|
|
25.01.2007
12:00
|
 Версiя для друку |
«ГУБИТЬ ЛЮДЕЙ НЕ ПИВО...» |
«ГУБИТЬ ЛЮДЕЙ НЕ ПИВО...»,
або САМОЗНИЩЕННЯ ПО-ТИСМЕНИЦЬКИ
Ніщо не погубить людину,
якщо вона сама себе не погубить
Іоанн Златоуст
Цю банальну істину знають всі. Всі про неї говорять. Говорять у глобальному контексті, тобто: «Людина своєю діяльністю настільки забруднила вже землю, що серед цього бруду вже нема, де жити; людство в цілому хворе, тому що ми споживаємо неприродні продукти з вмістом різних хімічних речовин; чистої води (основи життя) стає все менше…»
А коли доводиться вирішувати конкретну проблему в конкретному місці, державні установи та інші організації, які мали б цим займатися, відговорюючись, що це не входить в їхню компетенцію, відсилають у інші структури, і в кінцевому результаті ти ходиш по колу і повертаєшся до того місця, звідки починав.
Конкретна екологічна проблема є у містечку Тисмениця, яке славиться виробництвом хутрових виробів, що започаткували вірмени ще у XVI ст. Проте, це славне містечко не має майбутнього. Чи не занадто категоричні висновки ми робимо? Переконані, що ні…
Показники захворюваності дітей Тисменицького району постійно зростають. Якщо в загальному захворюваність дітей у Івано-Франківській області з 1994 до 2004 року зросла на 36 %, то у Тисменицькому районі аж на 88 %. Звичайно ж, цій статистиці має бути пояснення. І воно є… Зокрема ж, 1994 року показник захворюваності дітей від семи до чотирнадцяти років Тисменицького району був на 12 % меншим за показник по області, то через 10 років показник дитячої захворюваності у Тисменицькому районі перевищив показник по області на 16 %. З 1994 року показник захворювань дихальної системи у дітей Тисменицького району зріс майже у два рази і зараз у 1,5 рази перевищує показник по області. Вдвічі виросли показники захворювань шкіри та органів травлення. Кров’яних захворювань у 1994 році в Тисменицькому районі ще не було, а 2004 року цей показник значно перевищив показник по області — у Тисменицькому районі на 1000 дітей припадає 69,6 хворих, а по області 54,2. Інфекційні захворювання в порівнянні з 1994 р. зросли приблизно на 63 %.
У Тисмениці по вулиці Пшениківській (і не тільки на ній) майже в кожній хаті є тяжко хворі діти. Причому це такі захворювання, які надзвичайно рідко зустрічаються в медицині, і лікарі пояснити їх не можуть. Крім того, з усіх районів області у Тисменицькому найбільше виявлено випадків безплідності, викиднів, мертвонароджуваності, вроджених каліцтв у дітей. Медики натякають, що причиною всіх цих хвороб є підвищений вміст у ґрунті та воді високотоксичних речовин та важких металів, які мають алергенну, мутагенну та канцерогенну дію. Контакт з ними осіб дітородного віку збільшує ймовірність виникнення мутацій у жіночій і чоловічій статевих клітинах, зниження дітородної здатності. Проте відповідні органи, які повинні вирішувати ці проблеми, не тільки не можуть (чи не хочуть) пояснити, звідки взялися шкідливі речовини у ґрунті та воді, але дехто, попри наведену сумну статистику, взагалі не визнає, що вони там є.
ХОДІННЯ ПО КОЛУ, АБО «ІНШОПЛАНЕТЯНИ» У ВЛАДІ
За словами Богдана Романчука, голови спілки кушнірів Тисмениці, місцеві кушнірі, які легально зареєстровані у спілці, ніяких шкідливих речовин не використовують: «Ми використовуємо оцтову кислоту, шампуні, миючі засоби, сіль. Шкіра — це жива органічна речовина, вона не терпить хімії». Щодо утилізації відходів, то спілка кушнірів уклала договір з хутрофірмою «Тисмениця», за яким хутрофірма зобов’язалася приймати та очищати рідинні відходи побутового та виробничого походження. Щодо забруднення навколишнього середовища шкідливими речовинами, то голова спілки звертався в санепідстанцію, де виявили перевищений вміст марганцю і заліза у тисменицькій воді, хоча ні марганець, ні залізо, як сказав Богдан Романчук, кушнірі у своїй діяльності не використовують.
