Одним із факторів успішного гасіння пожеж та ліквідації різного роду надзвичайних ситуацій, окрім, безперечно, професійності рятувальників, є й добре розвинена структура протипожежного водопостачання населених пунктів. Недоліки протипожежного водопостачання, як показує практика, ускладнюють роботу пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації пожеж, наслідків аварій та стихійних лих, адже виникає необхідність підвозу води до місця проведення робіт, що, в свою чергу, збільшує час роботи рятувальників на пожежі, кількість завданих матеріальних збитків, а нерідко – і людські трагедії. Щоб запобігти таким ситуаціям, працівниками пожежно-рятувальної служби систематично проводяться профілактичні рейдові перевірки стану зовнішнього протипожежного водопостачання. Не зовсім втішними виявилися результати перевірок зовнішніх джерел протипожежного водопостачання зовнішнім оглядом і з пуском води, які нещодавно проводили рятувальники обласного центру. Із 603 пожежних гідрантів, які є на міській водомережі, 25 - непридатні до використання. Тому рятувальники б’ють на сполох, адже наявність чи відсутність справних гідрантів, їхня кількість у районі виникнення пожежі прямо впливає на тривалість її гасіння. Продовжити цей логічний ряд далі нескладно: від того, як швидко вдасться загасити пожежу, залежать обсяги завданих нею збитків, чиєсь життя, здоров’я та добробут. Варто пам’ятати і про те, що при будівництві старої частини Станіславова використано багато дерев’яних конструкцій. Відтак ця історична й культурна спадщина є дуже вразливою до пожеж. Приміром, якщо „червоний півень” ненароком завітає у будівлі в районі площі Міцкевича та вулиці Грушевського, то рятувальникам доведеться докласти чимало зусиль, щоб мінімізувати наслідки вогняної стихії, адже пожежні гідранти практично недоступні: на них цілодобово стоять припаркованими автівки. В обласному центрі Прикарпаття непоодинокі випадки несправності гідрантів. Так, у пожежному гідранті, що розташований на перехресті вулиць Пилипа Орлика та Мазепи, стояк зміщений відносно осі, а це, в свою чергу, робить неможливим приєднання пожежної колонки і забір води із цього гідранта. Схожу картину підчас перевірки довелося спостерігати і по вулиці Сухомлинського. Неможливий забір води і з гідранта по вулиці Богдана Хмельницького: на штоку збиті грані і він потребує ремонту. А на вулиці Гарбарській, Коновальця поблизу дитячої лікарні та на території ринку в районі Хоткевича ситуація не краща: кришки штоків гідрантів не закріплені; окремі гідранти засипані землею та гравієм. Ще однією проблемою для зовнішнього протипожежного водопостачання є проведення реконструкцій вулиць та доріг, адже доволі часто при проведенні ремонтних робіт ремонтно-експлуатаційні та будівельні організації не погоджують проектну документацію реконструкції та проведення поточних ремонтів інженерних мереж водопостачання з органами Державного пожежного нагляду, внаслідок чого пожежні гідранти демонтують, заасфальтовують і приводять в несправний стан. Так, згідно технічної документації, біля прохідної ВАТ „Полімер” повинен бути пожежний гідрант, проте на зазначеному місці його не має. Ймовірно, гідрант просто заасфальтували, а на вулиці Надрічній замість гідранта залишився тільки вказівник. Ще одна проблема, з якою доводиться стикатися рятувальникам обласного центру, коли виникає питання забезпечення безперебійного водопостачання для гасіння пожежі – це, безумовно, відсутність під’їзду до пожежних гідрантів через штучно створені самими ж мешканцями будинків загорожі. Зокрема, таку ситуацію під час перевірки довелося спостерігати по вулиці Дорошенка поблизу одного із гуртожитків Прикарпатського національного університету. Пожежні гідранти є елементами водогону – об’єкта, який знаходиться у власності колективного підприємства „Івано-Франківськводоекотехпром” і, у відповідності до Закону України ”Про пожежну безпеку”, саме на нього покладається відповідальність за технічний стан пожежних гідрантів. Генеральний директор „Івано-Франківськводоекотехпрому” пан Микола Саєвич добре розуміє проблему протипожежного водопостачання обласного центру і поступово вирішує її: саме під його керівництвом вже замінено три несправні гідранти та закуплено десять нових. Пан Саєвич особисто контролює стан справ із пожежними гідрантами і обіцяє, що протягом наступного кварталу усі несправності на них буде усунено. Хочеться сподіватись, що ця обіцянка не стане цяцянкою, адже йдеться про безпеку життя людей та мінімізацію матеріальних збитків під час гасіння пожеж. Центр пропаганди ГУ МНС в Івано-Франківській області
|