|
Відкриваючи сьогоднішнє засідання, Глава держави висловився за необхідність розглянути на ньому два питання – про стан життєзабезпечення наших громадян з особливими потребами та про невідкладні завдання у сфері збереження та охорони культурної спадщини в Україні. «Непросто визначити пріоритетність порушених питань. Кожне з них по-своєму актуальне, важливе та вимагає прискіпливого аналізу і системних кроків. Я пропоную розпочати нашу роботу з обговорення проблем інвалідів, бо інтереси людини стоять в центрі нашої гуманітарної політики», – сказав Президент. «Україна увійшла до кола держав, що ратифікували Конвенцію ООН про права інвалідів, та взяла на себе важливі зобов’язання як у міжнародному аспекті, так і в рамках самої держави. Мова йде про особливі потреби інвалідів, доступність соціальних послуг і відсутність бар’єрів. Йдеться також про недопущення дискримінації у сферах охорони здоров’я, освіти, культури і мистецтва, на ринку праці, сприяння повноцінній і гармонійній інтеграції інвалідів у суспільне життя. Нагадаю, що це понад 2 мільйони 600 тисяч наших співвітчизників. Водночас маю констатувати, що після ратифікації Верховною Радою України Конвенції ООН про права інвалідів, ні виконавчою, ні законодавчою гілками влади не зроблено суттєвих кроків для виконання вимог цього важливого документа. Такий стан є недопустимим. Уряду разом із громадськими організаціями інвалідів необхідно активізувати роботу з розробки Національного плану дій щодо реалізації зазначеної Конвенції ООН так, щоб у другій половині наступного року вийти на затвердження його Верховною Радою України. Уже найближчим часом слід чітко визначити – що, коли і як робити для успішної імплементації у вітчизняне законодавство норм Конвенції ООН про права інвалідів та впровадження європейських стандартів життя людей з особливими потребами. Цей процес має бути прозорим і підзвітним широкому колу громадськості. Ми повинні забезпечити максимально сприятливі умови для самореалізації людей з особливими потребами, всебічно підтримувати їхнє природне бажання бути корисними суспільству, державі, своїм рідним і близьким. У цьому контексті для осіб, які мають певні труднощі, пов’язані зі станом здоров’я, актуальним є питання здобуття якісної освіти. Крім того, необхідно вжити додаткових заходів для удосконалення механізмів економічного стимулювання роботодавців з метою створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Серед пріоритетів влади – забезпечення інвалідів та дітей-інвалідів технічними засобами реабілітації та виробами медичного призначення. Вважаю неприпустимим, що країна, яка створює сучасну космічну техніку, не в змозі виробляти для своїх громадян зручні та надійні протези і візки. Наголошую також на необхідності визначити чіткі правила діяльності підприємств та організацій інвалідів, забезпечити прозорі умови їх господарювання. Слід також створити надійний захист від корупційних проявів, недобросовісної конкуренції, виробити оптимальну систему державної допомоги і стимулювання праці інвалідів. Ще одне болюче питання, на якому хочу зупинитися, – це оздоровлення дітей-інвалідів. Так, якщо цього року біля 40 тис. дітей-інвалідів, які можуть самі себе обслуговувати, отримали послуги з оздоровлення та відпочинку, то вихованці інтернатних закладів в основному позбавлені таких можливостей. А це - майже 2 тисячі дітей-інвалідів, яким за медичними показаннями потрібне санаторно-курортне лікування. Не думаю, що для вирішення цього питання існує дефіцит коштів. Тут, на жаль, маємо справу з дефіцитом совісті і милосердя. Я відверто про це кажу. У цьому сенсі хочу нагадати усім про трагедію у Ніжинському будинку-інтернаті для дітей з порушеннями центральної нервової системи, до якої призвели людська байдужість і безвідповідальність. Україна не може стояти осторонь таких світових тенденцій, як створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення. Необхідно прискорити роботу із дообладнання будівель і споруд соціальної сфери, транспорту та зв’язку, культури і спорту необхідними засобами для вільного пересування інвалідів. Цю роботу необхідно завершити вже найближчим часом, зокрема у поєднанні з підготовкою інфраструктури країни до проведення фінальної частини Євро-2012. Держава, що виходить на шлях сталого розвитку, зобов’язана посилювати ефективність політики щодо інвалідів, забезпечувати реалізацію відповідних програм щодо їх соціального захисту реальними фінансовими ресурсами. У державному бюджеті на 2011 рік видатки на ці програми необхідно суттєво збільшити. Я вважаю, що ми будемо звертатися до перегляду бюджету – і за підсумками першого кварталу, і за підсумками півріччя – це однозначно. Нам треба буде це враховувати. Водночас нам слід навести порядок у державних закупівлях протезно-ортопедичних виробів, технічних засобів реабілітації, виробів медичного призначення тощо», – сказав Віктор Янукович. Глава держави дав доручення новопризначеному Міністру охорони здоров'я України, члену Громадської гуманітарної ради Іллі Ємцю особисто опікуватися питанням щодо відповідних державних закупівель. «У цьому питанні, як і в інших, має бути безумовне додержання вимог чинного законодавства», – наголосив при цьому Глава держави. «Переконаний, що сьогодні ми чітко визначимо пріоритетні напрямки подальшого посилення соціального захисту інвалідів, та крок за кроком спільними зусиллями влади і громадськості будемо змінювати їх життя на краще», – сказав Віктор Янукович. Говорячи про інше питання порядку денного засідання Гуманітарної ради – про невідкладні завдання у сфері збереження та охорони культурної спадщини в Україні, Президент констатував, що Україна має безцінну культурну спадщину, що становить невід’ємну частину пам’яті та історії українського народу, яку