01.10.2005
12:00
|
Думки, які прозвучали на VII позачерговому з’їзді УНП |
Чим вирізняється Український народний блок?
Іван ПЛЮЩ, народний депутат, екс-голова Верховної Ради України:
- На святкуванні річниці Помаранчевої революції Віктор Андрійович сказав, що державна незалежність з’явилася рік тому на цьому Майдані. У нас знову все вперше! Але як можна забути всенародний український референдум 1991 року, який поклав початок українській державності? Я не кажу про інші рішення. Їх не можна забути тільки тому, що тоді не було „польових командирів” на чолі з Ющенком?!
Чим вирізняється Український народний блок? Він сильний своїм лідером, який не має тугих гаманців, але має щире українське серце і з цим іде до народу.
Юрій Костенко уже 15 років у цій національно свідомій, патріотично відданій, правій державницькій „кухні”. Він загартувався як досвідчений громадський діяч, як урядовець і як парламентар.
З гаманцями було б легше. Їх можуть принести, коли ми почнемо формувати список. Але чим тоді наша партія буде відрізнятися від інших? Ми маємо зробити вибір в інший бік – у бік ідеї.
Майдан 22 листопада був майже таким, як у минулому році. Але за змістом він був зовсім іншим. Він засвідчив, що Віктор Ющенко може, ніколи ще не потребував такої підтримки, щоб стати народним українським Президентом, як потребує тепер. Всі ті, хто сьогодні клянуться у вірності, уже сформували новий потяг на станції і ждуть тільки одного - щоб додати туди локомотивом Ющенка і щоб він протягнув їх у парламент 2006 року. Якби Ющенко зрозумів, що він не може за статусом бути таким локомотивом, він відмовився б від цього. І він це зробив на початку вересня, сказавши, що є всенародним Президентом і не може бути президентом однієї партії. Але його зуміли „вкрутити” під ідеологію Романа Безсмертного: мовляв, Президент не може бути безпартійний, а якщо партійний, то тільки в НСНУ.
Віктор Ющенко увійшов в історію України золотими буквами, бо нікому не вдавалося отримати таку довіру народу, як йому. За це ми його любимо, ми його цінуємо, ми його всіляко підтримуватимемо. Але те, що Ющенко за рік не став всенародним українським Президентом, це – проблема.
Якщо Ющенко вчитиметься на власних помилка і зуміє зробити правильний висновок, то він зрозуміє, що Український народний блок – це той блок, який ніколи не зрадить національної ідеї і першого українського народного Президента.
Чому непросто рухати Україну до Європи?
Антон БУТЕЙКО, перший заступник міністра закордонних справ:
Сьогодні ми маємо обраного нами українського Президента, але сьогодні ми не маємо української влади у всіх сферах нашого життя. Вона є точковою. Наше завдання зробити так, щоб українська влада в усій Україні була українською. Так – в усьому цивілізованому світі. Я не бачу, щоб Польща була непольською чи Угорщина неугорською.
Робити це непросто. Я відповідаю в МЗС за європейський і євроатлантичний напрямок нашої політики. І хочу поінформувати, що вперше за 14 років ми зуміли своєю роботою – я не беру це лише на себе, бо є частиною механізму – зробити так, що Європейський Союз розпочав переговори, аби спростити українцям в’їзд у Європу. Вперше за 14 років 1 грудня нам скажуть про те, що Україна набуватиме статусу держави з ринковою економікою. Це означатиме, що наші підприємці зекономлять сотні мільйонів доларів для наших громадян, і будуть нові робочі місця.
