Коломийський журналіст Василь Дем’янів скликає прес-конференцію

До повторного  слухання  в новому складі Коломийський міськрайонний суд (м. Коломия, проспект Грушевського, 29, тел. 0233-47978)  приступає 14 грудня. Головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя Дем’яніва в якості потерпілого внаслідок жорстокої бандитської розправи суддя Богдана Беркещук викликала на 14 год.

Вивчення постраждалим ще одного тому справи, що стосується апеляційного розгляду, достеменно  переконало,  що його сумніви стосовно якісної праці досудового слідства міліцією повністю підтвердилися. Правоохоронці, чи правильніше – «правопохоронці», свідомо  об’єднали в одне провадження жорстокий напад ще з двома розбійницькими випадками та «шили» суто хуліганський мотив з метою заволодіння  мобільним телефоном. Унаслідок  дотепер коломийський журналіст і далі нічого не знає про знаряддя злочину, яким це «тупим предметом» йому зловмисники проламували череп та перебивали ноги. Слідчі свідомо не залучали його до таких процедур, як  відтворення на місці події, очна ставка, а «впізнання» було сфальсифіковано. Тому не побажали після зняття гіпсу на зламаній нозі  провести судмедекспертизу виразного округлого знаку, залишеного на тілі від удару якимось предметом, що аналогічно прорізав шкіряну куртку та светр.

– Чому на досудовому й судовому слідствах не  забезпечено  об’єктивного й усестороннього розгляду всіх обставин справи, стає абсолютно зрозуміло, – розповідає В. Дем’янів. – Хіба в унісон сліпій Феміді були мої клопотання, щоб  ще додатково дослідити справу, бо  слідство проведено явно поверхово та за сценарєм, ретельно не вивчено умисел підозрюваних у нападі,  недостатня увага надана достеменній перевірці версій, пов’язаних із журналістською діяльністю? Ні, переконаний, ще раз ні. А  доказом є те, що задокументовано в протоколі Апеляційного суду. Засуджені неодноразово стверджували про неправомірний на них тиск, тому й брали вину на себе, а 10 жовтня і 3 листопада з вуст В. Карватюка (двічі признавався у вчиненні злочину) вперше  прозвучали прізвища двох слідчих і працівника прокуратури, які часто приходили в камеру ІТТ, щоб «вибивати» показання. Відтак до цього всього беззаконня чомусь приєднався коломийський суддя Василь Веселов, який ураховував тільки думку  державного обвинувачення та не бачив явних фактів.  

В. Дем’янів, як і більшість жителів прикарпатського міста й району, відразу не вірив у справедливе розслідування міліцією кримінальної справи, побутовий мотив розбійницького нападу на нього. Що тепер дасть повторний розгляд, який побудований на недолугому досудовому слідстві?.. Тому журналіст укотре  проситиме суд відправити справу на додаткове розслідування вже не у міліцію, а в прокуратуру. Треба розглянути, на його думку, ті деталі, які не були досліджені раніше, а також нові обставини, що можуть пролити світло на резонансну справу. Передусім – пов’язані з професійною діяльністю журналіста. Пригадується, начальник центру громадських зв’язків обласного управління внутрішніх справ Василь Гультайчук назвав три мотиви нападу: перший – це професійна діяльність Василя Дем’яніва, другий – питання власності самої газети, третій – напад з метою пограбування.

– Як убачається, банальний розбійницький грабунок відпав, наразі залишилися дві версії, що набагато полегшить розслідування, – каже коломийський редактор. – Однак постійно не покидає відчуття, що за цим усім стоїть якийсь упливовий «авторитет». Не віриться, що на всіх рівнях конкретні особи, щодо яких варто провести службове розслідування, так  «пресують» мою справу, ризикують і не бояться ні справедливого покарання, ні Бога. Кому це вигідно? Тільки для того, щоб заспокоїти громадську думку? І це при тому, коли моя справа набрала міжнародного розголосу. А в результаті те, що до сих пір «правопохоронні» органи не знайшли ні виконавців, ні замовників цього підлого злочину.

Що чинити в подібних випадках? Як долати цинізм «правоохоронців», зберегти професійну честь і уберегтися від непоправного тиску владного режиму? Щоб надалі не потурати тим, хто хоче закрити правді рот, чи-то спершу моральною загрозою журналісту, чи-то відтак  нездатністю, або небажанням, розкрити  резонансний злочин.

Три тижні після нападу, ще перебуваючи в нейрохірургічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні,  Василь Дем'янів разом з колегами на прес-конференції  оголосили про необхідність створення Комітету захисту українських журналістів. Тоді активісти корпоративної єдності зазначили: «Ми не прагнемо того, щоб у Комітеті було багато членів, нам головне, щоб ті журналісти, які погодяться до нього вступити (хай їх буде 10-20), були активними, рішучими та завжди готовими стати на захист прав колег». Відразу до ініціативної групи увійшли представники медіа з Києва, Львівщини, Прикарпаття та Буковини, згодом – Харківщини та Одещини.

