|
Проблема сміття в Україні не нова. Кожний регіон вирішує її в міру своїх можливостей. Щоправда, в деяких областях вони чомусь ці можливості мізерні. Так, у Тернопільській області протягом трьох тижнів тривала війна між місцевою владою та мешканцями сіл, які проживають поряд з Малашевським сміттєзвалищем. Тернопільський варіант Звалище існує багато років і не відповідає сучасним стандартам. Понад 10 років тому державне управління екоресурсів зборонило його експлуатувати. Та на заборону ніхто не зважав. Тож у селян тріснуло терпіння. Люди перекрили під’їзні шляхи до звалища.
У Тернополі виникли серйозні проблеми з вивозом сміття, його просто нікуди стало дівати. Ситуація почала набувати катастрофічного характеру, а влада і пікетуючі не знаходили спільної мови. На допомогу міському голові Тернополя Роману Заставному виїхали голови Вінниці, Житомира, Івано-Франківська, Луцька, Миколаєва, Хмельницького, Черкас разом з віце-президентом АМУ з виконавчої роботи. Внаслідок колективних перемовин між представниками обласної та міської влади Тернополя, було підписано протокол спільних дій. Вирішено побудувати завод по переробці сміття, створити сучасну систему збору та утилізації твердих побутових відходів (ТПВ). Чи чекає на Івано-Франківськ доля сусідів?
Натомість в Івано-Франківську «сміттєва катастрофа» не загрожує, принаймні в цьому запевняють місцеві чиновники. Незабаром в нашому місті все сміття перероблятимуть, більше того, з нього виготовлятимуть енергію.
Як повідомив начальник міського управління економічного та інтеграційного розвитку Богдан Білик, наразі ведуться переговори з англійською фірмою, яка планує побудувати два заводи, один з яких тверді побутові відходи перетворюватиме на гранули, а другий, – спалюючи їх в конгенераційній установці, отримуватиме енергію. Вартість такого проекту чимала – 55 мільйонів євро. Та українська сторона не витратить ні копійки, все будуватиметься за гроші інвесторів, які в майбутньому планують заробляти кошти на продажі електроенергії. Такий завод може з’явитися вже наступного року. Цього тижня міський голова Віктор Анушкевичус планує зустрітися з інвесторами та підписати протокол намірів. Після чого українська сторона досконаліше вивчатиме фірму іноземних партнерів, виїжджатиме на місця, де такі заводи вже працюють. Після того, як остаточний договір буде підписаний, потрібно не більше півроку, аби переробний завод запрацював у нас. Щороку івано-франківський полігон збільшується більше як на 110 тонн сміття, з них 50-80 завод зможе переробляти. «За рахунок цього перша частина полігону в с. Рибне зможе продовжити експлуатацію, не зачіпаючи другої», – коментує ситуацію Богдан Білик. Більше того, каже начальник міського управління економічного та інтеграційного розвитку, без зменшення обсягів сміття, першу половину полігону можна експлуатувати щонайменше ще п’ять років. Якщо ж не вийде укласти договір з англійською фірмою – не біда. Надійшла пропозиція від австрійської фірми. Звести завод – неєдиний шанс подолати гори твердих побутових відходів. Першочерговим є створення умов для його сортування. Минулого року муніципальний фонд виграв всеукраїнський конкурс при Кабінеті Міністрів – 950 тисяч гривень – на будівництво контейнерних майданчиків, закупівлі нових контейнерів, автотранспорту для вивезення сміття. Попередніми роками було побудовано 44 таких майданчики, незабаром планують створити ще 20. Та цього недостатньо. Місту потрібно 200 площадок, тож доводиться використовувати старі, на яких встановлюють контейнери з сітки. Між іншим, незабаром комунальники придбають 100 нових контейнерів для сортування відходів. «Завдяки лише сортуванню сміття (відбір педпляшки і скла) навантаження на полігон зменшиться на 36 відсотків», – каже Богдан Білик. До речі, педпляшки в Івано-Франківську переробляють вже тривалий час. «Навіть є конкуренція між калуською фірмою та івано-франківською. Деякі бізнесмени самі купують контейнери», – говорить Богдан Іванович. Але збір та сортування педпляшки не став ще організованим і цивілізованим процесом. Тут конче необхідний закон, який міг би відшкодовувати їх перевезення, переконаний Білик.
«Педпляшка легка і її треба спеціальним транспортом перевозити, а перед тим пресувати, бо гнати машину по такій ціні як зараз дизпаливо чи бензин – невигідно. Потрібний закон, відповідно до якого виробник педпляшки додатково платив би в бюджет гроші на переробку. Тоді б було зовсім по-іншому. Маючи ці кошти, ми могли б цивілізовано організовувати збір за рахунок органів самоорганізації населення (ОСББ, БД). А вони б отримували за це гроші, які могли б витратити на ремонт будинку чи відкладати на заміну даху. Людей треба фінансово заохотити. Бізнесструктури, які зараз забирають педпляшку, не мають на це коштів, тому обмежуються тим, що люди скидають. Думаю, що вже наступного року такий закон буде прийнятий». Галина ЦАП, «Івано-Франківський оглядач»
|