01.02.2008
12:00

Скільки коштує смерть?

Якою буде наша смерть, не знає ніхто. Однак, яким буде наше поховання, ми можемо особі приблизно уявити. Найстрашніше з усього того — востаннє примушувати близьких, окрім того, що страждати, ще й мучитися. Бо замість того, щоб просто попрощатися з близькою людиною, рідні продовжують бігати, вияснювати, купувати, замовляти… Так до кінця і не усвідомивши, що все найстрашніше вже сталося. Може було б простіше, якби смерть приходила з чеком, сплативши який, був би час на сльози, біль та скорботу. Замість того нам приходиться сплачувати в різних місцях різні суми, аби по-людськи, як годиться, відправити рідну людину в останню дорогу.
Тож скільки коштує смерть в Івано-Франківську?
І наскільки складно морально пережити всю цю послідовну, клопітку процедуру?

МАРАФОН ФОРМАЛЬНОСТЕЙ
Все починається настанням смерті, а продовжується справжнім марафоном. Настання смерті вдома трохи спрощує процедуру. Саме тому трапляється так, що лікарі самі відправляють хворих додому, кажучи близьким «нехай вмирає вдома». На ці слова не варто ображатися, вони знають, що говорять.
Перше: якщо людина померла вдома — вам необхідний медичний висновок дільничного лікаря, якщо ж смерть настала у лікарні, або несподівано померла молода людина — можна підготуватися до нудного дня у морзі, аби дочекатися результатів розтину тіла, і того ж самого медичного висновку. Після якого можна продовжити біганину.
Друге: з медичним висновком рідні йдуть до ЗАГСу, на основі якого видають Свідоцтво про смерть.
Третє: для того, щоб провести поховання, необхідно принести Свідоцтво про смерть у Будинок трауру. Там оформляють свідоцтво на поховання (його ціна — 13 грн.), проводиться реєстрація поховання. Після цього сім’я замовляє похорон на конкретну годину та робить замовлення тих послуг, які потрібні. Замовлення, до речі, теж коштує 13 грн.
Четверте: Кладовище. Поїхати-побачити, яке воно місце і де буде могила.
П’яте: Купити труну, покривало, вінки, свічки, парастас тощо.
Шосте: Підготувати поминки. Домовитись зі священиком. Сповістити людей.
Директор спецкомбінату комунально-побутового обслуговування управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому Степан Савчук розповідає, що для полегшення «біганини» просив перевести людину, яка видає Свідоцтво про смерть, у Будинок трауру. На це в управлінні юстиції йому відповіли, що документи строгої звітності не можна зберігати будь-де. І навіть попри те, що він готовий надати окреме приміщення для працівника та сейф для зберігання документів, реакції нема.

ХАБАРНИЦТВО НА ЦВИНТАРІ
Чи знаємо ми, що кожен з нас має своє, причому безкоштовне, місце на цвинтарі? З такою певністю можна було б вважати, що як би важко не жилося, все не так страшно — остання домівка нам забезпечена. Бронь біля могили близької людини можна собі замовити за 12 грн. Виготовлення дерев’яної таблички для броні теж коштує майже 12 грн. Директор спецкомбінату розповідає, що бронь місця йде не на користь кладовищу, в більшості, на час поховання людини, навколо стоять пам’ятники, які потім осідають. Тому він просить людей своїми силами копати яму. Адже в такому випадку не він, а власник могили (тобто той, хто ховає) відповідатиме за перекошені пам’ятники.
Риття ями екскаватором коштує 152 грн., землекопами вдвічі дорожче — 308 грн. Варто також зауважити, що в цю вартість входить вже й закопування могили. Дитячі ями на третину дешевші. Степан Савчук стверджує, що якщо є можливість викопати яму своїми силами або немає коштів, то від цих послуг можна відмовитися. Варто лише написати заяву зі змістом, що у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем поховання бажаєте зробити своїми силами. Однак, люди стверджують, що такі варіанти не проходять і виконання послуги «риття ями» належить виключно спецкомбінату.
Директор спецкомбінату працює на посаді 2,5 роки. «За цей час я звільнив усіх старих і прийняв на роботу нових землекопів. Я припинив вітку хабарництва, бо на людей були скарги. У них є зарплати в межах 800 грн. А наші люди ще з радянських часів звикли давати пляшку горілки, палицю ковбаси тощо. Я заборонив, вже не дають. Хіба можна вимагати в людини, якій і без того важко?», — переконаний Степан Савчук.

