|
Новий закон про місцеві вибори нарешті підписаний Президентом. Проте, це не заважає нашим політикам критикувати його за суперечливість чи неконституційність. Жодна із партій-учасниць виборчого процесу та жоден із кандидатів не омине реєстрації в управлінні юстиції. Отже, сьогодні в гостях у «Репортера» – перший заступник начальника Головного управління юстиції в області, депутат облради Володимир Ковальчук.
– Пане Володимире, чи багато є в області партій, які не проходять за новим законом, бо зареєстровані менш ніж за 365 днів до виборів?
– Щодо області майже усі партії можуть іти на вибори. Відпадає тільки дві – «За Україну» (лідер – В’ячеслав Кириленко) та «Громадянська позиція» (лідер – Анатолій Гриценко). Інша справа, що не всі вони мають осередки саме в Івано-Франківську. Наприклад, «Фронт змін», який готовий до виборів облради, здається, не зможе позмагатися за міськраду, оскільки їхня міська організація зареєстрована на початку 2010 року. Є випадки, коли партії мають осередки ледь не в усіх районах. Проте, далеко не всі структуровані, щоб досягти результату. – Наскільки важливо для країни, щоб усі охочі мали можливість брати участь у виборах? – Це вже біда тих партій, які не встигли вчасно зареєструватись. Бо всі, крім двох, які я назвав, часу мали достатньо. Втім, не думаю, що їхня присутність на виборах була б аж такою важливою чи результативною. – То хто має шанси в області? – Якщо говорити про новий закон, то вибори відбудуться за принципом «50 на 50». Якщо облрада визначить таку ж кількість, як тепер, то 60 депутатів пройдуть по мажоритарних округах. Тут перемагатимуть яскраві особистості, відомі люди. Іншу половину запов-нять люди з партійних списків. Як на мене, перші місця в області можуть отримати «Свобода» й «Батьківщина». Трохи менше наберуть «Народний союз «Наша Україна» та Партія регіонів. Усі ці партії структуровані: мають людей, штаби тощо. Ще не слід забувати про відомі в області: Українську народну партію, «Єдиний центр», «Фронт змін», Народну партію, Українську партію. Бо важливим критерієм на виборах стане наявність готових штабів, адмін-ресурсу, фінансування. Також я би не списував УРП «Собор» та РХП (адже їх лідер в області – Ігор Банах є позаштатним радником голови ОДА). – Чи не надто довго вичікують певні політики, щоб заявити про себе? Зокрема це стосується виборів на посаду голови Івано-Франківська. – У цьому головна проблема. В Івано-Франківську всі чекають на господарника, сильну людину. Такі є, але зараз вони мовчать. Наприклад, «Наша Україна» давно обговорює чотирьох: Ігоря Олійника, Зіновія Фітеля, Миколу Палійчука та Зіновія Шкутяка. Усі мають репутацію господарників. Якби хоч один із них до цього часу визначив-ся і погодився йти на вибори, то можна було б говорити про кандидатуру господарника. Але ж мовчать… Гадаю, що кожен із них, при умові, що решта цих кандидатів не піде на вибори, міг би суттєво втрутитись у процес. Інша справа, що розпорошеність кандидатур буде вигідна чинному мерові Віктору Анушкевичусу, який очолює обласну УНП. Бо що більше кандидатів, то більше в нього шансів. – Хто ще може зголоситися? — Ігор Насалик. Він, правда, не розкручений у місті і звичайні люди його не знають, бо він – у Калуші. А от Юрій Соловей, навпаки, давно розкручений. Зараз також активно почав Павло Андрусяк. – А хто проходить за критерієм господарника? – Наразі це точно не молоді, які самі про себе говорять. Напев-но, кандидати ще висуватимуться. Лише коли буде повний пакет (а остаточно матимемо його за 50 днів до виборів), можна буде зважувати кандидатури. Тому що виборці обов’язково спитають кандидатів: що вони зробили для міста? Олійник, Фітель, Анушкевичус матимуть що сказати. Решта мусить пояснювати, що саме вони зробили. – Не відчуваєте себе зрадником після того, як вийшли із зали, коли облрада намагалася засудити «харківську угоду»? – Ні. Адже на той час я був керівником Головного управління юстиції в області – структури, яка відповідає за законність. А в одному з рішень мова йшла про антиконституційність дій Президента. Облрада за законом не має права говорити про такі речі, тому що давати правову оцінку діям вищих посадових осіб держави входить тільки до повноважень Конституційного Суду. – Нащо ж ви прийшли на ту сесію? – Перший день я дійсно був у відрядженні. А на другий, коли прийшов і побачив, що ті питання й далі стоять у порядку денному, то готовий був вийти до трибуни і пояснити депутатам, що це рішення приймати не можна. Проте на сесії зрозумів – ніхто б до мене не дослухався. В залі панували емоції. – Але ж ви в першу чергу – депутат, якого обрав народ. Чи ні? – Ні. Тоді, у першу чергу, я був посадовою особою, яка в робочий час має діяти в межах законодавства. Це зараз я знову – перший заступник і, звісно, як депутату тепер мені працюється «вільніше». – Тобто ви хочете сказати, що зовсім не боялися втратити посаду?
– Ні. Бо на той момент я вже знав, що скоро мій статус зміниться. Проте, нічим не торгував. Я вважаю, що треба вміти «сісти» гонорово і «піти» гонорово, про що і заявив на тій сесії. Газета "Репортер", Соболик Тетяна
|