Газові маневри

Питання прямих поставок туркменського блакитного палива має особливе значення для України, яка шукає альтернативу російському природному газу через невиправдано високу ціну на нього. У світлі останніх подій дуже активно заговорили про українсько-російські міжурядові угоди, які діяли до 2005 року. За цими угодами Україна отримувала газ за пільговою ціною – 50 доларів за тисячу кубометрів. В обмін Росія мала пільгову ставку за транзит газу до Європи. Крім того, відповідно до цих угод ціна на газ і ставка тарифу на транзит газу мали уточнюватися щорічно протоколами, які підписувалися до 2005 року. Це певним чином забезпечувало ясність та прозорість у газових стосунках між двома державами. Однак, починаючи з 2005 року ситуація кардинально змінилася. Внаслідок політичних розбіжностей між Росією та Україною ціна на газ для останньої значно зросла. Відтоді міжурядові протоколи жодним українським урядом з різних причин підписані не були, що втягнуло Україну у дві газові війни 2008 і 2009 років та призвело до щорічного подорожчання найважливішого для держави палива.

Між тим, згадані угоди є чинними до цього часу, оскільки відповідно до вітчизняного законодавства та міжнародних договорів міжурядова угода, ратифікована російським та українським парламентами, має вищу юридичну силу. Таким чином, газові контракти, укладені 2009 року, суперечать зазначеним угодам від 2004 року. Це, на переконання прем’єр-міністра України М. Азарова, є аргументом для зміни діючих контрактів по закупівлі та транзиту газу. За його словами, в України є всі підстави запропонувати уряду Росії відповідно до міждержавної угоди 2004 року провести переговори з уточнення обсягів поставок газу на 2012 рік, а також умов поставок і транзиту газу. А поки що, згідно з договором 2009 року, у грудні цього року російський газ для України коштуватиме майже 400 доларів за тисячу кубометрів.

Складний переговорний процес щодо зниження ціни на російський газ триває вже майже півтора року. І поки що безуспішно. Тож Україна намагається знайти альтернативу російському паливу шляхом розробки нових газових родовищ, зокрема, Хрестищенського на Харківщині та Залужанського на Львівщині, а також "Одеського" та "Безіменного" на шельфі Чорного моря, збільшення власного видобутку, зокрема, в Донбасі, переходу на більш дешеве вугілля, докладаючи при цьому серйозних зусиль для постачання енергоносіїв з інших країн. Крім того, з поточного року починається реалізація проекту з будівництва на узбережжі Чорного моря терміналу по регазифікації зрідженого природного газу (ЗПГ) за рахунок країн Північної Африки, близького Сходу та Азербайджану, потужність якого становитиме 10 млрд. кубометрів газу. За словами міністра енергетики та вугільної промисловості України Ю. Бойка, ці заходи дадуть можливість перейти на закупівлю імпортного газу з 40 млрд., що закуповуються сьогодні, до 12,5 млрд. кубометрів у 2015 році.

При цьому, за твердженням українського міністра, Україна відкидає умови Росії, за яких ціна на газ може бути зменшена. Нагадаємо, що російська сторона вустами президента Д. Медвєдєва назвала Україну утриманкою, висунувши умову, що перегляд формули можливий лише, якщо Україна стане частиною інтеграційного простору, маючи на увазі вступ України до Митного союзу. Як альтернатива розглядається варіант створення СП між "Газпромом" та "Нафтогазом". Однак, за словами Ю. Бойка, принципова позиція нашого президента полягає в тому, що будь-яка модель може бути прийнятною, якщо вона вибудовуватиметься на паритетних засадах, тобто ніякого злиття "Нафтогазу" з "Газпромом" або інших принизливих для країни пропозицій прийнято не буде. За словами В. Януковича, позиція Росії абсолютно неприйнятна і, якщо вона не зміниться, то Україна готова звернутися до міжнародного арбітражного суду, документи для чого вже підготовлені. Як підкреслив український президент, Україна вимагає ціни, яку платить Німеччина, мінус 70 доларів з тисячі кубометрів транзитного тарифу. Однак, російська сторона заявляє, що газ Києву продається дешево. За словами глави "Газпрому" О. Міллера, українці сіли у потяг під назвою "дешевий російський газ", не знають, на якій зупинці вийти, але так можна заїхати у безвихідь. Також він зазначив, що ціна на газ для України така сама, як і для Німеччини.

Втім, Україна, яка є найбільшим після Німеччини покупцем російського газу та найважливішою транзитною державою для Європейського Союзу, вважає, що ціна за російське блакитне паливо для неї несправедлива, адже при формуванні ціни на газ необхідно враховувати ціну транспортного плеча. Україна ж, яка має спільний кордон з Російською Федерацією, платить за газ на порядок більше, ніж Німеччина, Франція, Італія, Угорщина або країни Балтії. Тому, за словами В. Януковича, Україна розглядає суд, як останню інстанцію, коли будуть вичерпані всі переговорні можливості. Уряд М. Азарова вже провів консультації з вітчизняними та зарубіжними експертами щодо перспектив судової тяганини з Росією і готовий почати судові розгляди. Зі свого боку російська сторона заявила, що готова відстоювати свою позицію у будь-якій судовій інстанції, наголошуючи, що будь-який суд буде на стороні "Газпрому", оскільки чинний договір між двома країнами має виконуватися і не підлягає перегляду в односторонньому порядку. Крім того, за твердженням Москви, українські пропозиції не містять конкретики, а зобов’язання по контракту мають виконуватися навіть у випадку реорганізації "Нафтогазу".

