|
|
29.06.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
ВОЛОДИМИР ШВАДЧАК про буденне і Вічне, про міський менеджмент і “Станіславську Мантикору” |
— Володимире Степановичу, Ви прийшли у владу нещодавно. Ви є першим заступником Івано-Франківського міського голови. Ким Ви вважаєте себе найперше — політиком, менеджером, підлеглим, керівником, тобто в такому загальному “службовому” форматі: хто Ви є?
— Я хотів би, щоб в людей, в громади міста почав формуватися новий образ виконавчої структури міської влади. На мою думку, в нас сьогодні є дві складові в політичному процесі: перша складова — міський голова і депутати міської ради, яких обрала громада міста Івано-Франківська. Друга складова — всі решта осіб у владі, які є, безумовно, менеджерами. Звичайно, хотілося б, щоб ця друга була групою висококваліфікованих топ-менеджерів.
Напевно, так воно з часом і буде, бо формується нова команда, люди з кожним днем набирають досвіду і освоюються, звикають до нових вимог. Я думаю, що зараз формується команда міського голови. Все- таки слово “команда” тут має бути присутнє, бо на роботу бере міський голова. Зокрема певним особам він запропонував стати заступниками. За поданням міського голови сесія міськради затвердила склад виконкому.
Сьогодні є таке подвійне відчуття, але все-таки я себе не відчуваю політичною фігурою. Я є найнятим менеджером, мене найняв міський голова і я сьогодні працюю над реалізацією його концепції бачення розвитку міста Івано-Франківська. Безумовно, що, реалізуючи цю концепцію, я бачу, що міський голова задає мені певну систему координат, але і дає певну свободу дій. Пропрацювавши місяць, я не відчув, щоб мене обмежували в якихось ідеях чи в якійсь реалізації. Менеджери міськвиконкому повинні працювати на ідеї міського голови, які повинні бути співзвучними з міськими проблемами — проблемами громади.
— Перший заступник голови міста є ключовою фігурою в міськвиконкомі – завжди є тою “конячкою”, яка тягне всю чорнову, можливо не завжди помітну для загалу, роботу.
Яке Ваше ставлення до тієї команди, яка залишилася в міськвиконкомі від минулої влади і наскільки буде далі проходити процес оновлення? Адже, кажуть, в минулій міській владі були модними різного роду сумнівні фінансові схеми, працювала система “відкатів”. І люди, які були в цій “системі”, на багатьох посадах залишилися. Чи вони могли б перебудуватися до нових вимог, коли вже ті “схеми” ламаються, коли до керівництва міста на вищому рівні прийшла нова команда, яка декларує інші цілі і мету свого перебування у владі...
— За моєю класифікацією, серед тих людей, які працювали ра¬ніше у виконкомі, є три категорії осіб. Почну з третьої – це просто люди байдужі, яким все одно, вони просто “відпрацьовують” якийсь період свого життя у владі.
Є інша категорія осіб, які є абсолютно хорошими виконавцями. І є люди, які є професіоналами і, крім того, здатні ініціювати нові проекти та генерувати нові ідеї.
Неправильною є думка, що має бути ломка всього і одразу.
Я вважаю, що ми зараз поступимо просто — залишимо на посадах тих людей, які сьогодні є на своєму місці, спеціалістів, професіоналів. З тими ж людьми, які байдужі, ми будемо поступово прощатися.
Сьогодні ми винесли на обговорення, поки що на рівні апарату міськвиконкому, концепцію реформування виконавчої структури міста. Це концепція, яку в свій час декларував міський голова і яка, за нашими підрахунками, якщо вона вдасться, то на 40% скоротиться управлінський апарат міськвиконкому...
— ...Завжди, коли влада говорить про своє “скорочення”, згідно із законами Мерфі, в результаті виходить “розширення” штатів...
— Знаю такий закон... Ні, це не той випадок. Я скажу про це скорочення, як ми його бачимо. Ряд послуг, які надавалися виконавчим комітетом, ми будемо просто виводити за межі виконкому. Тобто, будемо надавати можливість людям, які це робили, і надалі організовувати свої проекти, але трішки в іншій іпостасі, в іншій формі. Можливо, це будуть комунальні підприємства, можливо, якісь спільні підприємства.
