|
17.04.2008 12:00
|
Версiя для друку |
Хмари над перевалом |
Днями делегація Івано-Франківської обласної ради на чолі з заступником облради Остапом Дзесою відвідала Закарпаття, зреагувавши таким чином на звернення громадських, культурних і політичних організацій, представників наукової і творчої інтелігенції Закарпаття до керівників обласних рад Івано-Франківщини, Львівщини, Тернопілля, Буковини, Волині, Рівненщини — «з приводу діяльності антиукраїнських, антидержавних сил у Закарпатській області». Над Верецьким перевалом, як і 12 років тому, знову захмарилося... Велич і біль Карпатської України У заяві представників обласних організацій Закарпаття — НРУ, УНП, УРП «Собор», ВО «Свобода», крайового товариства «Просвіта», громадських і культурних спілок йдеться, зокрема, і про таке: «Сьогодні, всупереч чинному законодавству України, біля Верецького перевалу ведеться інтенсивне спорудження помпезного пам’ятника, присвяченого 1010-й річниці здобуття угорськими племенами батьківщини. Біля цього місця у березні 1939 року угорські окупанти і польські прикордонники замучили і розстріляли без суду і слідства близько 600 захисників Карпатської України, вихідців з Галичини, Волині, Буковини...» Цей факт підтверджують як українські, так і закордонні дослідники. Наприклад, професор Микола Вегеш, ректор Ужгородського національного університету, зазначає: «Особливо жахливими постають свідчення про розстріл січовиків у 1939 р., коли захисники Карпатської України набули статусу полонених. Одним із місць наймасовіших розстрілів січовиків можемо назвати Верецький перевал. Свідки тих трагічних подій доводять, що масові розстріли проводили як угорські, так і польські військові... В Нижніх Верецьках (нині — с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпаття. — Авт.) розстріляли групу січовиків-галичан, а трупи залишили лежати тижнями. Місцевому населенню було суворо заборонено їх ховати...» ...Покладання вінків пам’яті представниками Закарпаття та Івано-Франківської облради відбулося у Нижніх Воротах — на Верецькому перевалі. Тепер це межа з Львівською областю, а майже 70 років тому був польсько-угорський кордон. На обшарпаному табло з написом «Львівська область» ще й досі проугорські радикали час від часу вишкрябують свої невивітрені мрії: «Ту починалася велика Угорщина». Патріотизм навздогін? Напруга на Верецькому перевалі зростає не вперше. Ще 1996 року, до 1000-річчя «здобуття угорськими племенами батьківщини», — десь метрів за 400 вище межі зі Львівщиною — вже пробували спорудити пам’ятник угорської історії. Тоді патріотичні сили не дали завершити цей задум сусідів. Дванадцять років бовваніли залишки зруйнованих мрій. Жодних порухів не було ні з боку прихильників великої Угорщини, та й патріотичні організації та керівництво Закарпаття не зробили належних кроків для увіковічення пам’яті про загиблих карпатських січовиків. Ще 2002 року Закарпатська обласна рада прийняла рішення спорудити пам’ятник захисникам Карпатської України, але за шість років так нічого й не зробила. Захмарилося тепер, коли наступного року відзначатимемо вже 70-річчя Карпатської України. А все почалося з розпорядження (для своєї історії потрібно було рішення облради?) голови Закарпатської облдержадміністрації Олега Гаваші — дозволити побудову пам’ятного знака про віднайдення угорськими племенами батьківщини. Закарпатська ж обласна рада такого рішення не приймала. А з районною владою Воловеччини та місцевою села Нижніх Воріт особливо не радилися. Коли довкола все закипіло-загуло, то поспішно закарпатські керівники вирішили будувати і пам’ятник карпатським січовикам. Виглядає, для того, щоб закрити очі й роти невдоволеним угорським задумом архітектора Петра Матла? і 4 квітня цього року художня рада при управлінні культури Закарпатської ОДА обговорила попередній проект архітектора Степана Шолтеса і скульптора Івана Бровдія. Як повідомили у Закарпатській облдержадміністрації, «згідно з домовленостями між Україною та Угорщиною відкриття обох монументів відбудеться у червні цього року». Зі Степаном Шолтесом, заслуженим художником України і автором проекту пам’ятника карпатським січовикам, ми зустрілися безпосередньо на місці майбутнього будівництва: — Спорудити пам’ятник, — прокоментував Степан Золтанович, — прийняла рішення Закарпатська обласна рада. На щастя, ми зі скульптором Іваном Бровдієм перемогли в конкурсі. Виготовляється кошторисно-інженерна документація, а за кілька днів розпочнеться будівництво. За нашим задумом, це буде символічний знак з елементами сакральної архітектури: стилізовану каплицю увінчає хрест, а внизу — гранітна плита з написом. Комплекс поєднає і символіку про визволення Закарпаття від фашизму. і в 1939 році, і під час фашистської окупації помирали люди. Наш обов’язок — донести пам’ять до сьогодення. І дати знак на майбутнє — вони полягли за Україну. ...