|
|
20.03.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
За фасадом офіціозу |
“Ось мій депутатський значок... А де мої гроші?...”
Є старий анекдот. Приїзджає оперний співак до колгоспу, збирають у клюбі селян. Співак виконує одну арію, другу, третю. Тишком-нишком колгоспники тікають з клюбу, залишається одна старенька бабця. Вона сидить й тихенько плаче. Після концерту співак підходить до старої і питає: «Жіночко, це вас так зворушив мій спів?» «Так, синку, - відповідає та. - Отак і моя кізонька все кричала, кричала, як її, бідолашну, сусідський пес, клятий, патрав!» Чогось цей анекдот згадався мені під час першого засідання першої сесії Івано-Франківської міськради п’ятого демократичного скликання. Це засідання було урочистим, але за всіма протокольними ритуалами прийняття присяг, привітань і гімнів, немов той злий сусідський пес, крилася інтрига: обрання чи необрання секретаря міськради.
Інтрига і секретар
Інтрига була підігріта заявою неформального (поки що) лідера виборчого блоку «Наша Україна» п.Івасютина про те, що нашоукраїнці не прийматимуть участі в голосуванні. Пан Івасютин, зрозуміло, поспішив і потрапив пальцем у небо: члени НРУ, які входили до блоку «НУ» все ж таки отримали бюлетені й прийняли участь у голосуванні.
З 60 депутатів бюлетені для голосування отримав сорок один. За Василя Бойчука (депутата від БЮТу, директора ЗОШ №15), якого запропонував на посаду секретаря міськради міський голова Віктор Анушкевичус, проголосувало 36 депутатів.
Голосування зробило явним принаймні дві обставини. Перша: новообраний мер навряд чи буде найближчим часом знятий з посади міською радою, де його підтримує не тільки «фракція імені мера», але й фракції БЮТ та УНБ Костенка і Плюща. Привид львівського невдахи Буняка поки що не з’явився в залі засідань магістраторів й не заповзявся писати на стінах «менел текел фарес». Друга обставина: Анушкевичус, всупереч деяким пророцтвам місцевих «політпровидців», продемонстрував вміння домовлятися, маневрувати й, відповідно, за короткий час збирати ситуативні депутатські коаліції для вирішення принципових питань.
З іншого боку, сама постать Василя Бойчука породила багато «алярмічних» прогнозів. Новообраний секретар міської ради відомий як людина з конфліктним потенціалом. Його трудова біографія почалася у 1989 році з жорсткого протистояння тодішнього завуча міської російськомовної СШ №3 Василя Бойчука та шкільної парторганізації КПРС.
Подейкують, що старожилам міської ради важко згадати хоч один конфлікт, в якому пан Василь не приймав би дійової участі. Злі язики також кажуть, що у Василя Євгеновича на кожний випадок є своя власна, окрема, глибоко філософська та вельми оригінальна думка, яку він відстоює з гідною подиву непоступливістю. Власники тих злих язиків вже втішно потирають пітні рученята та роблять ставки: коли, мовляв, через місяць, три, чи то через півроку «оригінально мислячий» секретар міськради очолить опозицію міському голові?
Одночасно, Бойчук відомий, як людина з неабиякими організаторськими здібностями. Сам Віктор Андрюсович якось згадував в присутності автора цього допису такий епізод часів Помаранчевої революції: «Коли ми у грудні 2004 року були в Слов’янську спостерігачами від «Нашої України», то Василь Бойчук проявив свої організаторські і дипломатичні таланти. Ми приїхали на автобусах і я пішов в місцевий штаб «НУ», а Бойчук залишився біля автобусів. Коли я повернувся, то побачив, як Василь Євгенович розмовляє з трьома нетверезими «братками». Водії автобусів дивувалися: «Як він так зміг їх забалакати, що вони нам усім вікна в автобусах не порозбивали?»
