Як зламати стереотип?

(Щодо зміни "правил гри" на користь важливої державної справи)  

Рівень безробіття у Івано-Франківську, за офіційними даними на перше вересня цього року, складав 26 тисяч 249 осіб. Цифра, погодьтесь, не маленька, це приблизно 10 чоловік на одне робоче місце. Однак при цьому невтішному стані справ бажаючих іти на контрактну службу до лав Збройних Сил України, де на сьогодні пропонується багато тисяч вакансій у різних видах та родах військ по всій державі, просто обмаль. Більш того, за даними Міністерства оборони, Івано-Франківська область в цьому питанні упевнено пасе задніх. Чому так?  

Ми робимо все можливе, і неможливе теж... робимо. Приблизно так в кількох словах можна передати суть розмови з начальником відділення комплектування військовослужбовців за контрактом Івано-Франківського обласного військового комісаріату майором Віктором Горошком. Однак, незважаючи на всі зусилля, досягти потрібної кількості рекрутів так і не вдається.

Нарядом на Івано-Франківський обласний військовий комісаріат на цей рік було визначено 260 чоловік. Якщо розписувати по родах військ, то розподіл вакансій виглядатиме наступним чином - 130 рекрутів до Сухопутних військ, 80 - Військово-Повітряних Сил, 10 - ВМС, а решта - до інших силових структур.

Крім цього, є окремий наряд (що не входить до вищезазначеної кількості) - до експериментальних частин, які вже сьогодні комплектуються винятково контрактниками. Отож, із всієї кількості, що вимагає сьогодні військо, відібрано лише 167 осіб.  Зрозуміти причини цього парадоксу мені допомогло невеличке соціальне опитування на вулицях Івано-Франківська. В жодному разу не претендуючи на репрезентативність, воно дало можливість поглянути на проблему очима потенційних "контрактників".  

Єдиним питанням до 100 опитаних мною городян було: "Чому, на вашу думку, не так багато охочих служити у нашому війську добровільно - за контрактом?". Варіантів відповідей я отримав всього чотири.

Спершу з'ясуємо, які вимоги ставляться до майбутніх військовослужбовців. На диво, параметри, за якими добирають кандидатів у військо працівники військкомату, є, м'яко кажучи, більш ніж толерантні.

Кандидат має бути віком від вісімнадцяти до сорока років, у добрій фізичній формі (пробігти три кілометри за 12 хвилин 20 секунд, за 14,2 секунди - сто метрів і підтягнутись на поперечині 14 разів). Крім цього, кандидати, що бажають служити у аеромобільних військах або військах спецпризначення, мають мати дозвіл медиків для стрибків з парашутом.  А ще всі юнаки, які мають "за плечима" технікуми, технічні коледжі, вищу освіту і навіть не служили строкову службу, можуть відразу іти на контрактну. Після потрапляння у частину з кожним, хто бажає укласти контракт, буде проведено низку тестів, покликаних більш глибоко вивчити його різноманітні психологічні схильності та вади. Але звичайній людині з нормальним розвитком пройти їх не складатиме великих зусиль.  

Щодо низької зарплати контрактників. Щоб порівняти офіційне грошове забезпечення, яке пропонують в армії, і зарплату, яку "кладуть" місцеві роботодавці, я звернувся за коментарем до першого заступника директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості Тараса Басюги.

Що пропонують військові? На сьогодні сержант військової служби за контрактом отримує від 1200 гривень, рядовий - від 900 гривень на місяць "чистими". Крім цього, різні роди військ мають свої надбавки до грошового утримання за специфіку служби. Вони можуть коливатись від 30 до 40 відсотків від нарахованої вище суми.

Саме такі цифри навів майор Віктор Горошко. Однак я недаремно наголосив на слові ОФІЦІЙНО. Зарплата в конверті, на жаль, ні для кого в Україна не є дивиною. Чимало українців погоджуються на неї, адже вона значно вища за ту, яка записана в трудовій угоді.

 – Я працюю на будівництві, - відповів мені один з молодих франківчан. - Свою зарплату - 90 гривень я отримую щодня з рук прораба. Офіційно, раз на місяць, я розписуюсь у відомості, де стоїть сума 450 гривень. Мене це влаштовує. Адже за місяць я отримую вдвічі більше, ніж офіцер. То як тут контрактна служба конкурує? Все це, звичайно, так, але, отримуючи "конвертну" зарплату, люди просто не думають про те, що настане час, коли потрібно буде оформляти пенсію, яку саме і нараховують з тих самих 450 грн.  

Тепер розберемось з "правилами гри" та умовами служби. Ось зразок типового контракту, який підписується всіма бажаючими служити. Це стандартний аркуш паперу, де з обох сторін викладені права та обов'язки осіб, що його укладають. В основному це стандартні фрази на кшталт "неухильно дотримуватись вимог Статутів Збройних Сил...".

Однак, крім цього, всім кандидатам у контрактники обіцяється ще й "цукерочка" - вирішення житлових проблем за рахунок Міністерства оборони. А якщо додати до цього, що у війську і досі служить чимало таких командирів, які бачать у контрактнику звичайного високооплачуваного солдата строкової служби, що після завершення робочого дня чомусь має, наприклад, чистити сніг на плацу.

То не цікавтесь далі, навіщо обіцяється те, чого не можна виконати в принципі. Не скажу, бо сам не зовсім розумію. У одній з військових частин, що дислокується у Хмельницькому, територію прибирають цивільні двірники. Вояки ж при цьому займаються лише своєю роботою. Хотілось би вірити, що так незабаром буде усюди.

Та наразі сьогодні майже всі контрактники - це громадяни, яким просто хочеться провести термін строкової служби у більш кращих умовах. І прослуживши рік, з більшим грошовим утриманням, та отримавши законно свій військовий квиток, за надуманих причин просто розривають контракт. Щоправда, вже вступив в дію закон, який передбачає, що два місяці військової служби за контрактом прирівнюються лише до одного місяця строкової служби.

Про службу за контрактом у цивільному середовищі знають мало. І це теж факт. Хоча на рекламу Збройних Сил в цьому році було використано близько 800 тисяч гривень, а в наступному передбачається 1,5 мільйона.

 І нехай вас не вводять в оману ці нібито великі суми. Будь-яка компанія, що претендує на звання національної (а погодьтеся, вона такою начебто є), що присутня в усіх регіонах держави, лишень на проведення однієї промоакції тривалістю один місяць витрачає в десятки разів більше грошей. Та й проводяться ці акції з періодичністю кілька разів на рік. Що ж робити, адже грошей будь-що не вистачить?

- Ми вирішили відійти від практики створення широких агітаційних акцій, - каже начальник відділу реклами військової служби за контрактом підполковник Євген Крупа. - Причина проста - недостача коштів. І розпиляти їх на великі одноразові акції просто немає сенсу. Тому ми працюємо, так би мовити, "під замовлення". Тобто потрібно набрати людей, скажімо, у частину, дислоковану в місті Тернопіль, - ми запускаємо там повнокровну агітаційну акцію, яка дає свої позитивні результати. Головна її мета - зламати стереотип військової служби за контрактом, як "цілий день і рік за парканом".

Насправді це не так. Всі, і військові, і цивільні, мають розуміти, що людина, яка підписала контракт, є звичайним працівником, який уклав угоду з роботодавцем. Звичайно, можна поаплодувати з цього приводу, але, погодьтеся, паркан між мрією перевести усіх військових на контрактну службу і реальністю насправді існує. І, на жаль, його "висота" не зменшується. Скоріш, навпаки... Поки що...  

Тарас ГРЕНЬ  

Газета "Народна Армія"