Сьогодні світова практика показує, що на таке місто, як наше, апарат може бути в три-чотири рази меншим. Я думаю, що ми будемо потрохи до цього підходити. Ми трішки відшліфуємо структуру. Ми спробуємо відійти від існуючого валу звернень і листів, спрямувати їх в такі потоки, які давали швидко результат. Наприклад, на сьогодні є така проблема – дуже багато листів надходить з проханням від соціально незахищених верств населення, щоб виділити одноразову допомогу в 100 гривень.
І для вирішення цього елементарного питання зараз необхідна неадекватно складна “процедура”. В листуванні задіяна маса посадовців. Людина пише, цей лист надходить до міського голови. Міський голова переадресовує на заступника. Заступник — на керів¬ника управління соціального захисту. В результаті дається цих 100 гривень.
— І всі “загружені” роботою?
— Так. І всім дуже “цікаво”, йде шалене листування і створюється видимість роботи. Я думаю, що ми вже зараз при формуванні фонду соціально-економічного розвитку за рахунок частини коштів, які буде отримувати місто від, в тому числі, забудовників, від іншої інвести¬ційної діяльності, спробуємо сформувати Благодійний фонд міської громади, куди запросимо шанованих людей в місті Івано-Франківську і спробуємо через них ці кошти якось розподіляти.
— Голова облдержадміністрації Роман Ткач нещодавно заявив, що в нього, виходячи з “обмежень” бюджету, коштів на все не вистачає і тому він визначає декілька таких “тем прориву”, щоб, сконцентрувавши зусилля, їх вирішити: дороги, туризм, ліс, ще щось. Чи є подібні “теми прориву” в обласному центрі?
— Щодо бюджету. Ми сьогодні спробуємо зробити перший крок – провести аудит бюджету (вже є оголошення про конкурс на проведення цього аудиту на сайті міськвиконкому), який нам покаже, де наші “вузькі місця”. Аудит повинен нам дати відповідь на запитання: як ми використовували бюджет, наскільки він ефективно використовується? Я думаю, ми протягом місяця отримаємо реальну картину про ситуацію з нашим міським бюджетом.
Є трішки несхожість між функціонуванням обласних владних структур і Івано-Франківської міської структури. Наприклад, є дві річки, які проходять через наше місто. На вході в місто вони стають проблемою комунального господарства, разом з дамбами, руслами, водозаборами. І якщо до меж міста річки обслуговує облводгосп, як правило за кошти державного бюджету, то в території міста ця проблема стає вже міською. Сьогодні нам треба, за оцінками спе¬ціалістів, до 30 млн. гривень тільки на те, щоб впорядкувати береги наших річок.
Це саме стосується доріг. У нас зараз немає об’їзної дороги з боку Тисмениці в бік Галича, Калуша, і ця об’їзна дорога зараз практично проходить через вулицю Івасюка. Зрозуміло, що через це — інше навантаження на дорогу, інший транспорт їздить по дорозі. Тому, заходячи в Івано-Франківськ, це стає проблемою комунальною.
Нам сьогодні не просто знайти ці “вузлові теми”. Для області, можливо, це простіше.
Для нас кожна тема на сьогодні важлива. Важливі питання житла, комунікацій, сміття, доріг...
— Тобто, щоденними проблемами Ви загружені так, що не можете сконцентруватися на якихось таких піар-акціях у вигляді “тематичних проривів”?
— Насправді до кожного питання ми сьогодні намагаємося підійти по-новому.
Зупинюся тільки на двох проблемах — проблемі сміття і проблемі доріг. Сьогодні в місто виділяється приблизно 12-15 млн. гривень щорічно, в тому числі і з обласного, і місцевого бюджету на ремонт доріг. А дороги з кожним роком стають все гіршими і гіршими. Отже, по всіх наболілих питаннях ми готуємо інвестиційні проекти. Інвестиційний проект в нашому розумінні це програма дій від першого до останнього кроку, коли ми кажемо: дороги міста Івано-Франківська після такого-то періоду будуть в “повному благополуччі”.