Нагадаємо, що 2 вересня 2011 р. М. Азаров оголосив про реорганізацію НАК "Нафтогаз" до 1 січня 2012-го. Передбачається, що компанію розіб’ють на кілька структур, які самостійно вестимуть свою діяльність. Такі кроки зумовлені приєднанням України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства, необхідністю адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері енергетики та з метою забезпечення реформування нафтогазової галузі, йдеться у дорученні президента країни. Керівництво держави розраховує на те, що розформування "Нафтогазу" призведе до перегляду газових контрактів з "Газпромом".

Експерти неоднозначно оцінюють такі кроки українського керівництва. Директор політичних програм Інституту Горшеніна Є. Курмашов вважає, що процедура ліквідації нафтогазової компанії не знизить вартості російського газу для України, оскільки частину зобов’язань за чинними контрактами несе держава Україна, а не просто юридична особа "Нафтогаз". Крім того, ліквідація компанії зовсім не забезпечує того, що Москва при підписанні нового контракту піде Києву на поступки, адже і російський президент, і прем’єр чітко дали зрозуміти – перегляду умов не буде.

Натомість адвокат М. Копєйчіков вважає, що з юридичної точки зору уряд обрав правильний шлях. Якщо мова йде не про перегляд контрактів реорганізованого "Нафтогазу", а про ліквідацію НАК як юридичної особи без визначення правонаступника, то, відповідно до українського законодавства, ліквідація юридичної особи тягне за собою припинення зобов’язань. І навіть, якщо контракт між "Газпромом" та "Нафтогазом" підпорядковується іншому законодавству, українська сторона може апелювати до публічного порядку України. Якщо уряд ліквідує діючу в "Нафтогазі" вертикальну модель управління і створить кілька вузькопрофільних операторів, то це цілком може стати приводом для початку переговорів щодо перегляду контрактів з "Газпромом", вважає провідний експерт енергетичних програм центру Разумкова С. Дяченко. З іншого боку, це створює підстави для чергового конфлікту, адже після реорганізації НАК не буде юридичних підстав для виконання газового контракту.

А тим часом, Росія почала заповнювати газом першу нитку газопроводу "Північний потік", який з’єднає балтійське узбережжя Росії під Виборгом з балтійським берегом Німеччини в районі Грайфсвальда. Планується, що впродовж місяця газопровід буде готовий до постачань газу європейським споживачам. За прогнозами міжнародного рейтингового агентства Fitch, введення в експлуатацію першої черги "Північного потоку" призведе у 2012 році до падіння транзитної виручки газових операторів України та Словаччини на 20%. Як заявив прем’єр-міністр Росії В. Путін, із запуском даного газопроводу Україна втратить ексклюзивне становище транзитера російського газу. В планах "Газпрому" поставляти по "Північному потоку" 55 млрд. кубометрів газу на рік.

Однак, експерти впевнені: для того, щоб позбавитися залежності від української ГТС, цього недостатньо. На думку директора російського фонду енергетичного розвитку С. Пікіна, запуск нового газопроводу дещо посилить позиції Росії в переговорах з Україною та дозволить до певної міри пом’якшити гостроту проблеми в Західній Європі. Але не можна стверджувати, що відбудеться повна переорієнтація маршрутів, адже від України живиться низка країн Східної Європи. І повністю відмовитися від українського потоку не можна, оскільки Україна достатньо потужний споживач – близько 30 млрд. кубометрів газу. Від такого шматка "Газпром" не може відмовитися ніяк – це для нього істотний ринок. У свою чергу український експерт з енергетичних питань В. Саприкін зазначив, що наступного року Україна може втратити не більше 10 млрд. кубометрів транзитного газу. Значно серйозніше на обсягах транзиту через територію нашої країни, на думку аналітика, позначиться запуск "Південного потоку", який має зняти весь обсяг прокачки з українського напрямку.

На переконання експерта Інституту енергетичних досліджень Ю. Корольчука, запуск "Північного потоку" ніяким чином не торкнеться транзитних інтересів України. Навпаки, відкриття першої черги газопроводу – прагнення "Газпрому" уникнути провалу в забезпеченні газом європейських споживачів. На думку експерта, не Україні треба хвилюватися, а Росії, яка повинна буде збільшувати видобуток газу для виконання контрактів з європейськими компаніями. Транзит же газу територією України до 2020 року не лише не скоротиться, а зросте на третину. Експерт переконаний, що ґвалт "Газпрому" навколо української "гнилої труби" лише підтверджує, що російський газовий монополіст найбільше за все зацікавлений у контролі над ГТС України.

Втім, є очевидним, що будівництво "Північного потоку" є тривожним знаком для України. Тому таким важливим був візит українського президента до Ашхабада. За інформацією ЗМІ, є попередні домовленості про надання Україні дозволу на видобуток 5 млрд. кубометрів газу щороку на туркменському шельфі Каспійського моря за ціною 200 доларів за тисячу кубів із врахуванням доставки. Це дозволило б частково задовольнити потреби комунальної сфери. Однак, це все у перспективі, адже знову доведеться мати справу з "Газпромом", оскільки альтернативний російському газогін очікується лише 2015 року, як і введення в експлуатацію першої черги терміналу по регазифікації зрідженого природного газу.

Таким чином, для якомога швидшого зменшення залежності України від російського газу необхідно активно проводити енергетичну політку, спрямовану на реформування газового сектору, запровадження енергозберігаючих технологій, модернізацію комунальних підприємств, стимулювання інвестицій, які мають бути спрямовані на розробку та освоєння власних родовищ газу.

Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін УНЦПД