ДЕРЖАВНЕ ТА ПРИВАТНЕ
Ціна дерев’яного хреста починається від 60 грн., табличка з надписом на хрест коштує приблизно 20 грн. і може бути готова за кілька хвилин після того, як ви зробили замовлення. Вартість тюлевого покривала з хрестом в межах 55﷓75 грн. Домовина коштує від 380 до 2000 грн., в залежності від якості. Максимальна ціна вінка 180 грн., мінімальна — на кошичок — від 18 грн. Художній надпис на стрічці — 1,5 грн.
Тут варто зауважити, що все це можна придбати як в державному магазинчику, так і у приватному, яких по Івано-Франківську є з десяток. В моргах, до речі, теж торгують ритуальною атрибутикою. Хоч це і заборонено Законом України «Про поховання, похоронну справу». Степан Савчук, ще як тільки-но прийшов на посаду начальника спецкомбінату, звертався із проханням заборонити торгівлю ритуальною атрибутикою у моргах до попереднього мера Івано-Франківська Зіновія Шкутяка — не допомогло.
Загалом, тема продажі ритуальної атрибутики — досить слизька. Приватні фірми хоч і ставлять ледь вищі ціни, відрізняються якіснішою, естетичнішою продукцією. Окрім цього, рідко який ритуальний магазин є аж такий малий за розмірами. Колись такого не було, раніше державний магазин був більшим і мав більше можливостей заохотити покупця до свого товару. Зараз більшу кімнату віддали в оренду приватному магазину, який, окрім того, що продає такі ж товари, надає такі ж послуги. Натомість домовини державного магазину стоять в коридорі під магазином — їм не вистачає місця. Приватний магазин є дуже сильним конкурентом спецкомбінатівському магазину: вища якість і майже рівні ціни. Складається враження, що вся ця ідея з орендою базується лише на тому, щоб позбавити атрибутику у державному магазинчику будь-якого попиту.
Підготовка тіла покійника до поховання — послуга, за якою люди майже не звертаються. Втім, якщо треба, то санітар за нецілих 70 грн. може одягнути, підголити та помити тіло. Надання холодильної камери на добу коштує трохи вище ніж 66 грн. Оренда ритуального залу — майже 75 грн. Автокатафалк в межах 180﷓200 грн., в залежності від марки автомобіля.
У приміщенні спецкомбінату є кафе «Берізка» (зал якого розрахований на 40﷓50 чоловік), там можна замовити поминки. Мінімальне замовлення на 20﷓25 грн. за одну людину. У цю ціну входить 100 г горілки, салат, друга страва. При бажанні дозволяють принести ще своє, якщо бракуватиме. Зрештою поминки можна зробити як в будь-якому кафе чи ресторані, так і вдома. І коштувати воно може рівно стільки, на скільки розраховують члени родини.

ДУХОВНЕ, ВІЧНЕ ТА МАТЕРІАЛЬНЕ
Послуги священнослужителів, на щастя, «такси» не мають. Однак, як правило, за них «віддячують» священику (50-100 грн.) та дяку (20-40 грн.). Парастас, який складається з трьох-п’яти калачів та цукру, може коштувати від 20 до 40 грн. Свічки для близьких (10-30 штук) коштують від 30 копійок до трьох гривень, в залежності від якості та місця продажу. Лампадки теж мають різний спектр якості та цін: від маленької-бідненької за 1,75 грн. до великої та видної за 30 грн.
Пам’ятники, зазвичай, встановлюють через рік після похорону. Кажуть, що в противному разі могила буде западати, бо ґрунт осідає. Ціни теж дуже різняться від простого з крихти до дорогого з мармуру чи граніту. Ціни коливаються, крихта — 1400-4000грн. Гранітні: від звичайного зразка за 600 ум. од. до 25 тис. ум. од. Дуже дорогі пам’ятники нагадують маленькі квартири, адже до них додаються гранітні вази, рами, фонтани, арки, лавочки, столики, бордюрчики, колони, статуї.
Фонд тимчасової втрати працездатності у разі смерті працюючого або його дитини допомагає сумою в 1400 грн. А у випадку смерті пенсіонера Пенсійний фонд виплачує розмір його двох пенсій. Загалом суми, яку виплачує Фонд, майже вистачає на найбідніше поховання, однак двох мінімальних пенсій не вистачить ніяк, згодилося б зо три пенсії. Однак, якщо мати можливість і нічого не шкодувати, то обійдеться воно в понад 5000 гривень.

МІСЦЯ ВИСТАЧАЄ НА ДВА РОКИ
В середньому за день відбувається чотири-п’ять поховань, на місяць — 100-120, на рік — 1100-1400. Багато землі нині витрачається на «бронь». За приблизними підрахунками землі вистачить ще на два роки. «Ми заклали гроші для того, щоб купити землю в Чукалівці, але там людські паї, вони можуть відмовитися їх продавати. Зараз домовляємося з сільським головою про схід села, який планується на 10-15 лютого. Там приблизно 22,5 га, по десять «соток». Якщо люди відмовляться — будемо шукати землю з інших боків. Планую порозмовляти з Лисецьким головою. Мені голова міста дав команду: знайти землю навколо кладовища, тож мушу знайти», — ділиться думками Степан Савчук.
У Івано-Франківську мови про крематорій нема взагалі. Вважається, що будувати його невигідно і нелогічно. Навіть у Львові — місті значно більшому за наше — визнали, що це невдала ідея. Надто великі затрати на документацію, виділення землі та встановлення печей. Раніше це коштувало 1,5 млн. грн., нині, мабуть, це коштує дорожче. Але справа не в грошах, а в тому, що наші люди не зовсім готові до цього. А з цим не дуже вже щось і зробиш.

Тетяна Соболик, газета «Репортер» №5, 31 січня 2008 рік