Те саме і зі сміттям. Ми звертаємось до підприємств та орга¬нізацій, які готові сьогодні хоч частково вирішити проблеми – збирати сміття, перевозити, переробляти. Ми хочемо комплексно підійти до цього, від першого до кінцевого етапів. Ми задіюємо відповідні інститути, які займаються цією проблематикою.
Отже, ми займаємося не питаннями “прориву” як разової дії, а все-таки щоденною копіткою роботою в такому, інвестиційному, плані.
— Стосунки з областю. Я знаю, що нещодавно створена така “комісія Швадчака-Шкварилюка” на рівні заступників голови міста і ОДА, яка забезпечує зв’язок між обласною владою і міською. Чи приступила вже ця комісія до роботи? Які її перші кроки? І, взагалі, як Ви оцінюєте стосунки міської і обласної влади?
— Я абсолютно задоволений відносинами між областю і містом. Не знаю, чому історично завжди між владою цих рівнів часто мав місце певний рівень конфліктності...
— ...На початках завжди “добре”, а потім виникає “різне бачення деяких проблем”...
— Ситуація в нас є дуже простою, на мою думку. Ми сьогодні задекларували спільність ідей і завдань, і врешті, виходячи з цього, вибудовується спільна робота.
Комісія наша працює. В мене вже сьогодні майже готова така проб¬лемна записка, яка озвучує ті речі, які б ми хотіли разом з областю вирішувати.
Сьогодні в нашому протоколі описано проблему з аеропортом, розвиток якого ми пов’язуємо з притоком інвестицій і притоком туристів, в тому числі, в м. Івано-Франківськ. Якщо ті всі туристи, які їдуть в гори, залишаться на день або на ніч в обласному центрі, якщо кожному такому туристу ми надамо часточку якихось послуг, то це буде великий успіх для економіки міста загалом. Але для цього треба розвивати аеропорт, розвивати інфра¬структуру.
Є ще питання оздоровчого центру в Лімниці. Цей проект ми також хочемо реалізувати разом з областю, програма доріг, програма сміття.
Були у нас незрозумілості у питанні поділу майна. Територіальна громада міста і обласна рада мають якесь спільне майно, яке роками було болючим місцем між нами. Ми вирішили, що ми ці питання будемо крок за кроком вирішувати. Все-таки я з оптимізмом відношуся до нашої співпраці. Мені дуже сьогодні подобається стиль роботи обласної держадміністрації. Там створена молода, прогресивна команда.
— Очевидно, що Ви зараз на своїй новій посаді зіштовхнулися з потоком звернень від громадян міста. З чим звертаються зараз громадяни найбільше? Що їх найбільше “болить”?
— Неймовірний потік звернень громадян йде зараз. Дуже велика частина звернень — це ті, які не були реалізовані в попередні часи. Для прикладу, пише людина, що вона 20 років зверталася з приводу того, щоб покращити житло, прийшла нова влада, і вона каже: “Я підтримав цю нову владу, будь ласка, вирішіть моє питання”.
Є, звичайно, дуже велика частина малоперспективних звернень щодо реалізації. Разом з тим я вважаю, що інструмент звернень громадян — це дуже хороший момент. Люди повинні звертатись, ми повинні знати їх проблеми.
Але, крім того, я думаю і ми будемо звертатися до людей, роз’яснювати їм, що сьогоднішня ситуація є саме така.
Що стосується житлового питання. Сьогодні в Івано-Франківську на всіх чергах на житло стоїть понад 25 тисяч людей. Зрозуміло, що питання отримання ними житла абсолютно неймовірне для міського бюджету. Простий підрахунок показує, що для того, щоб дати квартири всім, хто стоїть на черзі, необхідно близько трьох мільярдів гривень. При тому, що річний міський бюджет – близько 200 мільйонів.