Та найбільше забруднюють навколишнє середовище кушнірі, які вичиняють шкіри підпільно. Хтось відходи від вичинки виливає сусідові на город чи під паркан, а хтось додумався у себе у дворі викопати яму і зливати відходи туди. Тоді ніхто нікого не звинуватить у забрудненні навколишнього середовища, адже на поверхні тече чиста вода, а слідів їхньої вандалістської діяльності немає. Це робиться дуже примітивно і люди, які це роблять, не задумуються, що платять найдорожчим — здоров’ям. Люди, яких справді спіткала біда і вони усвідомили, що твориться, не хочуть цим займатися, бо їм вже не до цього.
Ми особисто вирішили з’ясувати, чи цікавилися цією проблемою екологічні служби та правоохоронні органи.
Головний державний інспектор охорони навколишнього середовища в Івано-Франківській області Микола Приходько «відкрив нам очі» на те, що відбувається в Тисмениці. І не тільки відкрив, але й дав відповіді на два «вічних» питання: «Хто винен?» і «Що робити?» До нього неодноразово зверталися з приводу цієї проблеми як мешканці міста, так і деякі організації. За його словами, цим питанням повинні займатися перш за все депутати: «Там мало проводять депутати роз’яснювальну роботу. Депутат має сказати: «Петре, я знаю, що ти вичиняєш шкіри, де ти це діваєш?» Отже, за переконаннями природоохоронного чиновника, «винні» у забрудненні Тисмениці депутати, які знають, але мовчать (а може й самі «кушнірують» підпільно?). «Ні санстанція, ні наша служба не можуть виявити це. Для того треба сидіти в Тисмениці і ходити кругами. Цим повинні займатися органи місцевого самоврядування», — сказав Микола Приходько.
Інспектор показав нам припис, який Державне управління екології надіслало всім міським, районним та обласним головам, в тому числі й меру Тисмениці. Припис зобов’язує всі органи місцевого самоврядування звернути увагу на дотримання вимог природоохоронного господарства.
(Закінчення на 4 стор.)
Початок на 1 стор.)
Обласна санітарно-епідеміологічна станція, у свою чергу, видала нам довідку, яка підтверджує підвищений вміст марганцю у тисменицькій воді. Щодо незаконного кушнірства у довідці вказано: «До компетенції держсанепіднагляду не входить проведення оперативно-пошукової роботи — це прерогатива силових відомств». Щодо стану здоров’я населення, то це теж не належить «до компетенції НДІ медичного профілю», а «які речовини і які відходи утворюються в процесі обробки шкір приватними кушнірами — невідомо». Лікар, який видавав довідку, сказав, що намагання вирішити цю проблему закінчиться ходінням по колу, у чому ми пізніше переконалися.
Наступна структура, яка мала б слідкувати за екологією у Тисмениці, є міжрайонна природоохоронна прокуратура, що (як нам пізніше повідомив мер Тисмениці) щось там перевіряла. За результатами і висновками перевірки ми звернулись до прокурора міжрайонної природоохоронної прокуратури Василя Стефанця. З’ясувалося, що насправді ніяких перевірок природоохоронна прокуратура не проводила, через «банальну» причину — не було звернень і скарг громадян чи правоохоронних органів. Про підпільну діяльність кушнірів вони нічого не знають. Про забруднення хімічними відходами також. «А чи не іншопланетяни ви, хлопці?», — подумали ми. Це ж треба нічого (ну зовсім нічого!) не бачити і не знати…
ПРИРОДУ ЗАБРУДНЮЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ КУШНІРІ…
Про це нам повідомив голова Тисменицької районної ради Микола Нагорний. «Тисмениця має славу містечка, що має зв’язок із хімією, тому що вичинка шкір, фарбування, переробка в тій чи іншій мірі пов’язані з хімічним виробництвом. Коли проїхатися Тисмениччиною, ми можемо побачити якийсь специфічний колір ґрунту (помаранчевий), тому можемо говорити, що слава кушнірська тісно переплетена з хімічним виробництвом. Не секрет, що приватні підприємці, що фізичні особи, які займаються вичинкою, мають справу з хімічними сполуками.
Проте є ще міське сміттєзвалище, котре, на превеликий жаль, не в належному стані. Знаю, що було звернення з цього приводу до міської влади санітарних служб, представників лісових організацій», — розповів голова райради. Зауважимо, що тисменицький ґрунт набув помаранчевого кольору задовго до «вікопомних помаранчевих подій» — зими 2004 го. Микола Романович наголосив на тому, що екологічна проблема, то перш за все — проблема свідомості людей і її має вирішувати міська влада. І знову — «винен не я, а свідомість людська». А «проблему вирішувати не мені, а владі міській».
