|
Старий Угринів з навколишніми селами називають Бандерівським краєм. На жителів цієї округи впали найбільш жорстокі комуно-більшовицькі репресії. Нелюдських репресій зазнали всі рідні Степана. Далі влада взялася за його односельців. Більше шести десятків староугринівців полягли у боротьбі за волю України. Побої, грабунок і безправ’я стали для Угринова нормою. Кілька сімей було депортовано ще в 1940-1947 роках. Та особливо чисельними були каральні акції у 1950 р., відразу після Водохрестя, у люті йорданські морози з рідних місць було вивезено більше 50-ти родин — майже чверть населення. Земляків Провідника розкидали по найвіддаленіших куточках СРСР, при цьому намагалися селити поблизу не більше однієї-двох родин, щоб колишні односельчани не могли підтримувати між собою жодних контактів. У неділю, 14 лютого, у Старому Угринові — родинному селі Провідника ОУН Степана Бандери — відбулися заходи, приурочені 60-им роковинам масової депортації місцевих жителів до Сибіру. У сільській бібліотеці було розгорнуто книжкову виставку “Торкнімося серцем власної історії”. Напередодні до сумного ювілею було оформлено альбом спогадів репресованих під назвою “Пережито…”. Після Служби Божої настоятель староугринівської церкви В’їзду Господа в Єрусалим о. Яросав Мельничук відслужив панахиду за всіма, хто не діждався омріяної свободи, за тих, які склали свої голови у збройній борні чи померли на чужині від тюремних знущань чи підневільної праці. Зокрема, у перші роки заслання загинули на чужині Василь Гриців, Петро Прокопів, Олена Худик, Юстина Мацейків… Продовжились урочистості концертом-реквіємом “У пам’яті натомленій сплива Святої правди голос наш”, який організували працівники закладів культури Старого Угринова (Алла Федорів, Галина Воробець, Ярослава Паньків) за активної участі місцевих аматорів сцени, особливо молоді. Перед заповненим вщерть залом, в якому, до речі, напередодні зусиллями сільської ради було відновлено опалення та проведено ремонт, виступили Марійка Федорів, Мар’яна Якимович, Мар’яна Перегіняк, Любов Поступальська, Наталія і Тетяна Васютяки, Тетяна Уляк, Марія Андрійчук, Надія Фіртась та інші. Провели програму Тетяна Поступальська та Надія Худик. Варто зауважити, що завдяки співпраці зі львівським Західно-українським ресурсним центром у Старому Угринові реалізовується проект зі створення громадського осередку “Бандерія”, серед завдань якого: збереження історико-культурної спадщини унікального мікрорегіону, створення передумов для соціально-економічного розвитку Бандерівського краю як туристичного центру. У рамках цієї програми одним із перших кроків стало облаштування й урочисте освячення та відкриття у Народному домі Старого Угринова відповідного приміщення, де відбуватимуться зустрічі старожилів, ветеранів національно-визвольної боротьби, краєзнавців, надаватимуться консультації, формуватиметься база даних про туристичну інфраструктуру малої батьківщини Степана Бандери. Зі щирими вітаннями до колишніх спецпоселенців звернувся сільський голова, голова громадської організації “Бандерівське земляцтво” Тарас Федорів, який запевнив, що й надалі сільська влада піклуватиметься про кожного, хто пережив комуністичні репресії, сприятиме дослідженню та популяризації історії рідного краю, особливо у молодіжному середовищі. Здобутком угринівської громади, до певної міри, є підписання врешті-решт довгоочікуваного Указу Президента України про присвоєння Степану Бандері звання Героя України, адже з цього приводу до Києва було направлено кілька звернень, у тому числі спільну петицію кільканадцяти сіл-побратимів, видано книги й газети, проведено масштабні міжрегіональні культурно-масові заходи, підготовлено десятки публікацій та виступів у пресі, з минулої осені при музеї Степана Бандери, за сприяння управління культури та туризму Івано-Франківської облдержадміністрації було відкрито Туристичний інформаційно-консультативний центр “Батьківщина Бандери”. Напевно, не випадково під час недавнього відвідання історико-меморіального музею Степана Бандери в Старому Угринові, роблячи запис у книзі відгуків Президент висловив окрему подяку саме громаді земляків Провідника. З майже трьох сотень спецпоселенців на даний час у рідному селі проживають всього трохи більше двох десятків. Втративши в Сибіру здоров’я, витримавши численні переслідування та недовіру, що мали місце у радянські десятиліття, ці люди завжди жили з вірою в Україну, з величезним піднесенням зустріли проголошення її державної незалежності. Калуська РДА
|