажами байки про “лебедя, рака і щуку”? — Погоджуюся, що такі моменти до певної міри мають місце... — Запитання по Вашій “кадровій політиці”. Спочатку, коли Ви тільки прийшли на посаду голови ОДА і призначили людей, зокрема в районах, було багато критики. Через деякий час Ви сказали, що все-таки переконалися – помилок в тих призначеннях практично не було. Але тільки один з останніх — приклад з косівською районною газетою “Гуцульський край”, коли голова райдержадміністрації, вказуючи що саме і як публікувати в газеті, продемонстрував повну “дрімучість” в плані розуміння демократичних стандартів в галузі свободи слова. Чи не вважаєте Ви через цей факт, що призначення на посаду голови Косівської РДА М. Цьока було Вашою помилкою? Які будуть наслідки для цього горе-керівника? — По-перше, потрібно розділити область і райони. По області полегеньку проходить заміна кадрів – начальників управ¬лінь і заступників. Вона і надалі буде проходити. Хтось сам іде, когось я прошу. Я змушений був приймати в певні моменти саме такі рішення. Зараз я їх виправляю. В районах буде змінено десь близько п’яти керівників. Мені приємно, що багато з тих, кого я призначав і до кого в мене зараз є претензії, мене розуміють. Що стосується пана Цьока, — я мав з ним серйозну розмову. Навіть не хочу цього коментувати. Ніколи не думав, що в нашій області ще можуть такі моменти бути. ...Повпливала знову ж таки висока температура виборів. Місто і область порозумілися — Щодо Ваших стосунків з новим керівництвом міста. З минулим керівництвом, як вже згадувалося, у Вас часто були “різні погляди на деякі проблеми”. З приходом нової владної команди в мерію обласного центру ці погляди стали ближчими чи залишилися на тому ж рівні конфліктності? — Завжди вважав себе відкритою і неконфліктною людиною, тому ніколи я не є ініціатором конфліктів. Для прикладу, сьогодні (розмова відбувалася в “святковий” понеділок, 12 червня – “Репортер”) ми, з моєї ініціативи, разом із заступниками зустрічалися з Віктором Андрюсовичем і членами Івано-Франківського МВК, обговорили широкий спектр проблем, що стосуються розвитку і міста, і області. — А така практика була з минулою владою? — Я пропонував таке. І навіть один раз ми зустрілися. Обговорили – і все. І далі воно, на превеликий жаль, “не пішло”. Мабуть, я не “достукався”. Але об’єктивно починалися вибори і, зважаючи на багато моментів, напевно, логічного результату не було і не мало би бути... Я нічого нового не скажу – обличчям нашого регіону є місто Івано-Франківськ. Він є тією силою, яка веде за собою. Тут зосереджені основні робочі місця, культурні центри, і від того, як буде розвиватися ситуація у Франківську, багато в чому залежить і розвиток інших регіонів. Власне про це сьогодні протягом двогодинної розмови ми відверто говорили з мером. Дії попередньої міської влади аналізувати повинна теперішня. Я зрозумів, що вони це будуть робити. Сьогодні ми говорили як про питання палацу Потоцьких, так і про руйнування дамб на Бистрицях. Івано-Франківськ задихається від транспорту. Ми згадали сьогодні про те, що були проектні пропозиції щодо об’їз¬них доріг і додаткового моста через Бистрицю. Це програма не одного дня. Центр міста вже забудований. Виходять на околиці, тому туди входять і відповідні траси. Тут були і керівники “Діпромісту”, головний архітектор області, начальник УКБ і керівництво Тисменицького району. Всі ці моменти ми обговорювали. Це і соціальне житло. Ми створили таку невелику групу – так звану постійну комісію, що зв’язуватиме “область” і “місто”. Від мене цим займається заступник Володимир Шкварилюк і від міста – перший заступник міського голови Володимир Швадчак. Буквально в режимі двох тижнів всі ті питання, які ми обговорили разом з В.Анушкевичусом, вони повинні викласти і дати пропозиції щодо їх вирішення. Є моменти, які не вдалися попередній владі. Мені подобається сьогодні позиція, яку займає не тільки мер, але і його заступники, майже всі наші погляди і дії відносно міста співпадають. “Різне” — Я передбачаю відповідь на питання про особистий час, що його немає. Але все-таки, які книги, газети читаєте? Чи дивитесь зараз футбольний чемпіонат світу? Фільм “Код да Вінчі” дивилися? — Про фільм “Код да Вінчі”, можна, не скажу... Футбол люблю і дивлюся. Вчора вбо¬лівав за команду Ірану (в матчі напередодні збірна Ірану програла Мексиці – 1:3 – “Репортер”)... Зараз я з задоволенням для себе перечитую новели Івана Франка, мене це захопило. Особливо твори, які зачіпають політичні погляди автора, це феноменально. Це написано сто років тому... Тому я із задоволенням, якщо маю хвильку, перечитую Франка, тритомник, який мені подарували... Щодо “Коду да Вінчі”, — я відношуся до цього так, що, перш ніж говорити про щось, треба знати його. Я прочитав книжку. Вважаю себе віруючою людиною, тому це абсолютно не похитнуло мого християнського світогляду і віри. Як детектив, — написано цікаво. Хоча зараз в багатьох книжках зачіпаються християнські основи. Я вважаю, що це неспроста... — Вважаєте, що це Світова Змова проти християнства? — Можливо, навіть так. Це ж почалося десь з 2003 року. На початку нового століття комусь дуже захотілося почати видавати масу книжок, де зачіпаються християнські основи... — Це почалося раніше. В кінці 40-х років минулого століття в Палестині та Єгипті сталися сенсаційні знахідки автентичних текстів 1-3 століть нової ери про історію перших років християнства, які справді спонукають до деяких запитань. Кілька десятиліть вчені відновлювали тексти, перекладали, “трактували” їх, а в 80-90-х роках на Заході вже вийшла серія науково-популярних книжок, які дійсно були перекладені на російську на початку нового століття і так дійшли до українського читача... — Можливо і так. Але зараз — воно у нас. Не знаю, “змова” чи не “змова”, але виглядає, що “в потрібний час в потрібному місці” хтось активно до цього прикладається. Є питання. Я не осуджую тих людей, які вийшли з протестами проти фільму “Код да Вінчі”. Вони мають право висловити свою позицію. — Але чи не занадто багато злості і агресії було в тих протестувальників... — Можливо, що так. Ви знаєте, я часто спілкуюся з різними людьми, які приходять пікетувати адміністрацію. В 90 відсотках випадків вони не знають, чому вони сюди приходять. Мабуть тільки один раз, коли були медики зі своїми питаннями щодо зарплати, то було видно, що вони розуміють, за чим вони прийшли. А решта – ...треба розуміти, що їх “привели”. Хоча в тому є позитив, що вони висловили свою позицію. Тому я це сприймаю як елемент демократії... Розмову вів Олег Головенський