Антарктида - далека і близька

Хто хоч раз побував у цих фантастичних краях, буде намагатись побувати там ще  і ще. Це неможливо описати. Антарктида зачаровує й захоплює людину в свій полон. Це інший світ, інший світогляд, інше сприйняття часу, простору, націй і людей.

Пропонуємо читачам розмову з Валентином Максимчуком доктором геолого-мінералогічних наук, професором кафедри Польової нафтогазової геофізики ІФНТУНГ, який разом з сезонним загоном 13-ї Української антарктичної експедиції недавно повернувся з Антарктики.

— Це вже Ваша третя подорож в Антарктиду. Розкажіть детальніше про Вашу участь в експедиціях і який стосунок має університет нафти і газу до Антарктиди?

— Антарктиду в цьому році я відвідав утретє. Перед цим були антарктичні експедиції 2002-го, 2004 років. Ви, мабуть, знаєте, що у 1996 р. Великобританія передала Україні одну зі своїх антарктичних станцій — станцію «Майкл Фарадей», розташовану в Західній Антарктиці, поблизу Антарктичного півострова. Тепер вона має назву «Академік Вернадський». Щороку загін зимівників із 12—14 осіб у лютому-березні вирушає туди, щоб перейняти вахту у своїх попередників. Зимування триває до наступної зміни — десь 12—14 місяців.

На жаль, антарктичне літо коротке, океан замерзає надовго, і близько восьми місяців станція залишається повністю відрізаною від цивілізації.В період заміни екіпажу антарктичної станції до Антарктиди вирушає загін науковців, який в цей час протягом одного-двох місяців проводить наукові дослідження на станції «Академік Вернадський» та в її околицях у радіусі, доступному для плавання. Адже станція розташована на одному з островів (о. Голіндез) Аргентинського архіпелагу, на відстані близько восьми км від Антарктичного материка.

— Що привело Вас, геофізика за фахом, в Антарктиду?

— Я закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу. Для геофізиків на Антарктичному континенті непочатий край роботи. Ви знаєте, що першою людиною, яка ступила на Місяць, був американський астронавт за фахом геофізик? Тому нічого дивного, що на геофізиків чекає Антарктида. А щодо моєї участі в антарктичних експедиціях, то вона визначалась потребою в спеціалістах з геомагнетизму — науки про магнітне поле Землі. На станції працює магнітна обсерваторія, яка вимагає уваги.

Крім того, мало вивченим у регіоні є аномальне магнітне поле, яке використовується при пошуках корисних копалин.Спроби потрапити в Антарктиду були в мене ще під час навчання в аспірантурі в Москві, в Інституті земного магнетизму, іоносфери і поширення радіохвиль АН СРСР. Однак мрія моя збулась лише за незалежної України.

— Якою є сьогодні Українська антарктична станція «Академік Вернадський»?

— Антарктична станція «Академік Вернадський» — це невеликий науково-дослідний центр, обладнаний сучасною апаратурою, що проводить метеорологічні, геофізичні, біологічні, медичні, екологічні й інші спостереження. Власне саме на цій станції англійські дослідники виявили так звану озонову «діру» в атмосфері Землі. Крім спеціалізованих наукових павільйонів та офісів, це ще й споруди для життєзабезпечення станції: дизельна, майстерні, склади, запасна база.

Побут полярників облаштований також непогано: окремі — на одну-дві особи — кімнати, їдальня, кімната-спортзала, душ, сауна, медпункт, є електронна пошта, радіозв’язок, в останній рік за окрему плату працював навіть телефон. Отож на станції створено всі умови для продуктивної праці та відпочинку.— Чи займаються українські дослідники пошуками корисних копалин в Антарктиді?— Антарктида, котра за площею перевищує Європу, надзвичайно багата на корисні копалини: вугілля, нафту, різні руди, благородні метали. Але за міжнародними угодами виконувати пошуки, розвідку родовищ і розробку корисних копалин тут не можна. Тому науковці різних країн ведуть в Антарктиді лише наукові дослідження, в тому числі в геологічній галузі. Однак Мадридський протокол до угоди про Антарктиду незабаром, здається у 2009 р., завершується і постає питання: а що далі? Очевидно, що політики вже ведуть відповідну роботу, оскільки бажання розділити Антарктиду виникає в урядів багатьох країн.