Але я з вами поділюсь також тими проблемами, які відбивають різну ідеологічну налаштованість людей, які є сьогодні при владі і які були нашими союзниками на Майдані. Ви не повірите, але узгоджений документ, спрямований на інтенсифікацію нашої співпраці з НАТО і з Європейським Союзом, підписаний Президентом, я не міг майже місяць отримати із Банкової. Коли ми інформували Президента України під грифом „таємно” про багато аспектів, які стосуються усунення проблем, наші листи не доходили до Віктора Ющенка, а поверталися в МЗС із підписом тодішнього великого чиновника, який був тоді на Банковій. Це було до змін в Секретаріаті Президента. Це для мене є чітким свідченням того, що ми маємо працювати, щоб українські цінності, українська висока мораль утверджувалися в сім’ї європейських народів.
Чому УНП не хоче розбігатися по різних блоках?
Дмитро ПАВЛИЧКО, народний депутат, Герой України:
- Де ми повинні бути, якщо команда Майдану розпалася? Ми повинні бути з тими, хто стояв на площі, хто повірив у свою силу і волю творити справедливу владу і справедливого Президента.
Команда глашатаїв свободи і демократії з Майдану не здатна об’єднатися до виборів. І до кого б ми не прихилилися сьогодні, ми почнемо втрачати обличчя партії, яка 15 років тому була рушієм проголошення української самостійної держави і упродовж цих років боролася за зміцнення і розвиток нашої демократії. Де ж ми повинні бути? Чи нам розбігатися по різних блоках, як це зробили члени „Собору” чи ПРП? Ні, ми вибираємо єдиновірну дорогу – дорогу самостійної політичної сили.
Ми були не свідками, а творцями української революції, яка не була лише демократичною. Вона мала українську душу. Ми не можемо об’єднуватися з Блоком Юлії Тимошенко, який, як стало відомо, голосуватиме передовсім за нового Прем’єра – канцлера держави, бо стоїмо за сильного Президента і вважаємо, що реформа, проти якої свого часу голосувала фракція БЮТ, нічого доброго Україні не принесе.
Ми не можемо об’єднуватися з блоком Володимира Литвина, де зібралося немало ревних прислужників режиму Кучми.
Але наша найболісніша проблема, що не можемо приєднатися й до Блоку Віктора Ющенка. Не лише тому, що там є суспільством затавровані особи, про яких сам Президент говорив на Майдані, що, хоч немає з боку правоохоронних органів доказів про їхні шахрайські, корупційні діла, все ж до них прилипла назва „зрадників Майдану” через перебільшені амбіції та нездатність творити єдину урядову команду.
Але й тому, що ми не хочемо здобувати собі голоси за допомогою глави держави. Президент, найголовнішою турботою якого має бути об’єднання нації, не повинен очолювати жодної партії, жодного блоку.
Чому серед українських народників мало Героїв України?
Олесь ГУДИМА, голова Львівської обласної організації УНП:
- Коли я дивився майбутні списки, я побачив, що в нашому списку буде найменше Героїв України. Але коли я побачив, які Герої України будуть в списках кількох інших блоків, я усміхнувся і подумав: це щось не те. Знаєте анекдот? „Вірменське радіо” запитали: „Яка різниця між Володимиром Литвином і Іваном Плющем?” – „Литвин є героєм епохи Кучми, а Іван Плющ – народним Героєм України”.
Зверніть увагу на іншого достойника, - Івана Федоровича Драча, першого голову Руху. Виявляється, Іван Драч не є героєм України, а Тетяна Засуха є. Отже, Тетяна Засуха – герой епохи Кучми, а Іван Драч – народний герой України. І він у нашому партійному списку. Коли ми донесемо це до кожного села, в тих селах будуть десятки тисяч претендентів від УНП на посади сільських голів, так само як і міських. Саме вони своїм авторитетом „витягуватимуть” список нашої партії. Так, як його тут у Києві й у великих містах витягуватимуть Юрій Костенко, Іван Плющ, Іван Драч, Павло Мовчан, Василь Червоній і Євген Жовтяк.
Як Український народний блок здобуде гарантовану перемогу?
Василь БАРТКІВ, голова Сумської обласної організації УНП:
- Невже наша роль – бути на підхваті і бажано не згадувати, що ми – Українська народна партія, а відтак розчинитися у черговому космополітичному проекті, як цього прагнув Роман Безсмертний? Чи наша роль – творити національну демократію, служити українському народові, живити українську національну ідею?
