|
|
10.02.2007
12:00
|
 Версiя для друку |
«ЗРОСТАЮЧИЙ ТЯГНИБОК» ТА ІНШІ |
Газета «Репортер», № 6 від 8 лютого 2007 року
Політичні здогадки та плітки актуальні до тої миті, коли стомлена група опитувальників вертається з вулиць і приносить аналітикам результати своїх «польових досліджень». Тоді на арену суджень (на папір) виходить Голос Народу. І ставить усі крапки над «і». Пропонуємо читачам «Репортера» результати опитування (у таблиці) Західноукраїнського Центру Політичного Аналізу і Прогнозування, проведеного серед мешканців обласного центру. Предметом дослідження був сьогоднішній розклад електоральних симпатій іванофранківців.
Не пройшло навіть року з часу виборів до Верховної Ради, а настрої наших краян вже суттєво відрізняються від «політичних мод» березня 2006 го. У випадку дострокових виборів тривідсотковий бар’єр у Івано-Франківську подолали би сім партій та блоків.
Якщо на минулорічних березневих виборах по виборчому округу № 79 (в який, щоправда, окрім Івано-Франківська, входив і Калуш) лідерів було два: БЮТ набрав 35,79 %, а блок «Наша Україна» — 34,96 %, то зараз на першому місці одноосібним лідером є БЮТ. Хоча, зауважимо, що після 12 січня (часу «змови» БЮТу з Регіонами, коли перші підтримали Закон «Про Кабмін», вигідний другим), зазнав падіння і рейтинг БЮТу: 33,3 % у грудні 2006 року проти сьогоднішніх 27,43 %.
Одноосібному лідерству БЮТу сприяло не стільки зростання числа прихильників полум’яної леді Ю, скільки значний «відтік» симпатиків від «Нашої України». «НУ» втратила чи не половину електорату. Можна, звичайно, зауважити, що в березні 2006 «НУ» була блоком, а тепер це партія «НУ» з вужчим представництвом. Скажімо, голоси, віддані за НРУ (Тарасюка), тепер рахуємо окремо. Але попри ці нюанси, зменшення числа потенційних виборців «Нашої України» — незаперечний факт.
Цього можна було сподіватися. Невиразна та «безхребетна» політична позиція Президента Ющенка (рейтинг якого «намертво» з’єднано з рейтингом його партії) врешті-решт набридла навіть тим, хто у 2004 році ставив його портрет поряд з хатніми іконами. Та й зрештою, слово «месія» тепер вимовляємо тільки з іронією. Дворічний відступ від майданових обіцянок, півторарічний відступ від «залізобетонних» післяреволюційних політичних позицій — і ось результат — лише 18 % мешканців обласного центру готові підтримати «помаранчевих». Й це там, де у 2005 чи не 85 % людей готові були своїми голосами і діями підтримати політиків, що гуртувалися під прапором з написом «Так!» і підковою. Тою підковою, що спочатку принесла ющенківцям жаданий успіх, а потім не допомогла його втримати (заїржавіла?). Одним словом: «вражаючий» результат… Що підтверджує анекдот про те, як Ющенко з Черновецьким «сперечалися про те, в кого з них швидше рейтинг впаде»…
Тепер багато з колишніх «ентузіастів підкови» стали не меншими, якщо не більшими, «ентузіастами сердечка». Що говорить про неминущу довірливість нашого люду до всіх, хто пропонує дуже прості способи подолання дуже непростої ситуації, в якій опинилася Україна. Третина потенційних виборців все ще довіряє Юлії Тимошенко. Однак аналітики схильні вважати, що найближчим часом рейтинг БЮТу на Прикарпатті дещо знизиться через кулуарні домовленості «білосердешних» з Партією регіонів. Однак не слід чекати повного фіаско БЮТу. Юлія Володимирівна володіє дивовижною здатністю знаходити вихід з неприємних ситуацій та переконувати виборців у всьому тому, що саме в цей момент вигідно її команді.
Несподівано на третьому місці опинилося ВО «Свобода» (Тягнибока). Це означає, серед іншого, що «свободівцям» вдалося закріпитися в іміджевій ніші «найстійкіших правих, найпослідовніших націоналістів». Виходячи з того, що націоналізм завжди був в Галичині популярною ідеологічною фішкою, ця позиція дечого варта. З неї важко стартувати до ВР, але можна позмагатися за мандати міського та обласного рівня. Тим більше, що ніщо не вказує на зниження популярності націоналістичних гасел та на бажання Тягнибока йти на компроміси. На тлі «тотальної компромісності старших товаришів» така стійкість (впертість?) може імпонувати не тільки ветеранам визвольних змагань, але й чималому сегментові електоральної молоді.
НРУ та УНП мають практично однаковий рейтинг. Якщо об’єднати голоси їхніх симпатиків, то вийде десь відсотків десять. Треба, певно, таки об’єднуватися. Тим більше, що жодних ідеологічних розбіжностей у «відколів» чорноволівського Руху немає. За НРУ та УНП готові голосувати помірковані праві, консерватори та ідеалісти минулої «борні».
Не вразила аналітиків високими результатами «Пора» . Й це, незважаючи на найвищий в місті та області показник активності (в тому числі й «плакатної»). Щось то виборці охололи до «війн на парканах». Певно, багато бачили на них різного «дурилова».
Стабільну електоральну позицію демонструє Партія Регіонів. Івано-Франківськ залишається чи не унікальним містом Галичини, де «регіонали» мають нечисленний (близько 5 %), але напрочуд стійкий електорат. Збільшення електоральних симпатиків Віктора Януковича ми не очікуємо, з огляду на тенденції розвитку пропагандистських «розкладів» у протистоянні Сходу і Заходу України. Скорше за все, знависніле обливання грязюкою опонентів залишиться сумною реалією нашої політдоби.
Зросли рейтинги КПУ, але загальний результат все одно є мізерним на тлі лідируючих партій. Решта політичних брендів не знайшли відгуків в серцях іванофранківців. Якщо, скажімо, для блоку Вітренко іншого й не очікувалося, то мікроскопічні рейтинги ПРП та партії Литвина наводять аналітиків на певні роздуми. Політичний кредит довіри втратити легко. А знов здобути дуже непросто.
Таблицю відповідей респондентів на запитання: Якби вибори до Верховної Ради України були сьогодні, то за яку з вказаних нижче партію чи можливий виборчий блок Ви б проголосували (24 25 січня 2007 року опитано 480 жителів міста Івано-Франківська), - дивіться в газеті «Репортер»
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1410 разів |
|
|
RSS