Тепер триває юридичне оформлення організації, котра має стати ефективним інструментом захисту представників ЗМІ. І наголос тут – на регіональних мас-медіа, що знайшло значне розуміння і підтримку в «Репортерів без кордонів».  На початку грудня прикарпатська юстиція  під номером 214 видала підтвердження, яким легалізувала шляхом повідомлення про заснування «Комітет захисту українських журналістів» (КЗУЖ) Івано-Франківської області. КЗУЖ є незалежною добровільною неприбутковою  громадською організацією, яка об’єднує працівників мас-медіа та осіб інших професій задля захисту свободи слова і демократії в Україні, принципів  вільної преси та журналістів, які,  обстоюючи такі принципи та цінності, піддаються адміністративному, фізичному чи іншому тиску і переслідуванням. Метою діяльності є також відстоювання національної ідентичності, правових, соціальних, економічних та інших інтересів ЗМІ, забезпечення належного функціонування української мови в мас-медіа й інформаційному просторі країни відповідно до статусу  державної мови. Голова новоствореного  об’єднання в краї – Василь Дем’янів, його заступник – Ярослав Гуменюк.

Діяльність Комітету захисту українських журналістів на державному рівні помітна понад півтора року – демонструє такі рідкісні тепер зразки професійної та людської солідарності. Стаючи на захист колег,  Комітет апелював до Президента, Прем’єр-міністра, Генерального прокурора та Міністра внутрішніх справ України, щоб убезпечитися від спрощеного підходу до розслідування справ про напади на редакторів двох ЗМІ у західних областях України. Формальні і неправдиві відповіді «чинів» та короткозорість Феміди були озвучені на прес-конференціях, пікетуванні уряду, Верховної Ради, зверненнях до народних депутатів і міжнародної спільноти. Наразі  не можна говорити про відповідне реагування до порушених КЗУЖ питань, серйозне сприйняття випадків тиску на пресу і на журналістів, особливо – брутальних нападів на мас-медійних працівників, що Божою волею залишилися живими. Як і міжнародні правозахисні організації, так і Комітет захисту українських журналістів послідовно закликатиме  владу ретельно розслідувати злочини проти працівників пера і мікрофона. В наших реаліях допоможуть   цьому різноманітні заходи (в тому числі й протесні), які, при крайній потребі, є намір продовжувати. Щоб у журналістів та суспільства було більше відповідей, аніж питань і сумнівів.

Якщо говорити про найсвіжішу дію, то, приміром, голова всеукраїнського КЗУЖ Микола Закалюжний (заступник Василь Дем’янів) підписав як учасник Координаційної  ради з питань захисту  української мови при Київській міській  організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса ЗВЕРНЕННЯ до Президента України щодо  встановлення Дня  українськомовної преси.  Рік тому Комітет  на відзначення виходу в 1905 році газети «Хлібороб», першого видання українською мовою на Лівобережній Україні, яка тоді була частиною Російської імперії, безуспішно запропонував главі держави встановити такий день 25 листопада, коли вийшло в світ перше число видання. Усе в рамках дозволеного, зважаючи на положення Концепції державної мовної політики, затвердженої Указом Президента України № 161/2010 від 15.02.2010 р., відповідно до яких забезпечення права громадян на одержання інформації українською мовою, в тому числі через пресу, належить до пріоритетів у реалізації державної мовної політики. Поки цьогоріч у Харкові  відбулося громадське відзначення  Дня українськомовної преси, КЗУЖ з  організаціями  Києва, Харкова  і Лубен  (де й було започатковано газету «Хлібороб») ухвалили рішення ще раз звернутися до гаранта Конституції, прав і свобод людини, в тому числі українськомовної, з вимогою забезпечити право громадян України на одержання інформації українською мовою через підтримку на виконавчому і законодавчому рівнях видань державною мовою, через запровадження норми про друк українськомовних версій російськомовних видань, а також із пропозицією встановити День українськомовної преси 25 листопада.  

Серед акцентів у нашому краї є перша акція.

23 листопада  Василь ДЕМ’ЯНІВ підтримав Марш українських журналістів проти безкарності. Він  прибув в Івано-Франківськ з Коломиї, щоб зустрітися з головою облдержадміністрації Михайлом ВИШИВАНЮКОМ і головою обласної ради Олександром СИЧЕМ, аби передати їм «пакет документів про злочини». Оскільки керівники переважно невідкладно зайняті, то документи мусив уручити через прес-служби облдержадміністрації і обласної ради. Зокрема, він передав копії Ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області про повернення справи щодо його побиття у Коломийський міськрайсуд на новий розгляд та заяви про злочин на ім’я Генерального прокурора України і керівника Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист журналістів Дарії ЧЕПАК щодо повернення газети «Коломийський вісник» законному власнику Коломийській міськраді, що не знайшла належного розгляду адресатів.

Долучитися до їхньої ініціативи КЗУЖ закликає всіх небайдужих та свідомих журналістів.Члени Комітету сподіваються на прояв корпоративної єдності, яка є у закордонних журналістів. Не будьмо пасивними, підтримуймо колег, поки ще не пізно! Адже завтра подібне антизаконня може трапитися з кожним із нас. 

Василь Дем’янів