Мазепинська позиція Ткача

Мабуть, кожен з нас дуже добре пам’ятає козацьку історію і усіх славних гетьманів тих часів. Був серед них і Іван Мазепа, якого за часів Радянського Союзу добряче повозили писком по багнюці, називаючи зрадником і ставлячи на противагу Богданові Хмельницькому, який заключив союз з Росією.

Досліджувати історію ми не будемо, а усе це було сказано до того, що Мазепа був одним з перших, хто зробив вибір. Вибір між Швецією і Росією, з керівниками яких у нього були досить хороші стосунки, але, як кажуть, «ala ger com ala ger» — на війні як на війні і воювати треба було на якийсь стороні. Суть у тому, що у схожій ситуації зараз опинилися ряд політиків-демократів нашої держави. В країні активно йдуть перемовини про формування списків політичних партій і блоків, і тут не обходиться без «мазеп», котрим треба вибирати… з ким бути.

Першим таким карпатським прикладом є народний депутат Євген Гірник. Член блоку «Наша Україна» і голова Івано-Франківського обласного осередку Конгресу Українських Націоналістів потрапив до списків і пропрезидентського блоку «Наша Україна», і рідного КУНу, з яким «помаранчеві» побили горщики після «конфузу з Івченком» і не дуже охоче йдуть на контакт з кунівцями, щоб хоч якось зберегти вже добряче підмочену репутацію. Сам Гірник ще поки що утримується від коментарів такого «попадання» до 2‑х списків, проте, зважаючи на запис у графі «партійність» у списку «Нашої України», можна вже почати робити висновки… там значиться «Позапартійний».

Ще цікавішою зараз є ситуація у керівника Івано-Франківської обласної державної адміністрації Романа Ткача. Роман Володимирович не раз на прес-конференціях заявляв про те, що він є людиною Президента і слухається його наказів. В той же час Ткач є головою обласного проводу РУХу, який Прикарпаття підтримувало ще з часів В’ячеслава Чорновола. 

За збігом обставин, а точніше «незбігом» домовленостей між керівництвом РУХу і «Нашої України», ці 2 партії національно-демократичного спрямування будуть йти на вибори окремо, а «РУХ — Українська правиця» вже зараз розпочали рекламну кампанію на радіостанціях. От тобі й маєш «коровай, коровай, кого хочеш вибирай».

Власне, про своє можливе повернення у депутатське крісло у столиці Роман Ткач повідомив на прес-конференції декілька тижнів тому, коли розповідав про зустріч Президента України з губернаторами усіх областей держави — у списки «Нашої України» губернаторам пропонували вступити ще тоді.

Рухівці, ймовірно, теж не захочуть відмовлятися від того, щоб керівник однієї з областей був у їх списку до Верховної Ради — так можна залучитися доброю підтримкою, а ще може де-не-де й державний апарат до підтримки на виборах підключити. Ось так і опинився губернатор Прикарпаття у позиції «Мазепи». Є щоправда з цього «політичного тунелю» для Романа Володимировича і третій вихід — залишитися на теперішній посаді губернатора області і не лізти у м’ясорубку виборів до Верховної Ради України.

От тільки знає голова області, і не з чуток зі сторони, наскільки хиткішим є крісло керівника обласної адміністрації у порівнянні з кріслом народного депутата України. Мандат чинний протягом 5 (якщо знову не «розпустять») років і показників «на гора» там не потрібно видавати, ще й до того всього особливого уміння проходити у фарватері політики не треба — будучи депутатом, ти сам ці політичні течії і створюєш.

Який список вибирати? Складне питання. Якщо зберігати партійну дисципліну і йти на вибори разом з РУХом, то майже гарантовано, що місце у першій 10‑ці, а можливо й 5‑ці можна зайняти. Тільки у випадку не набрання потрібних відсотків до Верховної Ради так само не проходять як 1‑й номер списку, так і 10‑й. Можна сподіватися тільки на те, що виборці будуть розчаровані попередніми парламентськими виборами, коли голосували за «Нашу Україну» і БЮТ, які після того не змогли домовитися і віддали владу. У такому випадку народ може проголосувати за альтернативу мегаблокам і тоді у «РУХ — Українська правиця» з’являється шанс.

З іншого боку, при обранні списку «Нашої України» постає питання номеру. Прохідність «помаранчевих» сумніву не викликає, ось тільки є питання, скільки відсотків набере пропрезидентська партія. І яким потрібно бути у списку, щоб отримати мандат. А, зважаючи на те, що до «Нашої України» приєднаються «народні самооборонці», які теж захочуть (і багато!) хороших місць у списку, то перспектива отримати високе прохідне місце у списку видається не надто ймовірною. Ось така от дилема виборів.

Який вибір зробить Роман Ткач у своїй «битві під Полтавою» невідомо, проте комусь прийдеться «відмовити» — ala ger com ala ger!

Мирон Цебок

Газета «Репортер» №21 від 24 травня 2007 року