Василь Питлик: „Аукціон не визначив справжню ціну землі Калуша, зате визначив справжню ціну слову мера”

Можна стверджувати — в останні тижні відносини між депутатським корпусом міської ради та міським головою загострилися. Початком відкритого протистояння став земельний аукціон з продажу 14 га на вул. Львівській: більшість у міській раді вважає себе ошуканою і відтак вдається до усіх можливих кроків для того, аби повернути цю земельну ділянку місту.

У свою чергу, міський голова апелює до українського законодавства і прямо звинувачує депутатів у тому, що вони невиправдано піддають ризикам міський бюджет, відповідають за зрив опалювального сезону у Калуші і тому подібне. Дійшло навіть до того, що Ігор Насалик озвучив заяву, у якій повідомив, що звертатиметься з приводу протизаконних рішень міських депутатів до Верховної Ради. Це означає, що є бажання і механізм позбавити міську раду повноважень і домогтися її переобрання.

Щодо позиції міської ради, то її визначають дві найбільші фракції — БЮТ і „Наша Україна”. Лідер фракції „Наша Україна” Василь Питлик у розмові з кореспондентом „Вікон” розповів про своє бачення ситуації та ті кроки, до яких вдаватимуться депутати фракції для подолання кризи.

— Василю Михайловичу, виглядає, що сьогодні головне питання, яке турбує депутатський корпус, — домогтися скасування результатів аукціону щодо ділянки площею 14 га на вул. Львівській. Це дало міському голові привід висловити на адресу депутатів багато звинувачень у неконструктивній роботі.

— В останні місяці раду звинувачують, що вона, по-перше, вийшла за межі правового русла, порушила закони, не поповнює бюджет і таке інше Такі звинувачення з боку міського голови звучать разом із заявами деяких політиків і службовців виконавчої влади. Я хочу опонувати з приводу цього. Чому? Перш за все, коли земля у місті виставляється на продаж, спочатку визначається, чи є її первинний власник. Коли готувалася ділянка площею 14 га на вул. Львівській, першим питанням депутатів на сесії було таке: чи не має претензій на цю ділянку інших осіб? Адже ми бачили, що там розбиті ділянки під городи, які обробляються. Ми не знали істинного права людей на цю землю. І коли з цим питанням звернулися до керівника земельного відділу Анатолія Собчука, він абсолютно категорично запевнив: претензій, тобто третього права на землю немає, і ця земельна ділянка абсолютно вільна. Це ж саме пан Собчук підтвердив і у сесійній залі.
Тепер, коли аукціон вже відбувся, ця проблема стала очевидною: до мене як депутата звернулися понад 25 калушан. Вони пред’явили різні первинні документи. Одні показують квитанцію про сплату земельного податку, інші — повідомляють, що користуються землею більше 20 років. Є й такі, які підтверджують: їм зараховували цю землю і вимагали довідок від земельного відділу при оформленні субсидій. Тобто є усі підстави стверджувати, що земля була не така вже і вільна. А отже вже на першому етапі підготовки земельної ділянки до продажу почалася груба дезінформація депутатів.

— А якби Вам було відомо про ці проблеми, але одночасно була і певність, що від продажу цієї землі до бюджету надійде щонайменше 14 млн. гривень, аукціон відбувся б?

— Якби на початковому етапі нам сказали, що є такі проблеми, з точки зору місцевого суспільного інтересу підхід до цього питання був би кардинально інший. По-перше, вдалося б уникнути гарячкової поспішності і першим завданням став би пошук альтернативного варіанту для цих людей. Проте ще раз підкреслю: земельний відділ грубо ввів депутатський корпус в оману. Тому тепер вирішення проблеми ускладнилося. З документами, які подали користувачі земельних ділянок, нині працюють юристи. Я переконаний, що там з’явиться право третьої сторони.

— Це право потрібно захистити у суді, позиваючись з міською радою, яка є організатором проведеного аукціону. Чи планують депутати надати цим людям якусь юридичну допомогу приватно? Чи готова на це фракція „Наша Україна”?

— Абсолютно готова. Не тільки наша, але й БЮТ, інші депутати. Ми готові надати цим людям допомогу і таким чином компенсувати наслідки безвідповідальності виконавчих структур. З іншого боку, вони і без нас це будуть робити. Очевидно, що люди готові і до юридичних кроків, і до нестандартних акцій протесту. Є близько 150 користувачів, і коли у суді буде доведено правоту бодай одного і всього одна сотка виявиться зайнятою, це стане серйозним механізмом перекреслити аукціон.