Дива, якого так очікував Майдан, в річницю революції не сталося. Влада так і не спромоглася покаятися перед своїми людьми.
Можна з високою ймовірністю твердити: передвиборні шляхи Ющенка та Тимошенко розійшлися. Мабуть, є якийсь символ у тому, що ця ілюзія померла саме на Майдані. Тому позиція УНП щодо формату участі у виборах є логічною і обґрунтованою, попри широку кампанію, яку ведуть щодо нас наші „запеклі друзі”.
Перемога має всього дві складові: віра в перемогу та технологія втілення цієї віри у життя. Хотів би запропонувати нам найпростішу технологію: кожен член УНП повинен прожити 100 днів під знаком виборів.
Кожен із нас повинен підняти друзів, знайомих, однокласників, однокурсників і навіть тих, з ким у садочок ходили, і переконати їх проголосувати за Український народний блок. Нас – 150 тисяч. Для того, щоб здолати 10 відсотків, потрібно, щоб за нас проголосували 2,5 мільйона виборців, тобто кожен із нас за 100 днів має загітувати 16 осіб. Хіба це багато?
Чому „Україна соборна” підтримала ідею „правиці”?
Тетяна ЯХЄЄВА, голова партії „Україна соборна”:
- „Україна соборна” готова стати складовою частиною Українського народного блоку, бо наша партія є ідеологічно близькою до УНП. Символічно, що всі наші партії представлені людьми, які боролися за незалежність і брали безпосередню участь у проголошенні та створенні новітньої української держави. Те, що ми зараз прагнемо об’єднати свої зусилля і закликаємо до цього всі українські політичні сили, свідчить не про кон’юнктуру виборчих змагань, а про високу відповідальність за українську справу, долю та майбутнє української держави, до створення якої ми були причетні.
Ми були єдині на першому етапі української національної революції і здобули перемогу – незалежність. Ми були єдині і на другому етапі української національної революції і здобули перемогу – пробудження національної гідності і народження української державної нації. Ми мусимо бути єдиними й нині.
Фермери і селяни зробили вибір за українську Україну
Іван ТОМИЧ, голова Партії вільних селян та підприємців України:
- Партія вільних селян і підприємців на своєму сьомому з’їзді, як і Асоціація фермерів та приватних землевласників України, зробили свій вибір – формувати правоцентристську коаліцію разом із Українською Народною Партією. Цей вибір не зроблений проти когось, цей вибір зроблений за – за українську Україну.
В селі кожен український фермер був переконаний, що об’єднуючись задля перемоги в 2002 році і обрання українського Президента Віктора Ющенка, він працює на відродження українського села. Але після виборів багато українців розчарувалися - у першу чергу від кроків у аграрній політиці країні. Не можна допустити посилення цієї зневіри.
11 місяців аграрної політики стали черговою спробою повернення до соціалізму, а не створенням умов для розвитку вільного українського селянина. Це є головною причиною продовольчих криз – чи то хлібної, чи то м’ясної, чи то цукрової. Це головний мотив нашого об’єднання - ми сподіваємося забезпечити прорив у березні 2006 року. Поєднавши зусилля, ми даємо всім українцям шанс реалізувати ті наміри, з якими ми довго йшли у вибори 2002 і 2004 років.
Хто і як триматиме правий фланг?
Микола ПОРОВСЬКИЙ, голова Республікансько-християнської партії:
- З’їзд РХП прийняв рішення звернутися до УНП з пропозицією створити спільний виборчий блок на парламентських виборах 2006 року. 258 наших, зареєстрованих у Центрвиборчкомі районних і міських організацій готові взяти на себе виборчу роботу, а партія – забезпечити християнську складову у виборчому блоці.
Зараз на правому, на національному фланзі – порожнеча. І нам тут тримати фланг.
|
|