|
|
10.03.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
Сергій Чмихалов: „Політика не завжди виправдано верховенствує над виробництвом та економікою” |
Завершилися виборчі перегони і настав час для аналізу результатів, прогнозування ситуації як в державі в цілому, так і на місцях.
Важливе значення це матиме і для нашого нафтохімічного підприємства. Як буде воно надалі розвиватися, коли будуть вирішені усі суперечності з його приватизацією? Відповідь на ці та ряд інших запитань очікує колектив, його інвестор, громадськість краю.
А сьогодні ми звернулися до голови правління товариства „ЛУКОР” Сергія Чмихалова, аби він, так би мовити, по гарячих слідах поділився своїми думками з огляду на результати виборів як до парламенту держави, так і у місцеві ради, міського голови, а також познайомив читачів тижневика з нинішнім станом справ на підприємстві.
Про вибори слід забувати і починати працювати
– Зважаючи, Сергію Вікторовичу, на цілу низку важливих питань, які спонукали до сьогоднішнього інтерв’ю, ви самі з чого хотіли б розпочати нашу розмову?
– Мабуть, з того, що вибори в Україні відбулися, обрано новий парламент, депутатів місцевих рад, нового мера Калуша, і тепер слід потроху про них забувати і починати працювати, адже невирішених проблем як на підприємстві, так і в державі, місті Калуші більш ніж достатньо.
– Які, насамперед, маєте на увазі, говорячи про підприємство?
– Перш за все те, що через вкрай несприятливу ситуацію на світовому ринку щодо цін на нафтохімічну продукцію наші виробництва працюють сьогодні збитково. Окрім поганої ситуації на ринку продукції, позначається на нашій роботі постійний ріст цін на сировину та енергоносії.
Уже неодноразово говорилося про нестабільну через вищеназвані причини діяль¬ність наших виробництв у 2005 році. Своєрідний ціновий прес у співвідношенні „сировина – готова продукція”, коли вінілхлорид на ринку на 100 доларів дорожчий за сировину, призвів до того, що ми були вимушені, аби зменшити збитки, зупинити на два місяці виробництва олефінів та хлористого вінілу і на три – хлору і каустичної соди.
Великі надії ми покладали на новий 2006 рік, але, на жаль, у січні-лютому, а тепер стає очевидним, що і в березні, ми спрацювали збитково. І причини цьому все ті ж. Адже тільки останнім часом ціни на сировину для піролізу на виробництві „Поліолефін” виросли з 466 доларів за тонну до 550 (18%), натомість ціна на вінілхлорид впала з 618 доларів за тонну до 480 (23%), пропілену – з 885 до 835 (5,7%), бензолу – з 611 до 540, поліетилену – з 1188 доларів до 1085 (9%).
Характеризуючи цю справді важку і навіть, якщо хочете, економічно критичну для наших виробництв ситуацію, можна ще назвати чимало факторів, які це підтверджують.
– Мабуть не останнє місце серед них посідає і ріст цін на газ для промислових споживачів?
– Справді, Національна комісія регулювання електроенергетики України не без відома уряду з 20 лютого 2006 року збільшила для промислових підприємств граничний рівень ціни на природний газ до 548 грн. за 1000 м3 без урахування ПДВ і тарифів на його транспортування. Від цього, зрозуміло, значно зросла частка енергозатрат у собівартості готової продукції. Але це ще не все. Через існуючі нині проблеми на ринку газу ми вимушені його купувати не у державних компаній, а в посередників. Тільки через ці газові катаклізми наші додаткові затрати на виробництво продукції в 2006 році зросли на 2,2 млн. доларів. Але, повторюю, ми назвали лише частину тих проблем, які змушують нас сьогодні, аби зменшити збитки, працювати на понижених навантаженнях.
– Але, керуючись елементарними законами економіки та ринку, так довго не може продовжуватися. На що надіється керівництво підприємства та його інвестор?
– Робота на понижених потужностях і без відповідного економічного ефекту ставить перед колективом нафтохіміків додаткові завдання стосовно того, щоб не допустити тієї ситуації, яка склалася сьогодні на магнієвому заводі. Як усі добре пам’ятають, у свій час через збиткову роботу виробництво магнію було у Калуші призупинено. Але потім комусь здалося, що навіть без серйозних інвестицій підприємство зможе відродити виробництво і навіть мати прибутки від його діяльності. Та не так сталося, як мріялося. Збиткова діяльність та відсутність в інвестора коштів на серйозне технічне переозброєння призвели до повторної зупинки.