Ми сьогодні намагаємося виписувати якісь нові механізми, наприклад, кредитні. Будемо пояснювати, що безплатне житло сьогодні отримати нереально. Буде тільки якась невелика частинка соціального житла. Під нього будуть підбиратися певні категорії осіб – дуже вузькі категорії. Тут ми чекаємо законодавства. Зараз вже виносилось питання про новий Житловий Кодекс на сесію Верховної Ради. Наскільки я знаю, до нового року Верховна Рада обіцяє прийняти цей Кодекс, згідно з яким буде звужена категорія людей, які можуть отримати житло безкоштовно.
Тому я, користуючись можливістю, хочу громаді наголосити, що сьогоднішній день зумовлює нас до самостійних дій у вирішенні наших проблем. Сьогодні більше треба розраховувати на власну ініціативу, на власну працю, на власні руки.
— Зараз міський голова задекларував будівництво нових житлових мікрорайонів. Якщо конкретніше – що це за райони, і за які кошти і хто це буде будувати?
— Сьогодні ведеться розмова про так званий сьомий мікрорайон, який розташовуватиметься на Калуському шосе з лівої сторони, навпроти радіозаводу. Приблизна орієн¬товна площа забудови 35 гектарів з 160 тисячами квадратних метрів житла. В цьому мікрорайоні планується будівництво фізико-математичного інституту університету і містечка біля нього. Ми спробуємо зробити там позитивне інтелектуальне середовище.
Там же будуватиметься школа, садочки. Причому сьогодні ми вже маємо пропозиції і про приватну школу, приватні садочки. Що стосується того, хто і як буде будувати, то це вирішуватиметься виключно на умовах конкурсу. На сесіях міської ради буде затверджено план мікрорайону і ми почнемо через конкурсні програми передавати ділянки нашим забудовникам. В тому числі однією з умов конкурсу є те, що частина житла буде виділятись під наші со¬ціальні програми.
— Для того, щоб реалізовувати програми, необхідний інструментарій. Які механізми є в міськвиконкому для того, щоб виконувати свої завдання, обов’язки, крім, власне, керівних посад?
— На жаль, так сталось, що чомусь, коли був депутатом міської ради минулого скликання, я мало розцінював міськвиконком і міську раду як орган, певну структуру, яка має свій ресурс. Наприклад, якщо вас як мешканця Івано-Франківська запитають: “Яким ресурсом як мешканець ви володієте?”
— ...Я не знаю.
— А сьогодні у нас є ці ресурси. Є комунальне майно, комунальні підприємства, є земля. І з цього ми зараз почали. Ми робимо інвентаризацію всього, що є в нас. Причому, зробивши цю інвентаризацію, ми до місяця отримаємо її в електронному варіанті і розмістимо на сайті міськвиконкому. Кожен мешканець зможе побачити, яке майно сьогодні є у власності громади, хто його орендує, з якого часу почав, коли закінчується договір, яка площа того майна і скільки за це платить міській громаді. Це ж стосується землі і інших орендних питань.
За три останніх роки було роздано 50% нашого майна. Дотепер ті, хто роздавав наше майно, його просто не рахували і не знали. І тому часто неефективно його використовували.
Людина, яка не знає, що у неї є в кишенях, і запрошує всіх на вечерю, може закінчити, як в давній казці: відривати ґудзики і ними розраховуватися.
Я за те, щоб ми зараз побачили, що у нас є, яким майном ми розпоряджаємося, і тоді, бачучи його, ми зможемо по-господарськи ним розпоряджатися.
Сталося так, що за останні роки за безцінь якійсь групі людей було віддане майно м. Івано-Франків¬ська. Ця група дуже вузька. Відомі випадки, коли певні, близькі до влади, люди викупали за симво¬лічними цінами приміщення і одразу ж перепродавали в 5, в 10 разів дорожче.
— Взагалі, місто ще має землю? Бо було багато розмов про те, що стара влада міста все, що змогла, практично роздала дружнім структурам і землі в міста практично немає...
