02.02.2009
12:00

Озброєний та безпечний?..

Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін УНЦПД

Наприкінці 2008 року Міністерство внутрішніх справ України прийняло рішення дозволити українським громадянам вільно купувати пістолети травматичної дії. Про це в ефірі "5 каналу" заявив міністр внутрішніх справ Ю. Луценко. За його словами, було прийнято рішення підготувати документи і дозволити всім без виключення категоріям громадян, звичайно, окрім наркоманів і алкоголіків, вільно набувати пістолети травматичної, несмертельної дії. Як зазначив міністр, такі пістолети убити не можуть, але на відстані 5 метрів можуть захистити людину від нападу зловмисників. Планувалося, що вже в січні цього року дане питання буде юридично врегульоване. Однак через необхідність його погодження в Міністерстві юстиції та деяких інших відомствах документ, який регламентуватиме дану проблему, остаточно може вступити в дію не раніше лютого. Заступник міністра внутрішніх справ України О. Савченко вважає, що надання громадянам дозволів на покупку травматичної зброї не призведе до погіршення криміногенної ситуації в державі. При цьому він зазначив, що в МВС практично завершено розробку відповідного нормативного акту, згідно з яким громадянам буде дозволено купувати травматичну зброю. Нічого поганого у намірах нинішнього керівництва МВС України не бачить і колишній перший заступник міністра внутрішніх справ М. Корнієнко. Він переконаний, що в країні давно назріла необхідність прийняття та введення в дію Закону "Про зброю", який передбачає надання дозволу громадянам України вільно купувати не лише травматичну, але й вогнепальну зброю.

Ця новина викликала досить гостру дискусію як з боку прихильників цієї ідеї, так і її противників. Прихильники вільного володіння зброєю переконані, що наявність у громадян травматичних пістолетів забезпечить їх конституційне право на самооборону, гарантоване статтею 27 Основного Закону України, згідно з якою кожен громадянин має право на захист свого життя та здоров’я від протиправних зазіхань, та статтею 36 Кримінального кодексу України, відповідно до якої не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. Відповідно, реалізація даного конституційного положення передбачає можливість використання зброї.

Відстоюючи конституційне право на самооборону, прихильники цієї ідеї, крім того, аргументують свою позицію ще й тим, що держава не в змозі забезпечити належну безпеку своїм громадянам. Натомість наявність зброї може стати ефективним засобом захисту власного життя та стримуючим фактором для правопорушників, адже у більшості випадків злочинець озброєний, у той час як потенційна жертва з великою долею ймовірності залишається беззбройною.

Ще один аргумент на користь вільного обігу зброї полягає в тому, що процедура отримання ліцензії та дозволу на володіння зброєю дисциплінує людину, тим самим не дозволяючи їй неграмотного та легковажного поводження з нею. Увага акцентується на тому, що офіційно зареєстрована зброя для здійснення умисних злочинів не використовується, оскільки скоїти злочин із застосуванням зареєстрованої на законних підставах зброї відважиться не кожен – різноманітні експертизи дозволять миттєво встановити її власника.

Ті, хто виступає за право на володіння зброєю, переконані, що заборона такого права є типовою рисою для тоталітарних режимів, в яких на фоні доступності придбання зброї політичною елітою, існує повна заборона для простих смертних. Відтак, оскільки Україна прагне стати демократичною державою, необхідно позбутися успадкованих від радянських часів традицій та пристосовуватися до нових суспільних відносин.

Ще один момент, який вважається досить вагомим аргументом щодо надання громадянам права на вільне володіння зброєю, полягає в тому, що це дозволить стабілізувати стан громадського порядку та зменшити кількість злочинів проти особи та власності. Як приклад, наводяться дані, відповідно до яких, в країнах, де дозволений продаж зброї, рівень злочинності набагато нижчий, ніж в державах, де існує заборона на її вільний обіг. Взірцем виступає Америка, де кількість злочинів, пов’язаних з насильством, пограбуванням та вбивствами у штатах, в яких дозволено використання зброї, набагато менша у порівнянні зі штатами, де таке право громадян обмежене. Крім того, наводиться статистична інформація, згідно з якою від нещасних випадків, хвороб, ДТП гине набагато більше людей, ніж від злочинів, пов’язаних із застосуванням зброї, а більшість злочинів на побутовому рівні скоюються з використанням ножів, сокир та інших підручних засобів.

Незважаючи на переконливі аргументи прихильників легалізації зброї, противники цього зазначають, що існує й інша статистика. Наприклад, в США, де в 32 штатах з 50 дозволено носіння зброї, її власники майже в двадцять разів частіше скоюють вбивства своїх близьких, ніж правопорушники, понад тисячу підлітків щорічно стають жертвами озброєних злочинців, найбільш часто вогнепальна зброя застосовується самогубцями.