Нам чомусь здається, що це дивовижне вміння «забалакувати братків» знадобляться Бойчукові й на новій посаді.
Парадокси влади
Одним з парадоксів місцевої ситуації у владі є те, що «Наша Україна», котра набрала в обласному центрі чи не найбільше голосів, порівняно з іншими великими містами України, може не мати у виборних керівних органах міста жодної вагомої посади. Чи буде «НУ» в опозиції? В лавах «НУ» вже намітився розкол між НРУ та рештою «родичів і друзів Кролика». В бік нового мера також поглядають «нашоукраїнські бізнесмени».
На обласному рівні протистояння між «друзями Кролика» і рухівцями, здається ще гострішим. Перенос Першої сесії облради з 4 на 11 травня, здійснене (як кажуть, не зовсім законно) головою обласної ТВК вигідне голові ОДА Роману Ткачу. 11 травня - це вже «критичні дні» для Зіновія Шкутяка, якому треба буде «швидко-швидко» визначатися, до якого депкрісла - верховного чи обласного - спрямувати себе, щойнообраного. І хто може тепер, після рухівських демаршів, гарантувати Зіновію Васильовичу обрання головою обласної ради? Ходять чутки, що «залізний Зеньо» таки вже зробить вибір на користь зали під куполом на Грушевського.
А тим часом боротьба за посади в облраді буде не з легких. Адже саме облрада буде розпорядником земельних ресурсів, тому декому за 5 років світить стати мільйонерами. Не гривневими, до речі...
У аналітиків поступово складається враження, що не тільки на національному рівні, але й в Галичині «Наша Україна» входить у смугу політичної кризи, яка врешті-решт ризикує привести блок до розколу, тим більше, що на всіх рівнях «кадровий кістяк» цієї політичної сили складають діячи з унікальним досвідом щодо різноманітних «політичних розлучень» і «стрибків вбік без підготовки».
На міському рівні «НУ» залишається небагато варіантів гри. Один з них: зробити все, щоби оточити Анушкевичуса малокомпетентними заступниками і за рік-два дискредитувати нового мера до рівня того ж таки приснопам’ятного Буняка. Зрештою, якщо «колись в майбутньому» БЮТ приєднається до «друзів Кролика» на тлі занепаду міського господарства - чим той дідько не жартує - можна буде відправити Віктора Андрюсовича в політичне забуття процедурою голосування міськради. Саме такий на сценарій можуть розраховувати міську НУкраїнці. Хоча в ситуації з Віктором Анушкевичусом така “стратегія” швидше за все виявиться недієвою.
Тому ключовим стає питання: «Хто стане першим заступником голови міськвиконкому?» Саме він буде «тягнути» міську господарку, поки мер займатиметься політичними питаннями. Але голвним завданням першого заступника завжди є брати «на себе» весь негатив владних рішень, як робив це Ониськів в добу Шкутяка, залишаючи шефа в стані перманентної «білизни і пухнастості». Чи знайде Анушкевичус свого «Ониськіва». Себто свого довіреного, надійного і неамбітного «цапа-відбувайла»? Хто ще увійде до команди нового мера? Серед можливих кандидатів в ту команду, як твердять “аналітики” є і «незнищенні лиси» владних коридорів, і «волохаті» ветерани госпактиву, і любителі костюмів «от кутюр», і молоді малоадекватні псевдоінтелектуали.
Але це ще все з царини «можливого». А персональний склад рад - вже реальність. І там кого тільки не бачимо! Серед намулу, піднятого з політичного небуття до прохідної частини партсписків і, потім, завдяки пропорційній системі виборів, й до рад, люди не тільки глибоко провінційні, а, підчас, і відверті малограмотні обскуранти з мисленням мешканців «далеких бурячкових сіл». І тут деякі «рухівці з діда прадіда», дивлячись на свої лацкани, задають питання: «Ось мій депутатський значок... А де мої гроші?...»
Марта Млинарська
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1495 разів |
|
|
RSS
