Що смердить? або неминуча смерть міської каналізації

  Наше місто (Івано-Франківськ - БРІЗ) – один великий туалет. Ви, звичайно, можете зі мною не погодитись. Проте, маємо факти і навіть дуже очевидні.

Скажіть, чи знаєте ви хоча б одне дерево чи паркан, за яким не стояла б (чи не сиділа б) людина, справляючи свою природну потребу. Думаю, що таких дерев (стовпів, парканів, телефонних будок, кіосків і далі на Ваш розсуд) у місті не залишилось. І це навіть не тому, що в Івано-Франківську мало туалетів загального користування (а їх і справді катастрофічно не вистачає).

В основному ці туалети зосереджені в районі міського ринку або в центрі міста. А в інших районах таких туалетів не знайдеш і «вдень з вогнем». От і доводиться бігати і шукати місце, де б можна справити потребу так, щоб ніхто не бачив. А навіть, якщо і бачив, то в народу є мудра приказка: «Що природно, то не гріх». І не секрет, що в тих районах міста, де немає туалетів і де спостерігається велике скупчення людей, така річ, як біотуалети, що могли б значно спростити ситуацію, абсолютно відсутні.

 Мабуть до такої послуги наші підприємці ще не додумались. Проте, можливо, підприємливі люди  скоро і до цього дійдуть. Хоча на масових заходах цього року вже поставили біотуалети, але після різного роду концертів ця цивілізаційна розкіш зникає з вулиць міста безслідно.

Проте, є ще одна причина того, що чоловіки (і жінки не в малій мірі) мочаться на вулиці. Починаючи змалку, нас вчили, що можна справити потребу за деревом, під кущем, за будкою і т.д. Дитина ж не може терпіти!!! От так і привчились ми, що туалет може бути будь-де і в будь-яку пору доби. А як неприємно бачити на траві чи на землі купки людських фекалій! Особливо вони помітні зранку. А запах цього «добра» можна почути далеко. У нас навіть прикмету з цього приводу придумали: «Стати в лайно – це на гроші».

От і тішать себе люди, які вступили в «майбутні гроші», що в них не все так погано буде! Якщо людські купки трапляються ще час від часу – то собачі трапляються всюди. У нас немає закону по вигул собак, про прибирання за домашніми тваринами їх фекалій. Ось і лежать вони на траві та під деревами, допоки не згниють, або хтось в них не стане.  

Аварійна каналізаційна система

А чи відомо Вам, що каналізація у нашому місті находиться в аварійному стані. Тому, що будувалась вона ще за часів Австро-Угорщини. Оскільки, на тодішній час в Станиславові не було багато будинків, то й проблем з каналізацією ніхто не мав. Та навіть перспектива розвитку Станислава не могла врахувати побудову стількох будинків в центральній частині міста і приєднання їх до міської каналізаційної мережі.

І що маємо зараз – численні розриви каналізаційної мережі, витік каналізаційних стоків у підвали будинків і просто вилив стічних вод на вулиці. Коли випадають дощі, і в каналізації піднімається рівень води, то в центрі міста добре вчувається запах фекалій.

Складається враження, що ми всі живемо у велетенському громадському туалеті. А геодезисти запевняють: вони зі своїми родинами не поселилися б у новобудовах центру Франківська навіть за великі гроші. Перспектива – через найменшу аварію плавати у власних і сусідських відходах знаючих людей не тішить. 

Туалети на дворі або Як забруднюються підземні води

Літні туалети (виходки) в приватних будинках теж несуть небезпеку для нашого міста. Звичайно, не в тих випадках, коли вони під’єднані до міської каналізаційної мережі чи під ними знаходиться металевий чи цементовий резервуар (цистерна). А тоді, коли під виходком просто  викопана яма...

В такому випадку фекалії та інша місткість туалетів просочуються в ґрунт і разом з підземними водами прямують до річок, з яких ми беремо воду для щоденного користування.

За цим фактом екологи вже давно «б’ють на сполох». 

 Хочеться вірити, що міська каналізаційна мережа витримає потоки наших стічних вод, принаймні 10-15 років. А далі, можливо, підприємливі люди придумають щось на кшталт висушування чи заморожування стоків.

Або вдосконалення, укріплення каналізації чи створення нової незалежної каналізаційної мережі. А, поки що, зливаємо ми воду в унітази, не задумуючись: куди воно потече далі, можливо тільки в Бистрицю, можливо, аж в Чорне море, а можливо – і повернеться до нас у кран. Найгірший варіант – найпопулярнішим об’єктом для туристичних спостережень можуть стати фекалійні річки, які тектимуть як центром міста, так і у мікрорайонах.

Лада Літвінова

Станіславська газета № 25 (27) від 26 червня 2008 року