— Звичайно, право третіх осіб — серйозний аргумент. Проте депутати не погодилися з підсумками аукціону ще до появи інформації про користувачів земельних ділянок.

— Застереження з боку депутатського корпусу прозвучали ще під час підготовки аукціону. Особисто я запитав на сесії: чи є такий інвестор, який зможе купити і освоїти 14 га? Адже це має бути великомасштабний і серйозний проект. Якщо він буде, спитав голову, то мене цікавить його суспільна і економічна складова. Тобто депутати зобов’язані вже на етапі відведення земельної ділянки знати її цільове призначення. Цілісної картини ми не отримали, тому далі постало питання розбити 14 га на менші ділянки. Керівник земельного відділу і міський голова нас знову ввели в оману і запевнили, що це робити недоцільно.
Пропонували депутати застерегти і стартову ціну на аукціоні, але знову ж стикнулися із запевненнями, що це, мовляв, невигідно, відлякає потенційних інвесторів і тому подібне. Тобто на кожному етапі ми отримували недостовірну інформацію. І це при тому, що депутати як представники представницької гілки влади не зобов’язані бути фахівцями у земельних питаннях. Вони, можливо, десь не обізнані з юридичними тонкощами. Функції різнобічно і достовірно інформувати депутатський корпус перед прийняттям того чи іншого рішення мають наша юридична служба, відділи і управління міської ради. Цілісної картини ми не отримали і за це хтось має відповідати.

— Але сумніви і свої пропозиції ви таки озвучили, проте у підсумку проголосували за варіант, який привів до такого невигідного для громади результату (участь у аукціоні взяли двоє претендентів і переможець її купив за близько 4 млн. гривень).

— Голосування депутатів стало реакцією на спотворену інформацію. Тому у подальшому ми змінимо підхід до організації і проведення земельних аукціонів. Я особисто ініціюватиму це питання. По-перше, інформація про майбутній аукціон. Адже оголошення можна розмістити у газеті тиражем 100 примірників і дотримати букви Закону. Ми маємо ставити питання таким чином: коли йдеться про великі ділянки, потрібно прогнозувати, хто її може купити, тобто вивчити цільову аудиторію оголошення, і тільки так визначати, де оптимально його розмістити. Друге: коли йдеться про серйозні інвестиції та великі ділянки, доцільно запровадити суворіші вимоги до учасників аукціону, зокрема, вимагати підтвердження їхніх фінансових й інвестиційних можливостей. Третє: знову ж, коли йдеться про великі ділянки, потрібно зважити не тільки моментальну фінансову вигоду для міста, але і суспільну, економічну, політичну складові майбутнього проекту.
Я наполягаю на тому, що місту передовсім потрібні Генплан та інвентаризація усієї землі і власності. З тим, аби ми не хаотично щось продавали тільки тому, що треба виконати бюджет, а для того, аби би могли формувати стратегію земельних відносин та майбутнє міста, і чітко розуміли, які ресурси матиме громада за 5, 10 років тощо. Вважаю, що до продажу землі слід підходити дуже виважено. Можливо, краще віддавати її в оренду. Хоча б тому, що середній клас як такий у нас не сформований, йому потрібно дати час і можливість згодом купувати землю. Тому першочергово слід повернутися до розгляду і затвердження Положення про оренду землі на конкурсних засадах.
І останнє, аби не мати у подальшому таких проблем, ми зобов’язані на кожному земельному аукціоні застрахувати мінімальну ціну, яка може влаштовувати громаду.

— Чому депутати тримаються за 14 млн. гривень? Можливо, це і справді нереальна ціна (про це сказав і Анатолій Собчук) і вона є надуманою?

— На околиці Києва земля продається по 25-30 млн. гривень за гектар, в Івано-Франківську — за 4-5 млн. Тому ціна 1 млн. за гектар для Калуша — цілком реальна і відповідає ситуації на ринку. Крім того, слід враховувати, що земельна ділянка площею 14 га розташована у перспективному місці, тут є добра транспортна інфраструктура. Саме міський голова дав нам гарантію, що земельна ділянка продасться за 14 млн. гривень, він пообіцяв зробити все можливе для того аби скасувати результат аукціону, якщо за ділянку не виручать 14 млн. гривень. Але свого слова не дотримав. Тому можу стверджувати: аукціон по 14 га не визначив справжню ціну землі, зате визначив справжню ціну слову мера.

