|
Загальновідомо, що робота в екстремальних умовах, щоденні моральні та фізичні навантаження – це та атмосфера, в якій доводиться нести свою службу пожежникам-рятівникам. А без відповідної фізичної підготовки та відмінного спортивного загартування виконання бойових завдань стає просто неможливим. Саме ця специфіка служби і стала визначальною у бажанні поповнити ряди рятувальників Василя Михайловича Іроденка, який з вересня 2007 року працює на посаді інспектора з пожежної профілактики ППЧ-30 по охороні НГВУ ”Надвірна Нафтогаз”. За ці декілька місяців Василь Михайлович повністю адаптувався до нової роботи, відчув її важливість та актуальність у профілактиці безпечного життя людей. Випускник Хмельницького технологічного інституту, інженер-технолог за спеціальністю, він розуміє, наскільки необхідна у цій роботі вимогливість та дисциплінованість і каже, що саме ці риси притаманні і його характеру. Воно й не дивно, адже життя Василя Михайловича невіддільне від спорту, якому він присвятив десятки років, а ніщо так не гартує характер і не виховує дисциплінованість та принциповість як обов’язкові щоденні тренування. Незважаючи на те, що робота рятувальника вимагає цілодобової готовності та майже не залишає місця для відпочинку, Василь Михайлович і далі не мислить себе без спорту, якому присвячує весь свій вільний час. І це, безсумнівно, дає свої результати: на початку липня він повернувся з відкритого турніру з плавання «Кубок Чорного моря», у якому брали участь понад 300 учасників з п’яти країн колишнього СНД і який відбувався в Одесі. Ці представницькі міжнародні змагання серед спортсменів-ветеранів у категорії «мастерс» проводяться з 30 видів плавання у восьми вікових категоріях. Виступаючи у своїй категорії у трьох видах, Василь Михайлович здобув весь комплект нагород: за 100 метрів на спині отримав золото, за 50 метрів на спині – срібло і за 100 метрів батерфляєм – бронзу. Розповідаючи про свої враження від змагання, каже, що поїздка на них стала можлива завдяки сприяння керівництва Головного управління МНС в області, а він намагався сповна виправдати довіру. Сам турнір вразив своїм представництвом та організацією, великою зацікавленістю з боку одеської влади та засобів масової інформації. І додає, що участь і перемоги на них надихають до нових звершень. До духу суперництва та спортивного завзяття йому не звикати, адже плаванням займається з одинадцяти років, тобто вже понад тридцять років. У його послужному списку – участь у різноманітних змаганнях всіх рівнів, на яких здобуто біля півсотні медалей різного ґатунку. Спортивна кар’єра Василя Іроденка почалася під час навчання в Івано-Франківському технікумі фізичної культури у 1978 році. Він – чемпіон молодіжних ігор України серед спортивного товариства «Колос», призер чемпіонату України «Спартак» 1979 року, переможець Всесоюзної спартакіади серед середніх учбових закладів 1981 року. Служба в лавах Радянської армії – у танкових військах – внесла корективи у спортивне життя: про плавання на довший час довелося забути. Але життя без спорту здавалося нецікавим і неповноцінним, з 1994 по 2002 рік Василь Михайлович – тренер з плавання у надвірнянській спортивній школі ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» «Нептун». До активних спортивних виступів він повертається 1998 року, беручи участь у першому чемпіонаті України з плавання – вже серед спортсменів-ветеранів. Старт нової спортивної сторінки був успішним: перемога на ньому забезпечила йому місце у складі збірної команди Івано-Франківської області та України. І вже з 1999 року Василь Іроденко – учасник різноманітних міжнародних спортивних змагань, чемпіонатів Європи та світу, які відбувалися в Австрії, Німеччині, Франції, Швеції. Повну підтримку своєму заняттю спортом Василь Михайлович знаходить у сім’ї – дружина Наталя, вчитель української та зарубіжної літератури ЗОШ №2 м. Надвірної та доньки Неля та Іванка хоч плаванням і не займаються, але ставляться з великим розумінням до його захоплення, усвідомлюючи всю важливість та ціну, котру доводиться платити за високі результати. Адже смак перемоги терпкий і щедро скроплений потом та виснажливими тренуваннями. Коли запитую про графік тренувань, Василь Михайлович посміхається і каже, що іншого життя для себе вже не уявляє. Тренується шість разів на тиждень після закінчення роботи по 2-3 години, пропливаючи у басейні до п’яти кілометрів. За сприяння районної влади та керівництва правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття » спортсмен має можливість безкоштовно тренуватися у басейні цього хімічного гіганта. Коли Василь Михайлович починає безпосередньо готуватися до змагань чи чемпіонатів, то інтенсивність фізичних навантажень зростає: до вечірніх тренувань додаються обов’язковий ранковий біг на три кілометри і виконання фізичних вправ. Що стосується планів на майбутнє, то вони, звичайно, пов’язані зі спортом. Наступного року відбуватимуться чемпіонат Європи з плавання серед ветеранів у Іспанії та чемпіонат світу в Австрії, в яких Василь Михайлович братиме участь як член збірної команди України. Отож, попереду нові тренування і нові перемоги. До перемог Василь Михайлович ставиться особливо: вони для нього – не тільки подолання чергової спортивної вершини та елементи самореалізації, а й, як зізнається сам спортсмен, передусім – презентація нашої країни загалом і західного регіону зокрема, за кордоном, уособлення української культури та ментальності, своєрідна символізація землі, на якій народився і виріс... Марія Микицей
|