У сім’ї – всі Василі

 Ім’я святого Василія, свято якого вшановуватимемо 14 січня, віддавна стало дуже  популярним в українців. А в родині 76-річного Василя Рибчака з далекого прикарпатського села Сваричів воно принесло неабияке щастя. У його великій сім"ї аж шість Василів.

…До великої добротної господи діда Василя дорога неблизька. Хата стоїть на краю села, на березі тепер замерзлої річки Чечви. "Заходьте гості дорогі, – щиро радіє нашій появі доволі міцний прикарпатець, виходячи зі стайні. – Зараз бабу покличу, бо без неї яка зустріч та гостина". За кілька хвилин у кімнату входить дідова сива голубка, 74-річна Ольга.

Поважна пані цитькає на старенького, адже в сусідній кімнаті спить її півторарічний мазунчик правнук. Дід одразу починає говорити тихо, не забуваючи припрошувати до чарки."На Василія усі мої Василі тут будуть, – каже дід, – а зараз на свята заробити треба, ось і трудяться соколики. Хто ще із заробітків не приїхав, хтось у районі працює, а ми з бабою вже своє відпрацювали, тепер правнуків бавимо та за всіх Бога молимо, аби Всевишній дозволив ще праправнукам весілля справляти", – мовить, витираючи скупу чоловічу сльозу радості, глава великої родини.

Колись батько Василя почув від священика, що усім знане ім’я Василь означає "цар", ось і вирішив свого молодшого синочка так назвати. "Дай Боже, аби синочок мій горя не зазнав, долю мав добру, розум гострий, аби всі люди його поважали", – міряв над колискою батько Василя, принісши додому щойно охрещену дитину.

Минали роки. Із маленького та непосидющого розумахи виріс гожий роботящий парубок, на якого чимало дівчат задивлялося. Але юначе серце рвалося до миловидої сусідки Ольги, що запала йому в душу доброю вдачею, лагідним голосом, привітністю та сердечністю. Незабаром й побралися. Час був важкий, після війни і хліб не все в хаті був, але хазяйновиті Рибчаки усьому вміли лад дати, бо любов і злагода була між ними.

А щоденна молитва до святого покровителя Василія рятувала від різних бід та давала здоров’я і сили діточок народжувати і виховувати. За кілька років у молодого подружжя з’явилися п’ятеро красунь та вдатний козак.

"Оце так подарунок, оце так Василько, – не тямлячись від щастя кричав батько, який уже й не сподівався, що Ольга йому синочком ощасливить. Ось так й ім’я для продовжувача роду Рибчаків батько вибрав.

А коли доні стали підростати, то четверо з них теж Василів собі обрали, тільк найстарша Оксана за Михайла пішла. "Наша Наталочка із подружкою у сусіднє село Рівню поїхала і там собі Василя  знайшла, ’ сміється баба Ольга, а Марічка пішла за Василя зі Сваричева". Галина Рибчак за своїм Васильком аж у Владивосток їздила. Він мічманом був, отож і юну прикарпатку туди забрав. П’ять років молоде подружжя на північному острові жило. Вся велика родина дуже сумувала, і незабаром вони повернулися. А Ліда молодого електрика на роботі у Брошневі вподобала. Теж Василем виявився.  Сина Василя теж Господь доброю долею не обділив. Про його господарочку Марічку баба Ольга може розповідати годинами.

"Вони мені всі як діти, – говорить пані Ольга, витираючи фартушком згненацька набіглу сльозу. – Я не ділю, чи це невістка, чи зять, чи син, чи донька – усіх люблю. Але найбільше внуків та правнуків. Певно ми щасливі в Бога, що дав нам таку велику родину".

Зараз у діда Василя та баби Ольги шестеро дітей, 16 внуків та 19 правнуків. Проте серед молодого покоління Рибчаків жодного Василя. "Мудрі люди кажуть, що ім’я з роду в рід передавати не можна, бо доля відвернутися може, за те, що інші імена зневажили, – поважно мовить сивочолий дід.  – А на нашу родину Василів вистачить".

Галина ПЛУГАТОР

Газета "Сім’я  і дім"

Сваричів 

Для довідки:

Народився святий Василій приблизно у 330 році в Кесарії, адміністративному центрі Кападокії. Походив із знаменитого і багатого роду. Мати святого Василія, Емілія, була донькою мученика; батько – адвокатом і відомим викладачем риторики. Сім’я було великою – п’ять синів і п’ять доньок.

Вчився Василій у батька та від найкращих вчителів Кесарії Кападокійської. У школі він познайомився із святим Григорієм Богословом, а пізніше перейшов на науку до Константинополя, де слухав видатних промовців і філософів. Для завершення освіти святий Василій відправився до Афін. Він так багато всього вивчив, що йому не було рівних. У 357 році святий Василій повернувся в Кесарію, де якийсь час викладав риторику.

Згодом він відмовляється від вчителювання і стає на шлях аскетичного життя. Василій приймає хрещення від Кесарійського єпископа Діанія, але відчуває ще потребу в духовному вдосконаленні та відправляється за шуканням наставника в Єгипет, Сірію і Палестину, до великих християнських подвижників. Після повернення знову на Батьківщину, святий Василій, роздає все своє майно вбогим. В цей час Василій, разом із своїм другом Григорієм Богословом займаються вивченням Священного Писанння. Також Василій на прохання ченців пише устав – правила морального життя.

Він стає фундатором багатьох чоловічих та жіночих монастирів. Помер святий 1 січня 379 року у віці 49 років. Після смерті Василія, Церква відразу стала святкувати його пам’ять.