— Зрозуміло, що Ви намагаєтеся відіграти ситуацію назад шляхом залучення до справи третіх осіб. Але на останніх сесіях міськради Ви задекларували й інший шлях — подати апеляційну скаргу і довести неправомочність аукціону у Львівському апеляційному суді. Є інформація, що мотивація до оскарження буде наступною: конкурсну комісію для проведення аукціону затверджував виконком, на якому не було кворуму. Чи відповідає це дійсності і чи усвідомлюєте Ви ризики від такої постановки питання? Адже, якщо комісія нелегітимна, то можна поставити під сумнів результат усіх інших земельних аукціонів. Відтак може виникнути ситуація, коли будуть скасовані їхні результати і місту доведеться повернути переможцям вже заплачені і освоєні понад 10 млн. гривень плюс інші витрати та компенсувати втрачену вигоду. Не кажучи, що постраждає репутація й інвестиційна привабливість Калуша.

— Ми вдаємося до усіх можливих шляхів оскарження аукціону. Щодо юридичної складової апеляційного оскарження, то над цим питанням працюють правники. Моя позиція така: якщо на виконкомі не було кворуму, то покривати це — брутально і некоректно. Інше питання, що це може бути дуже важкий для міста шлях. Але коли того вимагає Закон і поновлення справедливості, його потрібно пройти.

— 26 вересня на позачерговій сесії міської ради депутати проголосували рішення з 15 пунктів. Вирішено подавати апеляційну скаргу та внести зміни до Положення про проведення аукціонів. Міський голова не підписав його і повідомив, що це рішення суперечить законодавству. У свою чергу, минулого тижня депутати знову поставили і проголосували свій проект рішення. Чи не допускаєте Ви, що Ваш проект таки потрібно було узгодити з юристами і, можливо, виправити? Адже це може стати підставою для дочасного припинення повноважень ради.

— Ми повністю дотрималися процедури: якщо голова не підписує рішення міської ради, він зобов’язаний подати його на повторний розгляд. Ігор Насалик цього не зробив. Тому ми самі мусіли врятувати ситуацію і увести її в правове поле. Якщо ж у самому рішенні були допущені правові ляпсуси, то знову ж таки міський голова зобов’язаний внести пропозиції до проекту рішення для їхнього усунення і запропонувати його нам. Цього зроблено не було. Тому ми і проголосували свій проект.

— Другий момент: депутати твердять, що у процесі підготовки до аукціону їх увели в оману міські відділи і служби. То чи варто очікувати, що Ви домагатиметеся від мера певних кадрових рішень? Зміни до структури органів виконавчої влади, які Ви підтримали на останній сесій міськради, — ланка у цьому процесі? До слова, структура із депутатськими змінами дуже подібна до тієї, яку кілька місяців тому пропонував сам міський голова, але рада не підтримала.

— Ясно, що структура влади у Калуші далека від ідеальної. Перший раз зміни ми не підтримали і висловили свої зауваження. Міський голова не побажав до них дослуховуватися, тому зняв це питання з розгляду. Тепер депутати у цій тематиці зорієнтовані краще. Тому ми до обов’язків заступника з економіки приєднали земельні питання: має бути міська структура по землі, яка нестиме відповідальність перед міською радою. Також потрібно розвести посади керуючого справами і першого заступника. Адже у місті склалася неприпустима ситуація: одна людина готує документи на виконком, вона ж виконком за відсутності міського голови і веде. Таким чином одній особі дається надто багато важелів впливу, і це є порушенням процедури.

— Жодна структура не буде ефективною, якщо на відповідних посадах не працюватимуть чесні і компетентні люди. Також у висновках Держголовслужби, яка проводила перевірку у Калуші, йдеться, що такої посади, як в. о., в органах місцевого самоврядування не існує. Ми ж маємо більшість заступників голови з приставкою „в. о.” Чи проголосує рада за затвердження цих людей? Крім того, відразу після внесення змін до структури з’явився ще один в. о. — першого заступника міського голови Олександр Челядин. Прокоментуйте це призначення.

