| 02.12.2010 10:53 |
Із якого гнізда пташка? |
У відділі природи Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею вперше в Західній Україні відкрилася незвична виставка…пташиних гнізд і яєць. Чорні, сині й брунатні, малі та великі, з гілок, моху, травинок та навіть дроту. Такі пташині житла. Про них та пернатих мешканців цих «хаток» годинами може розповідати директор краєзнавчої збірні, орнітолог за фахом Ярослав Штиркало. Адже більшість експонатів були зібрані ним. Проте ідея виставки належить завідувачу відділом природи Орисі Кащишин. «Понад 50 представлених на огляд гнізд зібрані в основному на території Івано-Франківська та сіл Тисменицького й Галицького району, в басейні річки Дністер, – каже пан Штиркало. – Звісно, це не вся багато палітра пташиних жител, які характерні для нашого краю. На Прикарпатті є близько 200 видів птахів. Щоправда, не могли ми й представити тут гнізда, скажімо лелек, бо вони користуються житлом кілька років та й розміри їхніх осель великі, до двох метрів в діаметрі». Колекціонувати хатки пернатих – справа нелегка, адже робити треба все дуже обережно, аби не нашкодити птахам. Отож гнізда для музейних колекцій природознавці збирають в кінці літа або восени, тоді, коли птахів, а тим паче пташенят, там вже немає. як правило, до своїх жител більшість пернатих вже не повертаються. А щороку будують нові. Дуже важко збирати «хатки» птахів, які гніздяться або на землі, або на невисоких кущах та низьких деревах. А виявити пернатих, які там живуть та визначити час, коли вони покидають місце свого тимчасового прихистку, ще важче. «Ці гнізда добряче замасковані, адже ворогів у таких птахів вистачає, – мовить прикарпатський орнітолог. – У містах це бродягуючі кішки й собаки, а також хижі птахи: сороки, сойки, сірі ворони. Вони руйнують гнізда, з’їдають яйця та пташенят. Отож ті птахи, які влаштовуються в, здавалося би доступних місцях, майже себе не виявляють». Пернаті, що оселяються поміж травами, також майстерно маскують свої гнізда. Навіть після кількох годин спостережень важко визначити, де саме є гніздо, адже пернаті, прилетівши на місце проживання, не йдуть одразу до пташенят, а стають за декілька метрів від них. Й лише згодом потроху наближаються до діток. Представлені на виставці пташині помешканням можна поділити за конструкцією, за матеріалом, з якого вони зроблені, та за місцем розташування. Це можуть бути наземні, чагарникові й кущові та висотні, що розміщуються в кронах дерев. Надзвичайно цікавими є так звані модерні пташині хатки. Переважно це сорочі гнізда. «В одному з районів Івано-Франківська я виявив таке гніздо діаметром півметра та вісімдесят сантиметрів заввишки зроблене з… алюмінієвих дротів, інше – з рибальських сіток». Щоправда знімати традиційне сороче гніздо слід дуже обережно, адже гілочки так переплетені, що коли його зрушити з місця, воно може розпастися в руках, – розповідає пан Ярослав. – Найцікавішим в нашій колекції є гніздо ремеза, пташки з родини товстодзьобих синиць. Пернатий оселяється в прибережній зоні та будує гнізда, як правило, на вербах. Звисаючі гілки птах обплутує сухими травинками та кінським волоссям, які перед тим ремез розминає дзьобом та лапками. Із них робиться так званий каркас. На нього накладається пух з очерету. Ця конструкція настільки міцна, що не прогинається під вагою самого птаха та його діток. Вхід у гніздо – збоку. До своєї хатинки ремез залітає знизу». При побудові гнізда, що може тривати від трьох до сорока діб, птахи витрачають велику кількість енергії. Окрім гнізд, івано-франківський орнітолог має колекцію пташиних яєць. Вони, за словами пана Ярослава, є індикаторам чистоти довкілля. Коли яйце формується та проходить по яйцепроводу, то вбирає все, що є в довкіллі, чим дихала, що їла пташка. Усе можна дослідити, зробивши хімічний аналіз шкаралупи. Виставка уже має значний розголос. У музей поспішають чимало відвідувачів, які зачудовані настільки майстерними можуть бути пернаті архітектори. |