— Зараз ми проведемо і інвентаризацію землі. Звичайно, та земля, яка залишилась, – крихти з тієї “буханки хліба”, яка була, наприклад, 20 років тому.
— Що отримало місто за цю роздану землю?
— Насправді, крім проблем — нічого. Бо на сьогодні є проблеми з забудовниками, ущільненнями забудови міста, проблеми з мережами міста. Сьогодні є доповідна записка з Водоекотехпрому про те, що мережі не витримують того навантаження, до якого вони не передбачені. Наприклад, так є в мікрора¬йоні Пасічна, і тому ми сьогодні призупиняємо будівництво чи видачу дозволів на забудову цього мікрорайону.
— Про культуру. Івано-Франківськ – це таке, до певної міри, унікальне місто в Україні, яке має цікаві творчі колективи, цікаві школи, має, зрештою, і так званий літературний “Станіславський феномен”. Чи має нова влада якісь проекти в контексті формування іміджу Івано-Франківська як культурно-літературно-мистецької Мекки України, формування певних міфологем?
— Не знаю, як на рахунок Мекки, але зараз ми починаємо творити нове культурологічне лице Івано-Франківська. Безперечно. В зв’язку з цим у нас сьогодні одним із заступників міського голови є людина, яка, на мій погляд, абсолютно співзвучна з цим завданням створення нового середовища — це Віктор Кімакович. Ми вже сьогодні почали вести розмови з нашими митцями. Це питання настільки ж важливе, як і попередні, більш “приземлені” питання, які ми обговорювали, і є одним з наших пріоритетів в стратегії розвитку міста Івано-Франківська. Ми не повинні за буденною рутиною забувати про Вічне, Духовне...
— А чи заплановані вже якісь конкретні кроки, чи є якісь напрацьовані проекти, чи все це справа далекого майбутнього?
— Ми вивчаємо питання створення певної інфраструктури для того, щоб культура почувала себе в місті комфортно. Мова йде про інвестування в мистецькі галереї, де будуть проводитися виставки художників, майстрів народних промислів, різного роду фестивалі, імпрези, бієнале.
Маємо ряд цікавих проектів. Певні доробки ми побачимо вже найближчим часом. І не тільки в сфері традиційної культури. Тільки один приклад – ми починаємо реалізацію цікавого постмодерністичного проекту “Станіславська Мантикора”, який передбачає як “виведення назовні” альтернативної культури, альтернативного мистецтва міста, так і творення для Івано-Франківська своєї “міської легенди”, сучасного урбаністичного міфу. Все це є необхідною складовою загального піару міста, маркетингових технологій туризму...
— Особистий час – таке поняття зараз існує у Вас? Чи, я так передбачаю, в перший рік на посаді з ним складно?
— Насправді я розумію, що чиновник під час такого запитання витирає гірку, скупу сльозу і розказує, який він там бідний щодо "особистого". Насправді як робочий, так і особистий час це проблема чиновника, в якійсь мірі вона має бути публічною.
...Я зараз намагаюсь багато читати і відкрив для себе великий пласт літератури. Перечитую чотиритомник Умберто Еко і зараз за¬кінчив читати останню книжку з його чотирилогії.
В зв’язку з цим уже підібрав собі ряд інших книжок такого спрямування, дуже цікаві книжки, на мій погляд. Взагалі сьогодні великий вибір цікавої літератури, яку можна підібрати в наших франківських книгарнях. Я абсолютно задоволений тим рівнем літератури, який сьогодні є.
...Звичайно, як мешканець України, як патріот України, я щиро радію і радів, і кричав, коли перемагала збірна України з футболу. Я людина не азартна. Азарт – це не про мене. Але Чемпіонат світу – це йде якийсь цикл, якийсь “шматок надії”. Я дуже хвилююся за Блохіна, якому дуже симпатизую. Мені дуже хочеться, щоб йому вдалося все і щоб Україні вдалося все. Я дуже задоволений, що ми — одна зі слов’янських держав, потрапили в 1/4 фіналу Чемпіонату світу...
Розмовляв Олег Головенський
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1572 рази |
|
|
RSS