— Я не сумніваюся, що питання затвердження заступників піднімуть вже на найближчій сесії міської ради. Ми на фракції кандидатури ще не обговорювали. Тому про позицію „Нашої України” говорити передчасно. Щодо першого заступника, то ця посада не має виписаних функціональних обов’язків і першим заступником зазвичай призначається хтось із заступників. Я вважаю, що, оскільки у нас пріоритетною є комунальна сфера (свого часу ми провели опитування калушан: з 1128 респондентів проблеми ЖКГ першочерговими вказали близько 60%), то першим заступником має бути заступник з житлово-комунальних питань.

— Чи можуть депутати не підтримати команду мера? Адже ще не забуті образи і непорозуміння, які тривають від травня, коли були звільнені з посад „нашоукраїнці” Ігор Очкур і Степан Різник.

— Запевняю, наше рішення жодним чином не буде продиктоване амбіціями. Так, відразу після виборів 2006 року представники політичних сил, які пройшли у міську раду, зустрічалися з Ігорем Насаликом і запропонували голові не оглядаючись на нас самому формувати собі команду. У відповідь, міський голова зазначив, що є у Калуші людиною новою, тому запропонувати кандидатів на заступників довірив нам. Що ми і зробили.

— У зв’язку з підготовкою і проведенням аукціону по 14 га чи не найбільше претензій депутати мають до начальника земельного відділу Анатолія Собчука. Ви вважаєте, що земельними питаннями у місті має займатися хтось інший?

— Земельний відділ не підпорядковується міській раді і є державною структурою. Проте, якщо у суді підтвердиться, що на земельній ділянці є третя сторона, то, вважаю, обласний відділ земельних ресурсів мав би належним чином відреагувати на роботу керівника свого підрозділу.

— Міська рада досі проявляла таку тенденцію: вона активізувалася при кожному конфліктному моменті. Проте ситуація не змінювалася і, таким чином, депутати зазвичай втрачають ініціативу. Приклад: ситуація з призначенням директора міського телебачення. Депутати не підтримали запропоновану міським головою Тетяну Попадюк і заявили, що підбір кандидатури є виключно їхнім правом. Але досі цим правом чомусь не скористалися. Відомо, що в. о. директора навіть звернулася до суду і вимагає від ради свого затвердження.

— Комунальні засоби масової інформації мають бути громадськими. Тому виключне право призначати, звільняти та заслуховувати звіт про роботу ЗМІ належить радам. Така процедура покликана підвищити статус керівника ЗМІ і вивести його з-під впливу окремих осіб виконавчої влади. А захищати ЗМІ від монополізму думок має створена при ЗМІ наглядова рада. Це є фундаментальна основа діяльності комунальних ЗМІ.
Свого часу сесія не затвердила Тетяну Попадюк на посаді директора міського телебачення. І це є наше право. Тому звернення пані Попадюк до суду я трактую як нонсенс, оскільки ми жодним чином не зобов’язані її затверджувати. Переконаний, найближчим часом депутатський корпус повернеться до цього питання і саме ми визначатимемося з кандидатурою на керівника. Не виключено, що це буде Тетяна Попадюк. Дискусії з цього питання тривають. Можливо, буде кілька претендентів, яких ми заслуховуватимемо на сесії.

— Остання новина — „ЛУКОЙЛ” не може дійти компромісу з міською радою і, можливо, згорне свою інвестиційну програму у Калуші. Це дало привід міському голові прямо звинуватити депутатський корпус і покласти на раду відповідальність за економічну ситуацію у місті.

— У Калуші розмір відрахувань на соціальний розвиток становить 5% від вартості інвестиційного проекту. Такі відрахування існують усюди. Не лише в Україні, але й у світі. І здебільшого визначальним для розміру відрахувань є один критерій — екологічна складова проекту. Щодо інвестиційних планів „ЛУКОЙЛу” у Калуші, то йдеться про модернізацію виробництва і значне поліпшення екологічної ситуації. Крім того, ці інвестиції дозволять виробляти не проміжні сировинні продукти, а кінцеву продукцію, тобто це великий позитив і з економічного боку. Тому у принципі поступки з боку міста потрібні.
Досі винятків ми не робили для жодного інвестора. Проте, враховуючи важливість, у тому числі і суспільну, інвестицій у потужності „Карпатнафтохіму”, Калуська міська рада фактично погодилася на компроміс. Так, ми свого часу створили депутатську комісію, яка разом з комісією, створеною на „Карпатнафтохімі”, мала узгодити відсоток відрахувань. Сам факт створення такої комісії свідчить про нашу готовність до компромісу (адже 5% і без того на території міста є законом). Крім того, ми мали на меті посилити позицію міського голови у переговорному процесі.

