|
Деякі продукти, знайомі нам десятиліттями, у сучасних умовах ринку та різноманітних маркетингових стратегій настільки змінились, що викликають у споживачів не тільки здивування, а й не розуміння того, що саме пропонує виробник. Для прикладу, всім добре знайомий, такий простий та дешевий продукт як плавлений сир. Якщо раніше три-чотири види цього продукту були всім добре знайомі на смак і користувались популярністю не тільки в якості швидкого харчування, а й як оздоблювальний інгредієнт для святкових страв, то зараз неймовірно широке різномаїття як у видах, смакових добавках і цінах не завжди грають на користь попиту на плавлений сир. Та й поширена думка, що для виробництва плавлених сирів використовується тільки некондиційна сировина, яку не змогли використати для виробництва твердих сирів, або вже готові тверді сири, які з якихось причин не можна пустити у продаж, навряд чи додасть позитивних балів. А істотна різниця у цінах (іноді вони різнять у двічі, а той втричі) викликає нерозуміння - чим же ця продукція відрізняється між собою і, взагалі, з чого вона зараз виробляється. У відповідях на ці запитання варто розпочати з того, що в Україні на виробництво сирів плавлених діє ДСТУ 4635: 2006 «Сири плавлені. Загальні технічні умови». Згідно цього стандарту для виробництва сирів плавлених повинно використовуватись молоко коров’яче незбиране та знежирене, сухі вершки та молоко, масло вершкове, сир кисломолочний та сир твердий, і, найголовніше – солі-плавителі, без яких не можливо створити цей продукт. Також дозволено використання смакових наповнювачів (сіль, цибуля, ванілін і т.д), консервантів, стабілізаторів та емульгаторів. Варто заспокоїти споживача, що навіть такі страшні для сприйняття на слух складники як консерванти, стабілізатори та емульгатори згідно вимог стандарту можуть використовуватись тільки дозволені в Україні та ті, які відповідають вимогам нормативних документів за показниками безпечності. Однак, звернувши увагу на етикетку споживачу доведеться доволі ретельно оглянути продукцію не одного виробника, щоб знайти саме такий, який виробляється по ДСТУ. До неуважного споживача може потрапити продукт сирний плавлений, виготовлений за ТУ (технічними умовами) до складу якого входить рослинний жир. Проте, як свідчать результати контрольних заходів за дотриманням вимог стандартів, норм і правил при виробництві плавлених сирів і по ДСТУ зустрічаються зразки, які містять у своєму складі рослинні жири, що є грубим порушенням вимог нормативних документів. Звичайно, такі тонкощі споживач не зможе виявити на око. Однак, знання основних вимог до якості продукції та уважне вивчення етикетки, і зазначених на ній складників продукту дасть можливість обрати максимально правдоподібний до сподівань продукт. Зокрема, за консистенцією плавлені сири поділяють на скибкові та пастоподібні. А в залежності від особливостей технології виробництва вони можуть бути копчені, без копчення, з харчовими чи смаковими добавками, солодкі. Для того щоб оцінити якість продукту варто уважно оцінити і його зовнішній вигляд. Сир має бути покритий захисним покриттям, яке щільно прилягає до його поверхні. На розрізі у всіх видів плавлених сирів поверхня повинна бути чистою, рівномірною, без механічних ушкоджень та сторонніх нашарувань, плісняви. Консистенція для скибкових плавлених сирів має бути в міру щільна, пружна, пластична, однорідна за всією масою. Пастоподібні відрізняють ніжною, пластичною, злегка мазкою консистенцією, однорідною за всією масою сиру. Якщо обираєте солодкий плавлений сир, то, згідно вимог стандарту, його консистенція, в залежності від конкретної марки виробу, може бути від мазкої до пружної, однак, знову ж, однорідною за всією масою. Виникають питання і щодо кольору цього сиру, а саме, який краще – дуже світлий, практично білий, чи яскраво жовтий. За стандартом колір плавлених сирів може коливатись від світло-жовтого до жовтого, дозволено наявність відтінку харчових чи смакових наповнювачів (зелені, грибів, бекону і т.д.), однак колір має бути рівномірним за всією масою. Темно-жовтий колір допускається на зовнішній поверхні копчених плавлених сирів. Часто побутує думка, що плавлений сир - продукт невибагливий, практично не псується, особливих умов зберігання не потребує і тому навіть за будь яких погодних умов проблем зі здоров’ям від нього бути не може. Ця думка є небезпечно хибною. Варто пам’ятати, що у плавлених сирів є також обмежений термін придатності і безпечними вони залишаються при дотриманні певних температурних режимів, а саме: якщо сир плавлений упакований в алюмінієвій фользі і зберігається при температурі від -40С до 00С то термін його придатності становить 90 днів, при підвищенні температури від 00С до +40С – термін придатності знижується вже до 75 діб. Якщо сир упакований в стаканчики чи коробочки з полімерних матеріалів, то за вищезазначених температурних режимів строк його придатності становитиме відповідно вже 75 та 60 діб. Найменшим буде термін придатності для продукції у полімерній плівці (сформованих батонах) - відповідно вже тільки 45 та 30 діб. Так що варто звернути увагу не тільки на дату виробництво, а й на температурний режим місця зберігання продукту у торгівельному закладі. До речі, не можна зберігати поруч з продуктами, які мають виражений специфічний запах (копченості, риба, фрукти) плавлені сири, оскільки вони дуже легко вбирають сторонні запахи. І, традиційно, варто уважно прочитати маркування, нанесене на поверхню спожиткового паковання сиру. Тут можуть виникати непорозуміння із сиром у фользі – дата виробництва на ньому може бути не чітко чи не в повній мірі витиснена. У такому випадку краще візьміть сир, на якому чітко, за допомогою спеціальних фарб, графічно зазначено дату виробництва чи кінцевий термін споживання. Звичайно, зверніть увагу чи вже на паперовій етикетці, коробочці чи кришці баночки зазначено назву та повну адресу виробника і, безпосередньо, виробничих потужностей, масу нетто, склад сиру у порядку переваги складників (у тому числі і харчових та смакових добавок, ароматизаторів, що використовувались у його виробництві), калорійність і поживну цінність, масову частку жиру у сухій речовині, номер партії виробництва, кінцеву дату споживання або дату виробництва і строк придатності, умови зберігання і те, з чого ми і починали, позначення стандарту або іншого документу (ТУ) згідно якого здійснюється виробництво. Отже, всупереч думкам щодо сумнівної якості плавлених сирів, Ваша увага допоможе обрати якісний, безпечний і смачний продукт. За матеріалами Держстандарту України
|