Не можна погодитися й з тим, що наявність зброї дисциплінує людину, оскільки вона може бути використана зовсім не з метою самооборони. Неможливо виключити ситуацію, коли в запалі сварки людина може неправомірно застосувати наявний у неї пістолет. Так, у липні минулого року в Сімферополі водій "Мерседеса" відкрив вогонь з пневматичного пістолета по робітниках, які клеїли рекламу, через перекриту їх вантажівкою дорогу. Наприкінці 2007 року в Києві під час конфлікту пішохода та водія "Мазди" останній в якості вирішального аргументу застосував пневматичну зброю. Тими ж днями через сварку на дорозі з пістолета травматичної дії було вбито пішохода, який зробив зауваження водієві, який порушив правила дорожнього руху. Крім того, в нашому суспільстві відсутня культура поводження зі зброєю як така. Чого варті лише нещодавні випадки стрілянини з пневматичної зброї по перехожих в різних районах Києва та поранення дітей з батьківської зброї через недбале зберігання та поводження з нею.

Це випадки, в яких застосовувалася лише пневматична та травматична зброя, з якої теоретично вбити людину не можна, оскільки її вражаюча дія занадто низька. Як свідчать іспити, швидкість кулі, випущеної з пістолета травматичної дії, складає 200 м/с, що на третину менше, ніж у гладкоствольного пістолета. За словами виконавчого директора громадської організації "Всеукраїнське об’єднання зброярів" В. Міхальова, для масових продаж можна було б випускати більш потужні патрони, адже за такої швидкості – це не зброя, а дитяча забавка на кшталт водяного пістолета.

Однак, факти свідчать про інше. Як зазначають експерти, більш потужні патрони можливо використовувати й в гладкоствольних пістолетах, внаслідок чого швидкість кулі збільшиться до 500-600 м/с, що небезпечно для здоров’я людини. Пневматична зброя також відрізняється одна від одної потужністю швидкості польоту та діаметром кулі. Пострілом з рушниці, кулі якої вилітають зі швидкістю 360 м/с, можна серйозно покалічити людину, або навіть і вбити. І якщо пістолети травматичної дії на сьогоднішній день можна придбати лише з дозволу міліції для окремих категорій громадян, то на пневматику дозвіл взагалі не потрібен. Злочинцям же дозвіл на носіння зброї взагалі не потрібен, вони й так чудово озброєні. А придбати нехай навіть самий дешевий пістолет (ціни в межах 500–5000 грн.) пересічному громадянину на сьогоднішній день не по кишені.

Також наївно припускати, що наявність у громадянина зброї служить гарантією особистої безпеки і може урівняти в шансах із злочинцями. По-перше, це ніколи їх не зупинить, а в деяких випадках, навпаки, спровокує на більш агресивні дії, внаслідок яких злочинці можуть заволодіти зброєю жертви і застосувати проти неї. По-друге, в екстремальних ситуаціях, коли напад правопорушника відбувається раптово, наявність зброї може не допомогти, оскільки реагувати необхідно миттєво. А шукати її та знімати з запобіжника не буде часу, адже складно уявити, наприклад, жінку, яка носить пістолет у кобурі на стегні, а не в сумочці.. Для миттєвого застосування зброї необхідно мати певні навички, а поводження з нею повинно дійти до автоматизму. По-третє, одна справа стріляти по пивних банках у тирі, інша справа – по живій людині. Щоб без коливань вистрілити в людину, необхідно навчитися стріляти в неї та бути психологічно готовим до цього.

Дискутувати з даного питання можна безкінечно. Однак, очевидне одне. На сьогоднішній день обіг зброї в Україні затверджений Інструкцією МВС №622 від 28.08.1998 р. про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Положення даної Інструкції поширюються на всі державні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також на громадян України та осіб без громадянства. Опускаючи положення, що стосуються різних організацій та відомств, розглянемо, питання, які регламентуються цією Інструкцією щодо прав рядових громадян.

Відповідно до цього документу, громадяни України мають право на придбання мисливської гладкоствольної зброї, мисливської нарізної або комбінованої зброї, газових пістолетів та револьверів, пневматичної та холодної зброї. Окремі категорії громадян можуть також придбати пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Однак, незважаючи на те, що право на володіння зброєю травматичної дії має досить обмежений перелік людей, тим не менш вона перебуває у власності багатьох громадян.

Отже, варто констатувати, що на даний момент одну з найважливіших сфер суспільства, яка пов’язана з обігом зброї в Україні, регламентує лише один нормативно-правовий акт – зазначена Інструкція, яка є внутрішнім документом МВС. Незважаючи на численні спроби на законодавчому рівні врегулювати питання обігу зброї в державі та створити дієві механізми суворої відповідальності за незаконне її використання, в Україні, на жаль, відсутній єдиний закон, який повинен стати перешкодою на шляху використання зброї як основного аргументу у вирішенні різного роду спірних питань. На шляху вирішення цієї проблеми необхідно було б прийняти чіткий закон про зброю, який би регламентував правила поведінки з нею, передбачав сувору відповідальність за злочини, пов’язані з розкраданням зброї та боєприпасів, а також розробити єдину державну програму, яка б дозволила комплексно вирішувати всі питання щодо обігу зброї в Україні та її незаконного продажу. Втім, чергову версію профільного законопроекту "Про обіг зброї невійськового призначення" було відкликано з розгляду ВР України 23.11.2007 р., а новий варіант проекту закону "Про зброю" подано до парламенту 02.09.2008 р.