— Який результат роботи цієї комісії?

— Комісія жодного разу не засідала і ні з ким не зустрічалася. Я особисто неодноразово звертався до міського голови з приводу початку переговорного процесу і формату участі у ньому нашої комісії, проте такої інформації так і не отримав. Тому звинуватити депутатів у діях, які підривають економічний і соціальний розвиток Калуша — безпідставно. Ми давно готові вирішувати це питання і спільно узгоджувати прийнятний для громади й інвестора відсоток. І переконані: у переговорному процесі мають брати участь не одна-дві особи, а рішення повинно прийматися колегіально. Інакше це загрожує демократичним процесам у місті.
Зроблю короткий екскурс в історію: до 1994 року уся влада на місцях належала радам. Потім для вдосконалення місцевого самоврядування запровадили вибори міського голови прямим народним волевиявленням. І це мало закласти рівновагу між гілками влади та убезпечити громаду від її узурпації. Свого часу ситуація з розвитком місцевого самоврядування детально вивчалася у проекті „Толока”, який підтримували міжнародні інституції. Дійшли висновку: там, де слабкі ради і сильний голова, відбувається згортання демократичних процесів і виникають такі собі „бізнес-корпорації міських голів”. І тільки сильні ради запобігають цьому.
Тому сьогодні Калуська міська рада зобов’язана бути сильною і дотримуватися принципової позиції.

— Факт залишається фактом: є протистояння між міським головою та радою, і воно може мати серйозні політичні наслідки. Чи можливе така ситуація: рада висловлює недовіру голові. І наступна: міський голова ініціює перевибори ради. Чи не боїтеся Ви втратити мандат? Також цікаво дізнатися, чи зробить „Наша Україна” висновки з роботи своїх представників у депутатському корпусі і чи усі теперішні депутати мають шанс продовжити роботу у раді наступного скликання?

— У певному сенсі конфлікти і звинувачення на адресу ради у бездіяльності, неефективній роботі та захисті своїх бізнес-інтересів відіграли позитивну роль — депутати стали згуртованішими і активніше обстоюють свої принципові позиції. Попри певне протистояння, ми все ж сподіваємося, що конструктив переможе, і до таких радикальних дій, як висловлення недовіри, не дійде.
Ми свідомі, що наша мета — захищати інтереси громади. Тому робитимемо це навіть під загрозою перевиборів ради. Мер неодноразово говорив, що ми, депутати, заганяємо його у глухий кут. Це напівправда. Не у кут, а у правове русло місцевого самоврядування.
Калушанам нав’язується думка, що рада вдається до деструктивних дій. Проте нормальні і корисні громаді рішення ми завжди підтримували і підтримуватимемо надалі. Але не дозволимо групі осіб шляхом введення ради в оману досягти якихось своїх цілей. Більше того, ми абсолютно не боїмося перевиборів. Я особисто за мандат не тримаюся і депутатство для мене, як і більшості моїх колег, не є самоціллю. У випадку перевиборів при формуванні списку кандидатів у міські депутати ми, звичайно, врахуємо досвід нинішньої ради. Думаю, що слід уникати людей, залежних від влади — вони, свідомо чи ні, діятимуть, зважаючи на думку свого безпосереднього керівництва.

— Дякую за розмову.

Довідка „Вікон”. Василь Питлик родом з Долинського району. У 1982 році закінчив Івано-Франківський медичний інститут. Протягом п’яти років працював у Сумах. З 1987 року — житель Калуша. З 1989 року — незмінний завідувач урологічного відділення нині Калуської ЦРЛ.
У 1987-89 рр. був одним із ініціаторів відродження „Просвіти” у Калуші.
У 2003 р. став першим в Україні лікарем-переможцем у номінації “Гордість України”.
Член партії Народний Союз „Наша Україна”, починаючи із її заснування (був учасником установчого з’їзду партії у 2005 р.). До того не входив до жодної політичної сили.
Депутат Калуської міської ради п’ятого демократичного скликання, голова фракції „Наша Україна” (до складу фракції входять 18 депутатів).

Катерина БОГДАНІВ,
Газета «Вікна», м. Калуш