|
Російський піаніст започаткував в Івано-Франківську вечори класичної музики у сучасному форматі. Навіть шанувальникам класики важко пригадати, коли в Івано-Франківську востаннє був вечір фортепіанної музики. Концерт російського піаніста Луки Затравкіна у «Пасажі Гартенберг» обіцяв цілком інші враження, ніж музичні вечори у філармонії чи драмтеатрі. Незважаючи на свій юний вік, Лука Затравкін став лауреатом 16-міжнародних конкурсів, дав понад тисячу концертів і при цьому вважає, що академічність може погубити класику. Шкода, що розмови Луки з журналістами, яка відбулася за кілька годин до концерту, не чули слухачі. Можливість почути те, як і що говорить юна зірка фортепіано, стає ключем до розуміння його манери гри. Лука перепускає твори Рахманінова, Чайковського, Бетховена, Шопена, Шуберта, Баха крізь себе і надає їм дещо нового звучання, цілком впізнаваного, але більш теплого, душевного. Твори класиків у виконанні Луки втрачають академічний пафос і стають ближчими й зрозумілішими слухачам. У своїх 20 років Лука Затравкін має дивовижну харизму, амбітність і світогляд дорослої, досвідченої людини. Він був першим музикантом, який наважився дати благодійний сольний концерт у Беслані для дітей, які вижили після захоплення школи. Піаніст виступає проти концертів у філармоніях, для еліти, у фраках. «Елітарна культура має стати масовою, інакше вона загине», - вважає Затравкін слідом за одним із відомих російських культурологів. Більшість своїх концертів Лука влаштовує у залах на 5-7 тисяч людей: «Я граю для молоді, для звичайних людей, для всіх, кому це буде цікаво. Моя аудиторія - це аудиторія «Дому-2», «Інтернів», «Прожекторперісхілтон» та інших масових передач. Сьогодні класичну музику можна піднести масово, гарно і зробити більш якісний продукт, ніж Ванеса Мей». Лука Затравкін збирається власним прикладом зробити класику модною. Лише модний, сучасний формат, переконаний піаніст, може зацікавити дитину займатися музикою, а слухачів приходити на концерти. «Якщо дитина бачить, що грати на фортепіано модно, то це спрацьовує, вона хоче займатися музикою. Сьогодні у музичних школах є програми, які навчають грі на фортепіано за 4-5 років за два заняття у тиждень. Але це величезна освіта, яка на ціле життя дасть інший життєвий досвід, інше мислення і усвідомлення світу». Заради цієї мети Лука навіть вирішив започаткувати в Черкасах конкурс фортепіанної музики імені Чайковського, який би допоміг виявити нові українські таланти. Саме з Черкас розпочалося знайомство піаніста з Україною. Нещодавно Лука Затравкін відіграв концерт до Дня незалежності на запрошення губернатора Черкас Сергія Тулуба, який називає батька Луки, відомого російського художника Нікаса Сафронова своїм другом. Як пише російська преса, Нікас Сафронов дізнався про існування свого позашлюбного сина Луки, коли хлопчику було 4 роки. Відтоді художник фінансово підтримував талант сина і допоміг йому з поїздками на міжнародні конкурси. Щоправда, Нікас Сафронов ледь було не відмовився від Луки через його надлишкову вагу. Художник змусив сина, який важив 159 кілограмів, схуднути майже вдвічі. Луку помітно дратують запитання журналістів про батька. «Я роблю свою справу і роблю її гідно. Він дав мені життя, я йому вдячний. Він індивід, і я індивід, і у кожного з нас свій шлях», - прокоментував Лука запитання про те, чи допомагає йому батькове ім’я. До Івано-Франківська російський піаніст потрапив також за знайомством - через відомого скрипаля Василя Попадюка, який познайомив його із співвласником «Пасажу Гартенбергів» Олександром Долішнім. Лука охоче відгукнувся на запрошення виступити хоч і не в кількатисячній, але, за його словами, модній і сучасній залі Пасажу. Олександр Долішній зізнався, що дуже здружився з молодим піаністом. Вони навіть разом їздили відпочивати у Карпати. Тож цей концерт Луки Затравкіна в Івано-Франківську був не останнім. Новий формат подачі класичної музики припав Долішньому до душі, і він планує організувати ще кілька подібних вечорів. Щоправда, на фоні 150 гривень, які треба було віддати за квиток на вечір фортепіано, прагнення Затравкіна виступати для мас виглядає дещо дивним. Послухати модне фортепіано того вечора зібралися переважно постійні клієнти Пасажу. Було на диво багато дітей. На час концерту фойє Пасажу, де відбувався концерт, поринуло в темряву, яку освітлювала лише гра прожекторів. Лука грав із заплющеними очима, без нот, повністю віддаючись музиці й власним емоціям. Можливо, саме цим він і запам’ятається франківській публіці, яка, на жаль, зовсім не розбещена фортепіанними концертами та приїздом зіркових піаністів «поза філармонією». Навіть шанувальникам класики важко пригадати, коли в Івано-Франківську востаннє був вечір фортепіанної музики. Запрошуючи виконавців класики, «Пасаж Гартенберг» міг би скласти конкуренцію філармонії і винести класичне мистецтво в ті маси, які не відвідують концерти у державних закладах культури. Наталка ГОЛОМІДОВА,газета «Галицький кореспондент»
|