Малюки під загрозою!

 Життя кожнісінького з нас нагадує древнєслов’янського бога Януса: сьогодні воно радісно посміхається до нас, а вже завтра так і норовить поставити болючу підніжку, щоб покарати, навчити, нагадати... Покарати за байдужість, навчити обережності, нагадати про відповідальність. Прикро, але дуже часто знаряддям долі у такій науці є життя наших малих дітей. Невинні та цілком ще безпорадні за своєю суттю, вони цілком звірені на дорослих. Ми ж у своїх клопотах не помічаємо, чим займаються крихітні створіння. Іноді це призводить до справжніх трагедій... Так, день 2 квітня чорним слідом назавжди закарбується у пам’яті літньої мешканки села Прибилів Тлумацького району: саме тоді дві її трьохрічні внучки ледь не потрапили на той світ.

 Зазвичай пенсіонерка охоче допомагала донькам у догляді за малечею. От і сьогодні залишилися із двома внучечками, а її дорослі діти залагоджували якісь свої справи у місті. Звичайно, вгледіти за такими малими пустунками у поважному віці ой, як непросто! Дівчатка нишпорили кімнатами, а старенька вийшла на хвильку на подвір’я. Поки поралася по господарству, час минав непомітно. Дітей чути не було, тому бабуся раділа, що вони спокійно граються.

 Раптом тишу над обійстям прорізав розпачливий зойк. Старенька підскочила від несподіванки і кулею помчала до хати: вона впізнала голос однієї із своїх дочок. У кімнаті над дівчатками, що непритомні лежали на підлозі, нахилилась молода жінка та марно намагалася привести їх до тями. Бабуся кинулася по допомогу до сільської фельдшерки.

 Медики „швидкої”, котрі вже незабаром прибули, констатували у дітей важке медикаментозне отруєння курантилом – ліками, що вживала старенька для покращення серцевої діяльності. Малюків негайно відправили до реанімаційного відділення обласної дитячої клінічної лікарні. Наразі їхній стан задовільний.

 Цим дітям просто пощастило. А бувають зовсім інші випадки... Як свідчить невблаганна статистика, найчастіше хімічні отруєння реєструються у дітей до трьох років. При цьому частка отруєнь лікарськими засобами у цієї вікової групи досягає більше п’ятдесяти відсотків. Це переважно випадкові отруєння, що трапляються при недостатньому догляді. А призводить до таких нещасть невідповідність між рівнем морфологічного та функціонального розвитку дитини. У віці 1—4 років дитина може самостійно пересуватись, висувати шухляди, знімати кришечки з пляшок. Проте вона не зможе відрізнити цукерку від таблетки, ароматизований розчин побутової хімії від соку чи киселю. А ще вічне прагнення малечі досліджувати, експериментувати...

 Немає гіршого, ніж йти у жалобній процесії за домовиною своєї дитини і розуміти, що саме через твій вчорашній недогляд сира яма поглине сьогодні маленьке тільце. Жаль розпеченими кліщами рве серце, каяття наповнює душу – і марно... Тому Головне управління МНС в області ще раз звертається до мешканців Прикарпаття: не залишайте без нагляду своїх малолітніх дітей! Не позбавляйте їх права на життя, а себе – права на майбутнє!

 Гриняк Юлія

 Прес-служба ГУ МНС  в Івано-Франківській області