необхідно зберегти і передати майбутнім поколінням. «Рівень суспільної опіки над такими об’єктами є випробуванням на нашу державну зрілість, на нашу європейськість, про яку ми весь час кажемо. Це – надзвичайно складна і відповідальна справа. Розпорошеність повноважень і фінансових ресурсів, відсутність координації та узгодженості в діях негативно впливають на збереження пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників і музейних колекцій. Це питання потребує чіткого окреслення в контексті проведення адміністративної реформи. Я вимагатиму суворого покарання за протиправні дії, маніпуляції об’єктами культурної спадщини. Ми зараз цю роботу проводимо разом із правоохоронними органами. І я хочу застерегти всіх – про це кажу публічно – застерегти тих, хто має такі плани на майбутнє. По-перше, це не вдасться, по-друге, ми з ганьбою припинимо будь-які намагання робити це в Україні», – підкреслив Глава держави. «Будь-яка політика передбачає забезпечення її відповідним фінансуванням. Якщо держава бере під свій захист об’єкти культурної спадщини, то вона повинна виконувати свої зобов’язання. Насамперед це стосується пам’яток світового та загальнонаціонального значення. Відповідні кошти на їх утримання вже повинні бути передбачені у Державному бюджеті на 2011 рік. Україна має понад 140 тисяч пам’яток, з них понад 4 тисячі – національного значення. Маємо визнати, що на сьогодні значну кількість пам’яток держава утримувати не може. Як свідчить світова практика, жодна країна не забезпечує фінансування пам’яткоохоронної галузі повністю за рахунок державного бюджету. У багатьох країнах держава забезпечує половину, а то й третину необхідних видатків. Це – світова практика. Отже, треба вирішувати питання про залучення інших джерел фінансування. На мій погляд, прозорі механізми будуть стимулювати роботу як фахівців – археологів, реставраторів, дослідників, так і інвесторів. Головним завданням держави має стати створення привабливих умов для залучення в цю сферу інвесторів. Для цього насамперед необхідно провести інвентаризацію з подальшою паспортизацією всіх об’єктів культурної спадщини. Необхідно вивчити можливість надання тих чи інших об’єктів у концесію, визначити концесійні умови. Ми маємо приклад залучення приватних інвестицій на виконання реставраційних робіт шляхом передачі пам’яток культурної спадщини у концесію у Львівській області. Загальновідомо, що культурні надбання стимулюють економічну життєздатність громади. Ми повинні знайти баланс між необхідністю охорони культурної спадщини та економічною вигодою від її використання. Зрозуміло, що потрібне спрощення теперішньої дозвільної системи, бо в своєму нинішньому стані ця система призводить до масштабної корупції і руйнування. Але з іншого боку, у процесі реформування бажано, як кажуть, «не вихлюпнути з водою дитину». Відомо, що Уряд зараз готує ледь не революційні зміни до законодавства про містобудівну діяльність. Хотілося б побажати розробникам проекту зваженого підходу до законодавчих ініціатив, щоб не повторити ситуацію, яка склалася з Податковим кодексом. Тому нам треба буде уважно слідкувати за цим питанням і вчасно реагувати. Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини. Особливу увагу необхідно приділити українським об’єктам, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це наша всенародна гордість. Ми повинні усвідомлювати свою відповідальність перед світовою спільнотою за їх збереження. Якщо Україна не виконає своїх зобов’язань щодо належного утримання об’єктів світового значення, суттєво постраждає престиж нашої держави. Не виключені й проблеми з включенням до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО інших унікальних українських пам’яток, зокрема таких, як Бахчисарайський палац і Херсонес Таврійський. Які основні завдання стоять перед нами у цьому зв’язку? Законодавчо закріпити охоронний статус територій, віднесених до Списку світової спадщини ЮНЕСКО та їх буферних зон. Визначити при цьому можливі режими їх використання та напрямки збереження; передбачити створення при територіях, що належать до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, Наглядових рад, до яких входили б представники Держкультспадщини, органів місцевого самоврядування, громадських пам’яткоохоронних організацій та міжнародні експерти ЮНЕСКО високого рівня; введення мораторію на будівництво в межах охоронних і буферних зон об’єктів; урахування статусу пам’яток світового надбання та режимів використання їх територій при плануванні розвитку міст. З метою усунення цих проблем потрібно невідкладно підготувати та внести до Верховної Ради України законопроект, яким передбачити доповнення Закону України «Про охорону культурної спадщини» окремим розділом, присвяченим питанням охорони пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Не менш важливу проблему становить так звана «чорна археологія». Зростаючі апетити деяких колекціонерів до безцінних старовинних речей призвели до виникнення потужного чорного ринку незаконної торгівлі культурними цінностями. Безумовно, з цим держава не буде миритися. Ми зобов’язані вжити заходів щодо дотримання вимог міжнародних актів та на законодавчому рівні покласти край нелегальному видобутку, обігу і колекціонуванню археологічних знахідок. Необхідно внести зміни до законів України «Про охорону археологічної спадщини», «Про музеї та музейну справу» щодо віднесення приватних археологічних колекцій до державної частини Музейного фонду України, встановлення порядку управління ними, а також санкцій за відмову від їх реєстрації. Вважаю, що цими та іншими заходами, а також спільною увагою і турботою до збереження національної культурної спадщини, буде забезпечено подальший культурний розвиток України», – сказав у своєму виступі Глава держави.
|