— Які інтереси України в Антарктиці, адже від Києва до станції «Академік Вернадський» майже 15 тисяч кілометрів?

— Перефразовуючи відомий вислів, я б сказав, що багатства людства в широкому розумінні цього слова будуть приростати Антарктикою. Адже рано чи пізно Антарктичний континент будуть освоювати. Вже сьогодні держави — учасники досліджень Південного океану ділять між собою квоти на вилов риби в цьому регіоні. А скільки нерозкритих таємниць з різних галузей науки чекають тут на своїх дослідників! Не забуваймо також про геополітичні та національні інтереси України, а 15 тисяч кілометрів сьогодні — вже не та відстань, яка нас повинна стримувати. За вікном XXI століття.

— Вимпел ІФТУНГ в Антарктиді. Що це — реклама, амбіції чи щось інше?

— Я завжди гордився, що належу до випускників інституту нафти і газу. На станції «Академік Вернадський» побувало вже багато вимпелів різних інститутів, університетів, фірм України та інших держав. Під час експедиції 2004 р. у мене виникла ідея — привезти в Антарктиду прапор університету, але її тоді не вдалось реалізувати. Під час експедиції 2008 р. я вирішив повторити спробу. На жаль, прапор університету через ліміт ваги вантажу в літаку взяти не вдалось, тому довелося обмежитись невеликим вимпелом. Але думаю, що розміри тут значення не мають. Важливо, щоб вимпел майорів в Антарктиді, демонструючи потенціал університету. З другого боку, це закликає молодих випускників долучитись до досліджень Антарктиди.

— Невже можливо молодим випускникам побувати в Антарктиді?

— Немає нічого неможливого. Національний антарктичний науковий центр щороку оголошує конкурсний відбір для участі в зимівлях фахівців з різних спеціальностей. Досить великі шанси мають геофізики, радіоінженери, механіки, програмісти-системники.

— Чи правда, що на станцію на зимівлю не беруть жінок?

— На українській станції під час декількох зимівль були й жінки. Однак цю практику припинили. Тривале перебування в складних умовах та в невеликому колективі, відірваному від звичних умов, — це досить важко як фізично, так і морально. До кінця зимівлі люди втомлюються. Але можуть бути і винятки.

— Антарктика небезпечна? Чи були у Вас такі ситуації, де існувала б загроза життю?

— Антарктика завжди була і буде до певної міри небезпечною насамперед для судноплавства. Це справді суворий край. Чого вартий лише перетин славнозвісної, точніше, сумнозвісної, протоки Дрейка, де море рідко стихає до чотирьох-п’яти балів. На континенті, в горах, на льодовиках також вистачає несподіванок.

Екстриму в цьому краї багато. За 12 років функціонування станції та 12 антарктичних експедицій, на щастя, особливих неприємностей не було. Хоча за три мої подорожі одного разу, в 2002 р,. наш корабель «Горизонт» сів на підводну скелю поблизу станції і пошкодив борт, а якось у 2004 р. наш літак здійснив аварійну посадку.

Але все закінчилося щасливо.

— Чи відчули Ви в Антарктиці так зване глобальне потепління? Чи дійсно антарктичні льодовики ось-ось повністю розтануть?

— Не можу відповісти за всю Антарктику, але в районі станції «Академік Вернадський» цей процес помітно неозброєним оком. Розміри льодовиків на о. Голіндез, на сусідніх островах зменшуються. Однак за 350 км північніше, тобто ближче до екватора, на ст. «Беллінсгаузен» (Росія), за словами зимівників, такої суворої і довгої зими, навпаки, не було давно.   

— Що Ви хотіли б побажати нашим читачам?

— Відвідати Антарктику...  

Валентина ГУСАРОВА 

Газета "Галичина"