Європейське золото – у Білі Ослави

Руслан Струк із села Білі Ослави Надвірнянського району, що на Прикарпатті став  Чемпіоном Європи з боксу серед школярів

Хлопець виборов високе звання на континентальних змагання Старого Світу, виконав норматив кандидата у майстри спорту та став членом збірної України. У турнірі взяли участь понад 70 школярів із 12 країн Європи. Руслан, який тренується в надвірнянському клубі "Едельвейс" зі значним відривом у 8-10 очок подолав молдовських та білоруських суперників. Про свою перемогу 14-річний чемпіон розповідає "Експресу".

 – Руслане, чи довго ти готувався до європейської першості?

 – Це досить серйозні змагання, до яких я готувався протягом трьох місяців. А до цього у мене були три турніри в Білій Церкві, Керчі та Хмельницькому, де відбиралися найсильніші боксери. Окрім того, було багато зборів від федерації боксу України із посиленим тренуванням по кілька годин в день.

 – Чи не складно  тобі під час зборів?

 – Та ні, адже я з дев’яти років займаюся боксом, і моя найбільша мрія  – здобути олімпійське золото для України, а щоб сягнути таких вершин, потрібно  тренуватися роками, виступати на різник чемпіонатах і турнірах. Збори перед серйозними змаганнями – головне, бо там ти далеко від дому, від батьків та товаришів, тому концентруєшся тільки на спорті. Хоча бути по 15-25 днів далеко від дому я ще не звик, особливо влітку сумую за Карпатами, за далекими походами в гори. Проте подолати усі депресії мені допомагають тренери. Вони завжди нагадують мені про мою мрію, і я знову беруся за тренування.

 – Що потрібно, аби стати чемпіоном?

 – Постійні і ретельні тренування та уважно слухати тренерів. Під час бою не останньою є спортивна злість, але варто навчитися контролювати її аби не виходити із себе, бо тоді бокс перетвориться у бійку (сміється). Особливо треба зважати на свої та чужі помилки під час змагань, аби в майбутньому їх не повторити. Ми з тренером постійно все аналізуємо, адже часто буває так, що суперник нібито й не сильний, але незручний, отож слід добре вивчити його тактику.

 – Чи немає у тебе бажання випробувати свої боксерські вміння у школі чи в селі під час суперечок із товаришами?

 – У боксі треба вміти дисциплінувати самого себе. Усе, чого я навчився під час тренувань треба показувати на рингу, а не на вулиці, хіба вже на тебе чи на твоїх товаришів хтось нападе, тоді варто захищатися. Але, слава Богу, такого в мене ще не було.

 – Як батьки ставляться до твого серйозного захоплення спортом?

 – Вони усіляко мене підтримують та вболівають під час змагань. Мій батько також дуже любить спорт. Він часто возить мене до Києва на футбольні матчі, коли грає київське "Динамо". Це наша улюблена команда.

Також мені дуже приємно, що за мене переживають і вчителі, і товариші, і велика родина, тому я вже ніби зобов’язаний вигравати, бо на мене надіються.

 – Які твої подальші плани?

 – Після чемпіонату Європи я три тижні відпочиватиму, а далі  – навчально-тренувальний збір у Балаклаві, де й відбудеться наступний всеукраїнський турнір. Буде напевно тяжко, бо я із шкільної вікової групи переходжу в кадети, тому треба буде ще добрати кілька кілограм.

Галина ПЛУГАТОР

Газета «Експрес»