На жаль, з міським головою Тисмениці того дня ми не поспілкувалися, але вирішили з’ясувати, які проблеми є на сміттєзвалищі. Чесно кажучи, ми туди так і не доїхали, але сміття побачили. Дорога, яка веде до сміттєзвалища, у жахливому стані, тому не дивно, що, не добравшись до смітника, люди викидають сміття прямо на дорозі (на фото). Біля одного з таких «вимушених» смітників ми побачили двох бомжоподібних чоловіків, один з яких зустрів нас вигуком: «Фотографуйте, хай їх ловлять!». Коли попросили пояснити, що він мав на увазі, він сказав, що вони тут для того, щоб зловити тих, хто викидає сюди сміття, а сміттєзвалище у них в «чудовому стані». Ну, звичайно, адже до нього попробуй добратися! «Охоронець» сміттєзвалища сказав «Доїжджає той, хто платить». Хто не хоче платити, вигружається по дорозі.
Слід сказати, що, шукаючи дорогу до сміттєзвалища, мешканка Тисмениці запитала нас: «А для чого вам сміттєзвалище? Ви хочете викинути сміття? Та ж там на полі ще викидають…» Нема слів. Куди дивляться комунальні служби, що робить міська влада?
ВСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО МІСЬКОГО ГОЛОВИ
Якщо ж у всіх державних і недержавних структурах у першу чергу нас скеровували до міського голови, то ми все таки його «виловили», хоч як нелегко це нам далося. У нас навіть склалося враження, що він від нас ховається.
Розмовляючи із «саме тою» людиною, яка повинна «вирішувати проблему», ми виявили черговий місцевовладний парадокс — з’ясувалося, що мер Тисмениці «нічого не чув» (!!!) про ту проблему… На думку мимоволі спадали деякі українські приказки. Починаючи розмову, міський голова Тисмениці Ярема Галига нас запевнив: «В нас нема таких випадків, щоб хтось зливав відходи самовільно — це все брехлива інформація». А ми в той час подумали: «Слова твої ласкавії, та чортова думка».
Розповідаючи про екологічну ситуацію, мер нас переконував, що у них все добре, немає ніяких проблем. Якщо й вичиняють шкіри у приватних умовах, то цим займається тільки легальна спілка кушнірів, а нелегальних підприємців немає. А якщо й є, то він не може прийти до людини і запитати, чому вона вичиняє шкіри, адже людина за нього проголосувала і він стоїть за цією людиною (ще вісім знаків оклику). А це означає, що цією проблемою мер займатися не буде, бо не хоче втратити довіру виборців. А взагалі міський голова сказав, що у них були різноманітні перевірки — санстанції, екологічні установи і навіть природоохоронна прокуратура і нічого протизаконного не виявили.
Що ж, підійдемо до нього з іншого боку, адже екологічна проблема Тисмениці полягає не тільки у незаконній утилізації відходів.
Розповівши йому відому вже вам історію про те, як ми не доїхали до сміттєзвалища, міський голова запевнив нас, що ми помиляємось. «Там дорога чудова!», — правда уточнив, що «була влітку». А взимку він проблемою сміття взагалі не займається. З’ясувалося, що ті люди, яких ми сприйняли за місцевих бомжів — це справді місцеві охоронці сміттєзвалища, які стежать, щоб сміття не викидали на дороги. А завершуючи розмову, ми з’ясували, що цим питанням він і не дуже цікавиться, тому що сміттєзвалище знаходиться за межами міста (!). Ну і що з того, що туди сміття везуть з Тисмениці, адже туди вивозять сміття і з сусідніх сіл. Отож позиція голови — «Моя хата з краю…»
І все таки з цікавості ми вирішили спитати, чому так важко з ним зустрітися? З’ясувалося, пан Галига «виділяв» ялинкові іграшки на міську ялинку (адже розмовляли ми з ним напередодні Нового року). Він з таким захопленням розказував, як він чотири роки беріг ялинкові прикраси, як цього не зміг зробити попередній голова, що чомусь (з чого б це?) згадалася приказка: «Немудрому Гаврильці усе чорнобривці». Крім того, міський голова Тисмениці поділився враженнями, які виникають у нього від читання деяких журналістських матеріалів, і висловив це так: «Я інколи думаю, чи ви діти Божі, чи не Божі». «А Ви?» — подумали ми у відповідь.
ЩО І КОМУ РОБИТИ?
Голова «Агентства сталого розвитку Тисмениччини» Ольга Ткачук каже, що екологічна проблема Тисмениці полягає не тільки у використанні хімічних речовин: «Для прикладу ми робили такі свої підрахунки, що за рік одного тільки прального порошку десятитисячне населення використовує тонну, а щоб помити вичинені шкірки, використовують питну соду, пральні порошки та інші миючі засоби. Коли ми зробили аналіз води, то з’ясувалося, що практично в нашій воді можна прати, не додаючи туди порошку».
