Гроші з запахом цибулі

Тут цибулю вирощують майже всі. Мешканці сусідніх сіл подейкують, що багато підпечарців, продаючи її, побудували собі добротні хати. Недаремно ще з давніх-давен жителів цього тисменицького села називали «цибуляниками». Зараз найвищий сезон торгу, адже чимало господинь, готуючи восени консервації не можуть обійтися без хрумкого соковитого овочу, що надає різноманітним салатам особливого смаку. У "цибуляних" Підпечарах побувала й кореспондент "Експресу".

…Йдучи акуратними сільськими вуличками видно великі, подекуди кількаповерхові хати, що помітно вирізняють Підпечари на фоні інших сіл району. "Ці господи – результат тяжкої праці наших людей, які настільки люблять цю землю та свою справу, що незважаючи на різноманітні соціальні та економічні колізії, не поїхали в чужину на заробітки, а залишилися в Підпечарах",– говорить Ярослав Клейнота, місцевий війт, показуючи обійстя Ярослави Бойчук, однієї з найкращих підпечарських господинь, яка знає усі тонкощі вирощування цибулі.

 "Ми не вирощуємо модні та розрекламовані, проте непристосовані до нашого ґрунту й клімату заморські сорти, а з року в рік садимо і вдосконалюємо відому на Прикарпатті та за його межами круглу та продовгувату підпечарську цибулю",– розповідає пані Бойчук, демонструючи цьогорічний добрий урожай. – Овочі викультивованого у селі сорту не пекуча, м’яка, з них легко вичавити сік, адже цю цибуля часто використовують як допомогу при застудах".

Торгують цибулею підпечарці круглорічно. Узимку висівають дрібні зеренця або ж садять маленькі цибулин, що торік виросли із цих зеренець (так звану "сіянку" – авт.), і вже за кілька тижнів мають дрібні зелені пагінці, які тут же несуть на базар. Селяни кажуть, що продавати цибулю на пучки значно вигідніше, аніж на кілограми. Кілька зелених пагінців коштують від однієї до трьох гривень. Люди вже добре знають добрий смак дрібненької "кущірки" (маленьких пагінців) та  "шарльохи" (великих стрілчатих пагонів із корінцями), тому охоче платять більше.

Проте, щоб "виростити" отих кількасот гривень, потрібно ретельно доглядати за великою площею посівів. "Цей овоч досить примхливий,– каже пані Бойчук,– тому нашу цибульку ми кілька разів просапуємо, нищимо бур’яни. Особливо стережемо посіви від "рудої" (вид попелиці – авт.). Якщо вже кидається ця хвороба, то пишні зелені пагони різко біліють, згодом –чорніють, а коренеплід гниє. Залежить кількість урожаю і від погоди, коли надворі дощове літо, то про якийсь виторг можна забути".

Зелену цибулю продають до пізньої осені. Наприкінці літа, як тільки пагінці починають всихати, цибулю викопують та несуть сушити на горища під бляхою. Потім пакують у мішки. Найдобірніші овочі заплітають у золотисті коси.

За кілограм сушеної цибулі беруть по три-чотири гривні. Із десяти соток землі, за словами пані Ярослави, можна зібрати 150 30-кілограмових мішків цибулі, і навіть при тому, що при сушенні овоч втрачає вагу, виторг буде доволі таки непоганий.

Значно менше продають підпечарці насіннєвий матеріал. За кілограм сіянки просять по 10 гривень, а 100-грамову склянка цибуляних зеренець можна придбати за п’ять гривень.

А ще в ці осінні дні підпечарський урожай купляють на ліки, адже цибуля чудовий профілактичний засіб від грипу, нежиті, запалення горла, допомагає під час кашлю.

Галина ПЛУГАТОР

Газета «Експрес»