Я в жодному разі не хочу даним прикладом згустити фарби стосовно дійсного стану справ у „Карпатнафтохімі” та „ЛУКОРі”. Але й не сказати правду про реальну ситуацію теж не можу, особливо зараз, коли в державі відбулися зміни і всі в очікуванні позитивних результатів.
Ми ведемо правильну інвестиційну політику
– Чи не виникала у Вас думка, Сергію Вікторовичу, що нинішні проблеми на очолюваних Вами підприємствах якось зв’язані з тією політичною ситуацією, яка у нас склалася після виборів Президента і наступних змін у керівництві уряду?
– У цьому в мене немає жодних сумнівів. І сьогоднішній непростий економічний клімат не тільки у нас, а в цілому в промисловості засвідчує, що поки що в державі політика домінує над економікою, і це призвело до втрати управління господарською діяльністю, а звідси – спаду виробництва і збиткової діяльності підприємств.
Бо як по-іншому, ми, виробничники, можемо зрозуміти підняття аж до 50 відсотків тарифів на залізничні перевезення вантажів, введення податку на інвестиції, ріст цін для промислових споживачів на електроенергію, газ, додатковий податок за транспортні перевезення, введення векселів при оформленні давальницької сировини, що мало місце при діяльності уряду Юлії Тимошенко. А скільки проблем додала оголошена реприватизація десятків підприємств, в число яких попав і наш нафтохімічний комплекс. Велися і ще досі ведуться пошуки порушень у ході приватизації підприємства, яке стабільно працює ось уже шостий рік.
Навіть десь і розуміючи, що серйозні зміни в державі неможливі без політичних ігор та прийняття неадекватних рішень, все ж не розумію, чому від цього повинні терпіти ті, хто виробляє продукцію, створює певні матеріальні блага. Говорячи про роботу теперішнього уряду України, я теж не маю підстав охарактеризувати її як сприятливу для промислових підприємств. І причини цього уже називались вище. Та все ж якось цікаво виходить, що колишній прем’єр, допустивши у свій час не менше помилок, тепер за рахунок критики свого наступника набирає очевидних плюсів та голосів на останніх виборах у парламент. Але це вже політика, яка, на мій погляд, дуже часто необґрунтовано отримує верховенство над питаннями виробництва та економіки.
– І все ж компанія „ЛУКОЙЛ-Нафтохім”, незважаючи на існуючі труднощі на самому підприємстві і не зовсім сприятливі для інвестора умови в державі, уже впровадила один інвестпроект і готує до реалізації ще два нових. На чому ґрунтується така впевненість?
– Компанія уже чимало вклала коштів у нафтохімічний комплекс у Калуші, а це 100 млн. грн. щорічно для підтримки у належному стані діючого обладнання. Крім того, за кошти інвестора у сумі близько 20 млн. євро минулого року була введена у дію установка з гідрування фракцій С4/С5.
Але навіть не це головне. Керівництво компанії переконане у тому, що калуське підприємство має у перспективі можливість стати одним з кращих не тільки в Україні і СНД, а й на європейському рівні, тому й робить сьогодні усе можливе, аби допомогти йому сьогодні вистояти. Адже саме "ЛУКОЙЛ-Нафтохім" покриває збитки, які ми мали від виробничої діяльності у 2005 році, і маємо вже у нинішньому 2006-ому. Приміром, компанія у І кварталі цього року для забезпечення роботи виробництв понесла збитки на 5,9 млн. доларів.
– Відомо, що буквально минулого тижня відбулося засідання правління ТОВ "ЛУКОЙЛ-Нафтохім", де розглядалося і питання розвитку підприємства у Калуші.
– Справді на останньому засіданні правління управляючої компанії було схвалено три інвестпроекти, які стосуються розвитку наших підприємств. Так, зокрема, був затверджений звіт про результати реалізації інвестпроекту з введення в експлуатацію установки гідрування фракцій С4/С5. Нагадаємо, що вона була введена в дію 21 жовтня 2005 року і вже у квітні 2006 року (тобто через півроку) прибутки від її роботи повністю покриють усі витрати. Тож недаремно віце-президент компанії "ЛУКОЙЛ", генеральний директор "ЛУКОЙЛ-Нафтохіму" Олексій Смирнов, даючи на правлінні оцінку даному проекту, назвав його вдалим і надзвичайно важливим для підприємства.
На засіданні правління також було відкориговано бізнес-план щодо інвестпроекту будівництва установки з виробництва хлору і каустичної соди мембранним методом. Вартість цього проекту після підписання у грудні минулого року контракту зросла на 10 млн. євро, і тому слід було внести зміни у план фінансування спорудження даного об’єкта, який очікується ввести в дію в І кварталі 2008 року.
