|
|
06.06.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
“Витягувати щось з нічого” |
Протистояння України і Росії затягується. А затяжні конфлікти виграє той, хто вміє використовувати проти супротивника стратегічні й тактичні хитрощі. Поки на політичних фронтах тривають перегрупування сил і домінує вичикувальна позиція, росіяни активізувалися в економічній сфері. Можливо, хтось з російських технологів читав древній китайській трактат про військові хитрощі “Чжимоу”, адже новітня тактика російських “економічних завойовників” дуже нагадує ті прийоми обману і знищення ворога, що їх рекомендували середньовічним полководцям китайські філософи.
Один із способів такої “дезінформації задля знищення” китайці називають “у джун шен ю” — “витягувати щось з нічого”. Саме цим способом російські рейдерські контори – “піратські” структури, що спеціалізуються на захопленні чужих підприємств (і мають в цьому неабиякий досвід) – намагаються забезпечити контроль російського капіталу над українськими заводами та енерговиробляючими компаніями.
Існує, як відомо з публікацій у пресі, чотири основні схеми рейдерського захоплення підприємства: через акціонерний капітал, кредиторну заборгованість, органи управління та оскарження підсумків приватизації.
В Україні російські рейдери успішно використовують всі чотири схеми. “Витягування чогось з нічого” починається тоді, коли перша атака не вдалася і “смачне” підприємство встигло організувати оборону. Так сталося, зокрема, з ВАТ “Прикарпаттяобленерго”, яке російський олігарх Константин Григоришин (власник 18% акцій ВАТ) хотів приєднати до своєї бізнес-імперії раптовим наскоком у лютому 2005 року.
Тоді розрахунок був простим: після Помаранчевої революції і приходу до влади великої кількості малокомпетентних людей росіяни сподівалися зробити все чікі-чікі “під шумок”. Швидко та ефективно, за найпростішою рейдерською схемою “збір акціонерів – потрібний рейдерам порядок денний зборів – шалений тиск на акціонерів – введення свого менеджменту на підприємство”. У вихорі “масової реприватизації” та тектонічних кадрових зрушень, вважали автори цієї стратегії, мало б хто помітив зміну власника на підприємстві, розташованому на периферії промислової інфраструктури України.
Але керівництво ВАТ виявилося непростим супротивником. “Кавалерійська атака” самовпевнених прибульців з Півночі не вдалася. Силовий захват було відбито, а сумнівні рішення “самих справедливих в світі” судів оскаржено. Тоді люди Григоришина – яким не відмовиш у наполегливості – почали довгу облогу ВАТ “Прикарпаттяобленерго”, час від часу загострюючи конфлікт. Певно випробовували, чи не ослабла пильність власників ВАТ.
Тут і пішла в роботу староданя китайська мудрість “у джун шен ю”. Російські технологи почали активно виробляти з нічого щось. На зміну силовим вправам з “маски-шоу” прийшла тактика розігрування сценаріїв дискредитації керівництва підприємства. На перший план в такому сценарії виходять пропагандистські ресурси – підкуплені (іноді – куплені “від кореню”) ЗМІ, місцеві “лідери думок”, які за гроші (або й “на дурняк”, як вийде) починають розповідати широким масам те саме “щось”. Посилюється моральний тиск на міноритарних акціонерів. Організовуються групи “мітингових стояльців”, які готові під будь-якою будівлею за будь-якої погоди з будь-яким гаслом за 20 гривень добових “підтримати і засудити”. З’являються різні “хитрі фірми”, які за копійки скупають підписи “ображених”, що потім використовуватимуть для “оформлення” силових акцій.
А нещодавно у Івано-Франківську відбулося дещо оригінальніше: збори так званого “громадського міськвиконкому” (про який вже почали забувати, але нащо ж добру пропадати, воно ще послужить), на якому з нічого було вироблено багато агітаційного “чогось”. У кращих китайських традиціях часів “культурної революції”. Наша газета писала про це. Ми не знаємо, чи знайомі організатори цих зборів особисто з Григоришиним чи з верхівкою його московського менеджменту. Можливо, вони, ці “міськвиконкомівці” просто “мають переконання”. Може вони напружено шукають ті потаємні, глибоко заховані від очей громадськості та правоохоронних органів, місця де сидить недобите “обрізане гаддя” (вислів одного з “громадських членів виконкому”).
З одного боку можно їм сказати: “Боже помагай!”, так само, як і тим вельми достойним людям, що шукають снігову людину, лохнеське чудисько та іншопланетян. Але, з іншого боку, ми повинні, більше того — ми просто забов’язані їх застерегти: вами, шановні, дуже легко маніпулювати. Притому, маніпулювати в ім’я інтересів, космічно далеких від тих громадянських та національних позицій, які ви відстоюєте. Це таке наше оціночне судження. Три жалісних смайлики.
Якщо ми не помиляємося і “громадський міськвиконком” є ланкою в ланцюгу нової стратегії російських рейдерів, то слід очікувати продовження “серіалу”. В майбутніх серіях мильної опери “Обленерго теж плачуть” ми, напевне, зможемо побачити біля “білого дому” пікети з транспарантами “Керівників “Прикарпатобленерго” в тюрму!”, “Поверніть нам наші дивіденти!”, “Геть підвищувачів цін!” В газетах з’являться “викривальні” статті, які ставитимуть під сумнів компетентність і порядність нинішнього менеджменту ВАТ “Прикарпаттяобленерго”. Можуть навіть з’явитися “спеціалізовані газети” (наприклад, “Ранковий Івано-Франківськ” чи то “Вечірній Пациків”), які під фінансовим дахом Григоришина почнуть системну пропагандистську компанію проти керівництва ВАТ. Адже вибори закінчилися, а гроші місцевому “політбомонду” й далі потрібні.
Можна також прогнозувати, що багато хто з наших краян “поведеться” на ці пропагандистські акції. Адже немала частина населення чомусь переконана, що ціни на електрику формуються не з подачі діючого уряду Юрія Єханурова в Києві – спеціяльним державним органам — НКРЕ, а десь там під трубами Франківської електростанції. Цих людей можна переконати у будь-чому. Головне, не забувати згадувати та саме “гаддя”. З цим в нас завжди буде актуально.
Марта Млинарська
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1619 разів |
|
|
RSS
