|
Пілот першого класу, колишній військовий льотчик-ас коломиянин Ігор Табанюк сам збирає… маленькі літаки та мріє зробити центр прикарпатського Покуття Меккою для малої туристичної авіації. Любов до неба у пана Ігоря з дитинства. Він народився у сім’ї військового, служив у різних країнах колишнього Радянського Союзу та Європи. На пенсію вийшов із нальотом понад тисячу сто годин, коли інші пілоти мають не більше двохсот. Вийшовши на пенсію, чоловік не міг без неба, закінчив академію цивільної авіації та отримав посвідчення приватного пілота. Нині він заснував громадську організацію «Прикарпатська асоціація малої авіації», учасниками якої є колишні пілоти та любителі. «Перспективи розвитку малої авіації в Коломиї великі, – розповідає «Експресу» пан Табанюк, крокуючи засніженим полем колишнього летовища, яке він взяв в оренду. – Та й історія тут велика, адже ще наприкінці ХІХ- на початку ХХ століття на території такого невеличкого містечка, як Коломия, діяло три (!!!) летовища. Навіть в період німецької окупації діяв український авіаційний гурток. За часів Радянського Союзу з коломийського аеропорту постійно літали АН-1 в різні обласні центри України та до Києва, возили літаками пошту. У 1997 році все вже було знищене». На великій території – лише сніг, суха трава та вщент зруйновані три будівлі. Пан Табанюк з однодумцями хоче все це відновити. «Щохвилини у небі США летить до трьох тисяч маленьких літаків, в Україні – лише два-три, – говорить пілот-ас. – Навіть біля приватних будинків стоять маленькі літачки, призначені для родинного відпочинку. Популярними є і спеціальні авіаційні містечка. І при цьому немає хаосу, все чітко регламентовано». Раніше і в Україні маленькі аеропорти, такі як Коломия, мали достатньо рейсів і до інших обласних центрів, і до Києва. Нині усе це знищено. Хоча потяг людей до неба не зменшився, а швидше навпаки. Сюди додалася ще й туристична привабливість польотів. А злинути увись на Карпатами – мрія не одного гостя мальовничого краю. На жаль, чоловікові на перешкоді стала бюрократія. Пан Табанюк вже має всі погодження сесій міської ради на оренду, але в містечку довго не могли визначитися із оцінкою землі. Коли все було погоджено – пілот ужахнувся: за 36 гектарів орендованого зруйнованого аеродрому йому нарахували 65 тисяч гривень орендної плати за місяць (!!!). І це при тому, що, скажімо, орендна плата за 130 гектарів державного аеродрому «Бузова» під Києвом становить три тисячі гривень у місяць. А звідкіля громадській неприбутковій організації взяти такі гроші? Ігор Табанюк тоді вирішив орендувати лише злітно-посадкову смугу 30 на 800 метрів. Але й вона коштуватиме три тисячі гривень у місяць. «Я щиро хочу зробити ще один туристичний продукт для міста та Прикарпаття, – розводячи з жалем руками, каже пан Ігор. – Навіщо мене душити, коли рішенням міськради можна або зменшити, або звільнити мене від оплати. Знаю, що Верховна Рада щороку складає список таких організацій, яких звільняють від оплати за оренду. Якщо треба, я й до найвищого органу держави дійду, але авіаційний парашутний, мото-, пара та дельтапланерний туризм на Івано-Франківщині буде!». Адже літати тут доволі просто. Спеціальних дозволів, як у великих обласних центрах, не потрібно. Законодавством дозволено виконувати польоти без попередньої заявки Варто лише проінформувати по мобільному протиповітряну оборону. А, якщо пролітаєте над забороненими зонами, слід інформувати керівника польотів на аеродромах великих міст. Коломия знаходиться на такій відстані від Івано-Франківська та Чернівців, що маленькі літаки нікому не заважатимуть, а люди матимуть змогу оглянути Карпати. Нині пан Табанюк продовжує займатися улюбленою справою. Наразі пілот-ас збирає надлегкі літаки. «Це значно дешевше, аніж купувати новий. Адже, як правило, привозять маленькі літаки переважно зі США. Там ринок такими машинами перенасичений. Ось маленький чотирьохмісний літак, що може піднімати в небо пілота та трьох, скажімо, парашутистів коштуватиме приблизно 350 тисяч доларів. Навіть не всі наші товстосуми можуть собі це дозволити. Хоча дешевше та вигідніше купувати так звані бувші у використанні літаки. Вони нічим не гірші за нові, адже в Америці пильно слідкують за тим, аби пісня нальоту певної кількості годин обов’язково змінювалося чимало деталей та мотор. Тому ці літаки в доброму стані. І машина 1970 року випуску обійдеться лише в 60 тисяч доларів. Такий літак може ще прослужити не менше 50 років». Проте найдешевшим варіантом є збирання літака власноруч. У світі існування малої авіації є настільки простою справою, що існують спеціальні набори, що дозволяють скласти машину як дитячий конструктор. «Ось мій «Зодіак-601», – показує пан Табанюк маленький літачок, – коштує не менше 80 тисяч доларів, а в розібраному виді його вартість – 16 тисяч, додайте сюди вартість мотору від п’яти до 15 тисяч, плата за пересилку і вийде не більше 30 тисяч доларів. При цьому, якщо ви самі будете його збирати, то більше платити не варто, а якщо це робитиме хтось інше то ще дві-три тисячі доведеться додати, адже ж це майже два рази дешевше». Разом з паном Ігорем працюють його помічники, на ентузіазмі, аби лише була чергова машина, бо потяг до неба нічим і ніяк не вгамувати. Якщо держава допоможе ентузіастам, то й вони обіцяють і навіть пропонують свою допомогу. З неба вони можуть моніторити ситуацію в області, де часто бувають повені та лісові пожежі. Вони готові безкоштовно допомагати рятувальникам шукати в горах заблукалих туристів, яких на Івано-Франківщині, на жаль, не бракує. Галина ПЛУГАТОР, Коломия
|