Був також на засіданні розглянутий бізнес-план стосовно будівництва установки з виробництва суспензійного полівінілхлориду потужністю 300 тис. тонн у рік. Тут також були внесені зміни щодо вартості проекту, який на даний час коштує близько 170 млн. доларів. У цілому ж для реалізації проектів з будівництва виробництва хлору і каустичної соди та установки з виробництва суспензійного полівінілхлориду компанія "ЛУКОЙЛ-Нафтохім" інвестує протягом 2006-2008 років понад 300 млн. доларів.
До речі, в рамках реалізації проекту будівництва установки з виробництва хлору і каустичної соди мембранним способом та згідно з розробленими графіками його реалізації в німецькому місті Дортмунд 2-8 квітня відбудуться переговори, в яких візьме участь група спеціалістів ТОВ "Карпатнафтохім" під керівництвом заступника генерального директора підприємства Георгія Кунєва. На переговорах планується уточнити практичні шляхи реалізації графіка проведення реконструкції установки.
Уряд повинен сприяти тим, хто працює
– Повернемося все-таки знову до виборів. Чого перш за все очікуєте від уже нового уряду?
– Важко ще сьогодні спрогнозувати, який він буде за складом і навіть, хто його очолить. І все ж усім нам сьогодні дуже важливо, аби новий уряд України звернув увагу на ті підприємства, які працюють, збільшують обсяги валової продукції, а їх діяльність забезпечує матеріальними благами багатотисячні трудові колективи. До таких, незважаючи на ще збиткову роботу, належить і наше підприємство. Але поки ми не реалізуємо надзвичайно важливі для нас інвестиційні проекти, будемо й надалі залишатися заручниками світових цін на продукцію.
У зв’язку з цим хочу звернутися до працівників "ЛУКОРу" та "Карпатнафтохіму", щоб вони з розумінням поставились до ситуації, в якій нині перебувають наші підприємства. Слід потерпіти і почекати, коли ми зможемо вести самостійно економічну політику, а поки що працюватимемо і отримуватимемо зарплату та інші блага завдяки інвестору – компанії "ЛУКОЙЛ-Нафтохім". Це – об’єктивна реальність.
– Працівників підприємств все ж, Сергію Вікторовичу, цікавить, чи зростатиме надалі їхня заробітна плата, чи буде виплачена їм винагорода за роботу у 2005 році?
– У даний час ведуться інтенсивні переговори між адміністрацією та профкомом з підготовки нових Колективних договорів ТОВ "Карпатнафтохім" та ЗАТ "ЛУКОР". Вони за формою та змістом відповідатимуть їх уніфікованим зразкам для всіх підприємств Групи "ЛУКОЙЛ-Нафтохім" та чинному законодавству України. Профспілковий комітет „ЛУКОЙЛ-Нафтохіму” на чолі з головою профкому Алексєєвим та за участю спеціалістів усіх заводів компанії займаються сьогодні виробленням нових, спільних для усіх критеріїв при укладанні цих договорів. У свою чергу адміністрація пропонує поетапно збільшувати тарифні ставки і оклади в розмірах, що перевищують державні норми росту мінімальної зарплати, хоча економічних передумов для цього у нас ще немає.
Що стосується виплати так званої 13-ої зарплати за підсумками 2005 року, то рішення з цього приводу керівництво управляючої компанії уже прийняло і до Великодніх свят вона буде усім виплачена. Прикро, звичайно, що через недавні вибори дещо затягнувся наш звіт за роботу в 2005 році, і ці кошти люди отримають із запізненням.
– У місті нова влада. Як оцінюєте вибір калушан?
– Найперше хочу привітати Ігоря Степановича Насалика з обранням міським головою Калуша та усіх депутатів нового складу міськради. Для нас справді дуже важливе значення має взаєморозуміння з місцевими органами влади. На жаль, останнім часом у нас не було належного діалогу з попереднім керівництвом міської ради, і від цього, безперечно, потерпіли як місто, так і наше підприємство, спеціалістам якого раз у раз доводилося у відповідних органах доводити правоту своїх дій. Але це все уже позаду і ми дуже надіємося, що величезний досвід роботи Ігоря Степановича у Верховній Раді сприятиме розквіту Калуша, а стосунки з нашим підприємством будуть розвиватися в інтересах громади Калуша і підприємства.
Розмову записав
Анатолій Гетьманчук.
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1621 раз |
|
|
RSS
