Китайська грамота по-гуцульськи

Цими днями виповнюється річниця з дня започаткування єдиного на Західній Україні центру вивчення китаїстики.

Восени 2003 року під час серії поїздок до Китайської Народної Республіки керівництво Прикарпатського університету імені Василя Стефаника підписало договір про співпрацю із Шаньдунським університетом. А через деякий час на базі Інституту філології було відкрито спеціальність "Китайська мова і література", яка відразу привернула увагу та зацікавила чимало молодих людей з усієї України. На сьогодні це потужний науковий та навчальний центр, де навчаються понад 80 студентів. На заняттях з китайської мови побувала кореспондент "Експресу".

Студенти з китайським привітом

… При вході в університет разом з Ігорем Ципендою, проректором з міжнародного співробітництва зустрічаємося із поважним професором Чжаном Ханжу, який стояв біля витоків прикарпатської китаїстики. Привітний чоловік говорить російською, каже, що українську розуміє, але так йому спілкуватися простіше.

«Окрім пана Чжана, в Прикарпатському університеті працюють ще п’ятеро китайських викладачів. На сьогодні це найбільша кількість етнічних носіїв мови порівняно із іншими навчальними закладами України», – говорить Ігор Ципенда.

 "Зараз у вас буде нагода теж вивчити кілька ієрогліфів разом з першокурсниками", – усміхається професор, проводячи нас довгим ошатним коридором в маленьку аудиторію. За столами сидять самі дівчата та уважно спостерігають за написанням давніх і надзвичайно складних китайських письмен. Потім, на превеликий подив, молоденькі дівчатка починають досить добре розмовляти китайською. "Ні хао ма (привіт, як ти?). – Во хен хао, ні не (привіт добре, а ти?)", – вправляються у вимові першокурсниці.

Професор уважно слухає та виправляє вимову дівчат. Студенти дуже задоволені його методикою викладання. Вони вже непогано читають та співають по-китайськи, а також дивляться фільми про далеку за відстанню та ментальністю країну.

"Мені дуже подобається, як іноземні викладачі терпляче, по декілька разів, пояснюють нам значення кожного ієрогліфа і роблять це настільки доступно, що навіть якщо ти й не дуже старанний, то зрозумієш", – розповідає першокурсниця Мар’яна Тачинська.

Тисячі знаків й чотири тони

"Складність китайської полягає у наявності кількох діалектів, що істотно відрізняються один від одного. Найбільш разючою є різниця між південними та північними говірками. Тому не дивно, що територіальні різновиди помилково вважають окремими мовами. Часто буває, що житель китайської столиці практично не розуміє мешканця південних районів, якщо той розмовляє власною говіркою", – розповідає Чжан Ханжу.

На сьогодні загальноприйнятою вважається путунхуа – сучасна літературна китайська мова, що базується на пекінському діалекті. На цій мові ведеться викладання у всіх школах та вузах Китаю, Тайваню та Сингапуру. При вивченні мови, як зазначає пан професор, важливо не тільки знати та вміти написати ієрогліфи, а ЯК вимовити те чи інше слово, адже кожен склад у китайській мові характеризується наявністю чотирьох тонів: високого, висхідного, низхідно-висхідного та низхідного. У залежності від тону значення слова змінюється.

Вражає і кількість ієрогліфів, бо китайське письмо на сьогодні є єдиним ідеографічним (поскладовим) письмом у світі. У путунхуа практично кожне слово або склад позначається окремим символом. Усього мова налічує понад 300 тисяч (!) знаків, але більшість із них китайці просто не використовують. Кожен китаєць із вищою освітою знає приблизно 13 тисяч знаків. Для іноземця достатньо знання трьох тисяч, аби добре писати, читати і спілкуватися.

Слава Прикарпаття лине в Піднебесну

Після уроку китайської наше спілкування із паном Чжаном продовжується у невеличкій кімнатці, де в кількох високих книжкових шафах сотні словників та книг, привезених з Китаю завдяки старанням пана професора. Іноземець розповідає про себе, Україну та своїх студентів.

 Усі теперішні студенти екзотичного фаху з дитинства захоплювалися китайською культурою. Проте поступили на доволі-таки нелегку спеціальність з практичних міркувань, адже сьогодні Китайська Народна Республіка займає провідну позицію у світовій політиці, економіці, культурі. В багатьох країнах світу, за статистикою, приблизно тридцять мільйонів не-китайців вчать китайську мову. І ця кількість стрімко зростає. Наразі в Україні вже є чимало спільних підприємств, де потрібні перекладачі, тому молоді люди й вирішили піти сюди вчитися.

За словами пана Ципенди, ніхто із майбутніх китаїстів не залишиться без роботи, адже, окрім китайської мови, вони вивчають англійську. Таких спеціалістів зараз усі чекають. Та й успіхи прикарпатських студентів сьогодні вже вражають.

Пан Чжан особливо пишається трьома четвертокурсниками, які показали дуже добрі результати під час навчання і стажування у КНР. Івано-франківець Володимир Панов, навчаючись в Пекіні здобув дві золоті медалі. Окрім філологічних дисциплін, хлопець по кілька годин в день вивчав курс бізнесу китайською. Слави одного із найкращих стажерів в педагогічному інституті міста Тєндзін зажив коломиянин Михайло Ганущак. В майбутньому він мріє продовжити навчання в аспірантурі та разом з китайськими колегами викладати у рідному вузі.

Переможницею всеукраїнської студентської олімпіади з китаїстики стала й Ірина Іллійчук з Верховини. Учасники поважного журі надовго запам’ятали жваву гуцулочку, яка не тільки добре знає мову, але й виконує пісні та мелодії на китайській дудочці хулуси та демонструє китайський національний одяг.

Гуцульський борщ китайцям до вподоби

Китайський професор дуже скромний у житті й побуті. Чотири роки він працював у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. За дорученням китайського посольства прибув до Івано-Франківська. А до цього було навчання в Пекінському університеті, стажування в Московському інституті літератури імені Пушкіна, викладання російської мови для китайських і, відповідно, китайської – для іноземних студентів. Свого часу він також був деканом факультету іноземних мов в інституті філології Пекінського університету.

Допомагає панові Ханжу дружина Ху Цзюань, яка разом з ним об’їздила ввесь світ. Зараз подружжя детально вивчають культуру Прикарпаття. Живуть всі іноземні викладачі в гуртожитку готельного типу від Прикарпатського університету. Спочатку були якісь побутові незручності, але з часом усе стало на свої місця.

Припала до смаку іноземцям й українська кухня, особливо борщ, солянка та налисники з грибами. Як справжня дбайлива господиня пані Ху ходить на місцевий ринок, купує продукти та готує китайські страви. Це щоб про своє не забувати. А студенти допомагають куховарити, тільки, кажуть, все дуже гостре.

"З ваших продуктів, – мовить пан Чжен, – можна готувати національні страви. Ми купуємо курятину, квасолю, капусту, сою, не забуваємо і про приправи та чай. Без них ніяка їжа не до смаку". Чай китайці п’ють перед початком їжі та після неї. Він заспокійливо діє на шлунок, чудово вгамовує спрагу і покращує травлення.

Китайські викладачі, щодня сумують за домом, але й Прикарпаття дало їм частинку тепла, людської доброти, задоволення від праці й спілкування з прикарпатською молоддю.

Галина ПЛУГАТОР

Газета «Експрес»