Котилися писаночки з каменю та гіпсу

В прикарпатській Коломиї відбувся четвертий фестиваль великодніх символів «Писанка» (дв. фото у Фотогалереї нашого сайту).

…Гусячі, страусині, перепелині, дерев’яні, з бісеру, паперу, скла, вирізані з гіпсу і каменю, викладені зернами пшениці, пшоном, маком, квасолею, кукурудзою, обвиті нитками, обшиті тканиною, шкірою, полаковані, пофарбовані та й навіть… спечені у вигляді маленьких тістечок і об’ємних тортів, щедро политі кремом і шоколадною помадкою.

Усе це – писанки. Сотні знаних майстрів та юних початківців, які плекають прадавнє мистецтво зображення сакральних знаків на символі нескінченності людського буття – яйці, доказують у столиці Покуття, що великодні яйця можуть бути не тільки розмальовані природними барвниками за допомогою писачка, воску, а можуть бути цілком несподіваними.

Проведення фестивалю саме в Коломиї визначено тим, що місцевий, знаний далеко у світі, музей  народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського давно став лабораторією писанкарства.  Сюди щороку на  майстер-класи та конференції приїжджають учасники з далекого та близького зарубіжжя. А в музеї писанки зберігаються великодні символи з усього світу.

Цьогоріч в музеї знову дивують, хоча, здавалося тут зібрані всілякі великодні чудасії, але щоразу під час фестивалю коломияни та гості відкривають щось нове.

«Писанки викладені на дерев’яних яйцях бісером уже не є для нас дивиною, – розповідає «Експресу» Леся Абрам’як майстриня із села Іллінці Снятинського району. – Але ще кілька років тому це була неабияка дивовижа. І коли хтось приносив  до церкви разом з іншими писанками святити такі витвори, то дивувалися півсела».

Та незабаром писанки з бісеру увійшли в буковинських та покутських селах «в моду». У центрі своїх виробів пані Леся викладає невеличкі іконки. Від цього великодні яйця набувають більшої урочистості та нагадують про релігійну основу свята. Ікони на писанках – найрізноманітніші. Бувають, що навіть різних святих зображують та дарують рідним і друзям. Така писанка є водночас весняним символом та оберегом,  іменною мін-іконою із зображенням святого покровителя.

А ще про писанку можна розповісти безліч цікавих казок та легенд. Десятки людей зібралися біля харківської майстрині Лади Громової, яка із незвичним для Західної України слобожанським співочим акцентом розпочинає «баїти»  давню легенду. Та й не тільки «баїти», але й усіх героїв показувати. «Десь далеко під землею сидить страшний дракон, небезпечний для всього живого. Туди  звіра посадили за велике зло, що він чинив на землі. Приковане старшилище міцними ланцюгами з... писанок. От допоки люди будуть їх писати, то й зло на землі множитися не буде. Але допоки змій сидів під землею, та на свої ланцюги різнокольорові дивився, то й сам подобрішав і зробився лагідним драконятком, білим та пухнастим», – говорить пані Лада, показуючи велику іграшку із лагідним поглядом та зовсім нестрашними маленькими зубками.

За словами керівника міського відділу культури та туризму Уляни Мандрусяк, уже втретє свято об’єднують з обласним дитячим фестивалем розпису писанок, під час якого для юних майстрів  наперед зробили відповідні заготовки з пап’є-маше у вигляді яйця. Їх діти прикрасили прадавніми писанковими символами. Також коломияни виставили своєрідні мольберти, де діти малюють своє бачення писанки.

«Писанкарство дійшло до нас ще з дохристиянських часів, тому важливо, аби у вік високих технологій воно не загубилося, й не пропало, – мовить  Володимир Федорак, начальник івано-франківського обласного управління культури. – Тому на фестивалі ми не тільки популяризуємо традиційні та новаторські писанки, але й проводитимемо майстер-класи для дітей. До речі, у багатьох школах Прикарпаття розписування великодніх яєць є частиною навчальної програми. А в цьому святі беруть участь дитячі студії писанкового розпису. Діти настільки опанували прадідівську роботу, що можуть навіть дати фору знаним майстрам».

На жаль, широкому розмаху дійства завадив дощ, отож охочі повправлятися у традиційному писанкарстві та показати свою творчість і фантазію при виготовленні нетрадиційних великодніх яєць перемістилися у місцевий народний дім. Тут сотні школярів з різних областей України та всіх районів Прикарпаття навперебій хваляться своїми писаночками. Усіх вражає писанкова бойківська лялька. Її привезли юні умільці з Долини.

«Ми поєднали тут кілька технік, традицій і новаторство, – навперебій голосно розповідають маленькі майстри. – Маємо голову у формі яйця, на якій зробили обличчя зі шкіри, додали сухоцвіту – і виріб готовий. Може наступного року й посвятимо та триматимемо як наш оберіг».

Галина ПЛУГАТОР, газета "Експрес"

Коломия