Отже, чистої води в Тисмениці немає: «Якщо взяти Тисменицю, то це болотиста місцевість. У нас немає джерельної води. Тисменицька вода — це підшкірна вода. І виходить так, що наші криниці — це ті самі каналізаційні ями. Люди викопують криниці, а поряд — вигрібні ями». Звичайно, пані Ольга розуміє, якби в людей були альтернативи заробітку, то ніхто б цього не робив. «Тисмениця змінилася не завдяки владі, а завдяки підприємцям, які платять податки, які займаються благодійною діяльністю. Це позитивно, це добре, але що за цим стоїть? Тому місцева влада повинна бути чутливою до цих потреб».
Отже проблема справді є, і як її вирішити з юридичної точки зору? За порадою ми звернулися до керівника юридичного відділу неурядової міжнародної організації «Екологія — Право — Людина» Ольги Мелень. Вона підтвердила, що у Тисмениці є дві проблеми: «Перша проблема Тисмениці пов’язана з утилізацією відходів, тобто з видаленням відходів від виробництва шкіряних виробів. Друга проблема полягає у тому, що внаслідок несанкціонованого видалення цих відходів ґрунтові води, ґрунти і повітря є забрудненими. Порушуються права мешканців, зокрема право на безпечне життя і здоров’я довкілля, а також право на чисту питну воду».
Ольга Мелень також чітко відповіла на питання, хто має займатися цією проблемою: «Цю проблему слід вирішувати через органи державної влади, через органи місцевого самоврядування, податкову міліцію і податкову адміністрацію. Цим питанням повинна також займатися прокуратура, тому що здійснюється незаконна підприємницька діяльність, незаконне видалення відходів. Щодо права на чисту воду мешканці міста повинні звертатися як до місцевого управління здоров’я, так і до Міністерства охорони здоров’я в Києві. Можна задіяти і Державний комітет з водного господарства. Крім того, потрібно звертатися до органів ДАІ, адже хімікати, які ввозяться у Тисменицю звичайними автомобілями, можна віднести до небезпечних вантажів. У нашому законодавстві є певні вимоги, за якими водії мають мати відповідні дозволи, медичні довідки, спеціально обладнані транспортні засоби. Працівники ДАІ повинні офіційно контролювати, що привозять в Тисменицю і яким чином це здійснюється».
Повертаючись до питання, чи має Тисмениця майбутнє, важко робити якісь оптимістичні висновки. Ми отримали відповідь на питання: «Що і кому робити?», проте виникло багато інших запитань. Насамкінець ми звернулися до людини компетентної, колишнього президента ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця», а зараз народниго депутата України від Партії Регіонів Ігоря Зварича. Великий показник дитячої захворюваності у Тисмениці він прокоментував так: «Мені невідомі такі дані. Тисмениця ближче до обласного центру і можна швидше зробити діагностику, ніж в інших районних центрах». Щодо виявлених шкідливих речовин у ґрунті і воді, таких як хром та формальдегід, нардеп заявив: «Це все брехня!».
Отже, спілкуючись із представниками владних структур, природоохоронних та екологічних організацій, з’ясувалося, що всі вони по різному бачать (чи може хочуть так бачити?) екологічну ситуацію у Тисмениці. Як сказав Павлік Морозов у однойменній епічній поемі Леся Подерв’янського: «Лучше перебдіть, ніж недобдіти».
Марія Гаврилюк
Захворюваність дитячого населення 7–14 років (на 1000 дитячого населення)
1994 2000 2004
Тисменицький район 825,5 1214,4 1548,1
Івано-Франківська область 935,2 1107,7 1294,2
Структура захворюваності дитячого населення до 14 років (на 1000 дітей)
Нозологічні класи 1994 1999 2004
Тисмениць-кий р-н Івано-Фран. обл. Тисмениць-кий р-н Івано-Фран. обл. Тисмениць-кий р-н Івано-Фран. обл.
Хвороби органів дихання 579,6 538,2 738,3 683,7 1075,6 877,2
Хвороби шкіри та підшкірної клітковини 40,3 59,8, 53,1 69,1 60,2 77,2
Хвороби органів травлення 41,4 59,5 49,2 65,6 71,3 75,3
Інфекційні та паразитарні хвороби 47,6 59,4 68,0 62,5 75,9 62,2
Хвороби крові та кровотворних органів –– –– 71,0 54,4 69,6 54,2
Хвороби ендокринної системи –– –– 59,6 47,5 59,4 47,9
Р.S. Дані таблиці взяті за матеріалами “Ековісника”
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 2350 разів |
|
|
RSS