А спорудження пам’ятника на честь переходу угорських племен через Карпати, автором якого є Петро Матл, вже майже завершено. Споруджено своєрідну піраміду з семи частин, що символізують сім племен. А внизу, обрамлений цією гострозубою спорудою, — гранітний куб з викарбуваним хрестом. Висота монумента на вигляд не перевищує 15 метрів. Автор наголосив, що на ньому не буде ніякої угорської державної символіки. Будівництво ведеться за кошти Угорщини. Вони ж втрамбували гравієм дорогу і впорядкували територію довкола пам’ятного знака. ...А я не забув, як свого часу з сином за руку піднімався тоді ще неїждженим узвозом до могили карпатських січовиків, що насипана за кілька сотень метрів далі, на узліссі. І старенький січовик-галичанин, показуючи обабіч дороги, розповідав, чиїми зраненими долями ця дорога встелена. Заповіт отця Августина Волошина Як і в 1996 році, нині ситуація довкола спорудження угорського монумента на місці українського історичного болю непроста. Більше того — щодень загострюється. Частина депутатів Закарпатської облради та представники національно-демократичних сил краю категорично проти угорських слідів на Верецькому перевалі. Інші, підтримуючи розпорядження голови Закарпатської ОДА, закликають не тільки пам’ятати минуле, але й думати про майбутнє. І наводять приклад порозуміння українців і поляків навколо кладовища «Орлят» у Львові. Позицію прихильників розпорядження Закарпатської ОДА виклав делегації Івано-Франківської облради заступник голови Закарпатської обласної ради Михайло Мартин. і наголосив, що проблема надумана — міжнаціональні відносини на Закарпатті завжди вирізнялися своєю мудрістю і зваженістю. А також подякував іванофранківцям за непоспішність висновків і бажання вивчити ситуацію на місці. А думки тих, хто вважає блюзнірством будувати символ чужої історії на українських кістках, виголосили депутати Закарпатської облради Володимир Піпаш та Василь Гнатків. У цьому контексті голова управи крайового товариства «Просвіта» — депутат Ужгородської міської ради Павло Федака сказав: — Поки не проведено ексгумації, не ідентифіковано останки загиблих січовиків, навіть мови не може бути про будівництво угорського пам’ятника. Довкола розстріляли сотні карпатських січовиків, здебільшого — галичан. Бо тих, хто був громадянином Карпатської України, угорці вважали своїми: не передавали польським прикордонникам, а вбивали власноруч. І це не просто був розстріл, а наруга, дике звірство над людьми. Рішення Закарпатської обласної ради є ще з 2002 року. Але нічого не робилося, доки українські політичні і громадсько-культурні організації не заявили, що ніякого угорського монумента на Верецькому перевалі не буде. Тоді нарешті згадали і про борців за Карпатську Україну та знайшли кошти для увіковічення пам’яті про них. Це, звичайно, добре. Але хай угорці вибачаться за свої діяння у 1939—1944 роках. Тоді, у 1939-му, вбили до шести тисяч карпатських січовиків, а під час угорсько-фашистської окупації — 118 тисяч закарпатців. Поляки ж і українці взаємовибачилися? ...Члени делегації від Івано-Франківської обласної ради — депутати Ігор Оробець, Ольга Бабій, Віктор Фрунза, Зіновій Бойчук та Ярослав Єфімчук — поінформують депутатський корпус і громадськість Івано-Франківщини про ситуацію на Верецькому перевалі. А депутатська комісія на чолі з Ольгою Бабій підготує звернення від Івано-Франківської облради і до Верховної Ради України, і до Кабміну з оцінкою проблеми навколо будівництва угорського монумента на Закарпатті. Адже, як зазначив під час зустрічі заступник голови Івано-Франківської обласної ради Остап Дзеса, «ця проблема виходить далеко за межі Закарпаття». ...Угорщини і справді з Верецького перевалу не видно, зате неозброєним оком добре видно могилу січовиків. Яка ніби нагадує: перш ніж розбивати чола у догоджанні державам-сусідам, належить у глибокій пошані схилити голови перед пам’яттю й історією свого народу. Щоб, як заповів президент Карпатської України о. Августин Волошин, «в будочности не дати себе розбивати чужими інтересами».
Ігор ЛАЗОРИШИН Галичина
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1447 разів |
|
|