Михайло Вишиванюк: «В хаті повинен бути один газда»

Екс-голову ОДА Михайла Вишиванюка можна зарахувати до найавторитетніших «політичних астрологів». Після парламентських виборів-2006 він спрогнозував, що помаранчевої коаліції не буде, й передбачив дочасні вибори у 2007 році. А те, що Михайло Васильович передрік у листопаді минулого року, відповідаючи на запитання нашого кореспондента, збувається вже сьогодні.

«Думаю, нас чекають наступні парламентські вибори у 2008 році... Щось таке передчуття... Ніхто ще не схрестив їжака з вужем… Очевидно, помаранчева коаліція буде. Але буде вона не довготривала», – зазначив у листопаді 2007 року Михайло Вишиванюк.

Якою ж сьогодні є «політична астрологія» Михайла Васильовича?

– Ви чи не єдиний з місцевих політиків, хто спрогнозував чергові дочасні вибори ще в минулому році. Що нас очікує тепер? Які можливі сценарії розвитку подій?

- Сценаріїв на сьогоднішній день є декілька. Остаточно, що нас очікує, можна буде спрогнозувати після того, коли будуть сформовані списки усіх політичних партій та блоків, які братимуть участь у виборах. При тих списках, які є сьогодні, можна очікувати одних результатів. Але ще можуть з’явитися блоки, про які ніхто сьогодні навіть і не думає. Поява нових блоків може суттєво вплинути на майбутній розклад політичних сил в парламенті.

– Часу для «розкручування» нових блоків не так багато. Президент переноситиме дату виборів?

- Не виключаю, що може бути ще не один указ про перенесення виборів, але те, що дострокові вибори обов’язково мусять відбутися – це вже однозначно. Припускаю навіть, що ці перевибори можуть провалитися, але тоді призначать ще одні.

– Це будуть нові пропрезидентські проекти на базі Партії регіонів (так звана проахметівська частина партії), а можливо, й частини Блоку Юлії Тимошенко?

- Не говорю про розколи в тій чи іншій партії чи блоці. Говорю про появу нових надзвичайно потужних блоків, які можуть мати суттєвий вплив на майбутній розвиток держави. Це будуть проукраїнські блоки. На сьогодні суспільство дозріло, виросло, пройшла психологічна еволюція бачення того, що Україна є і повинна бути суверенною незалежною державою. А оскільки Україна стоїть перед небезпекою втрати незалежності, то якраз оця небезпека втрати незалежності може перегрупувати політичні сили, політичних лідерів у нові блоки. Нові політичні блоки може підтримати частина виборців, які розчарувалися в БЮТі, може підтримати частина виборців, які розчарувалися в «Нашій Україні», може підтримати частина виборців, які розчарувалися в Партії регіонів. Такі люди є. Цих виборців підняти на вибори можуть саме нові блоки. «Підняти на вибори» кажу не випадково, адже є багато розчарованих людей, які наразі не збираються брати участі в голосуванні.
Вже навіть у повітрі витає новий закон, щоб вибори вважати дійсними, якщо у них візьме участь менше половини виборців. Це небезпечно, коли в суспільстві настає повна апатія до своєї держави.

– Пригадується 2004 рік. Помаранчева революція, а ще раніше – акція «Україна без Кучми». Тоді ви скептично зауважували, мовляв, от ще побачите, якою буде Україна без Кучми. На чому грунтувалися такі ваші судження?

- Так говорив сам Леонід Данилович, а я його цитував (сміється). А якщо серйозно, мені доводилося бути в гущі прийняття всіх важливих рішень у той непростий економічний час. Бачив, як працював Леонід Кучма, як він тонко, делікатно це робив, як він вмів чітко збалансувати всю ситуацію в державі. Тоді принаймні була стабільність. І коли я побачив ту команду, яку формував Віктор Ющенко…

Віктора Андрійовича поважаю як людину, яка стоїть на національних інтересах, але коли побачив, кого він бере в свою команду, якими методами працює ця команда, то зрозумів, що з цього нічого доброго не вийде, що йому буде дуже важко і проблем у державі буде дуже багато. Повірте, не радію з тих негативів, які маємо в країні, а навпаки, думаю, чим можна допомогти. Переконував і Леоніда Даниловича Кучму, коли він позаминулого тижня перебував на Прикарпатті, мовляв, Леоніде Даниловичу, ви не стійте осторонь, ви повинні переступити через всякі там амбіції, образи і подумати, як підставити плече і допомогти Віктору Андрійовичу вирулити з цієї ситуації. Ми всі повинні навчитися переступати через гонор, через амбіції і казати, чим ти можеш допомогти, щоб наша держава була міцніша.

– Що радите ви?

- В першу чергу, потрібно внести зміни в закон про розмежування влади в Україні. Я, наприклад, стою на позиції президентсько-парламентської держави. В державі, як і в хаті, повинен бути один газда. З врахуванням того, що в нас такої чіткості немає – є результат протистояння. Коли при Кучмі була чітка модель президентсько-парламентської держави, чітка вертикаль влади такого – хто що хоче, те і робить – не було. Люди хочуть порядку. А парламент – це загальні збори колгоспників, де всі мають права, але ніхто ні за що не відповідає. А з врахуванням того, що наш парламент взагалі перетворився в бізнес-центр, то про яку парламентсько-президентську державу може бути мова? Повинна бути чітка президентська вертикаль влади.

– На кого зараз може опертися Віктор Ющенко?

- Я вам назвав першого – Леонід Кучма, його знання, досвід – це глиба. Іван Плющ – досвідчений, могутній чоловік, який зараз в команді Віктора Ющенка, але його весь час чомусь «затирають» – це друга глиба, яку потрібно підняти. З молодих політиків надзвичайно гарно себе демонструє Арсеній Яценюк. Таких хлопців Президент повинен підтягувати до себе ближче. Ближче повинен підтягнути й Володимира Литвина, який є поміркованим, розумним політиком.
Відкрию таємницю: я, коли мав можливість передати якусь інформацію, аби вона дійшла у вуха Віктора Андрійовича, то пропонував взяти головою Секретаріату Президента Сергія Гріневецького – колишнього голову обласної державної адміністрації в Одеській області. Він патріот держави, він стоїть на державницьких позиціях, у нього надзвичайно великий досвід управлінської, організаційної діяльності, тобто людина, яка пройшла відповідну школу. Переконаний, якби Президент свого часу поставив главою Секретаріату таку кандидатуру, як Сергій Гріневецький, то, повірте, що в нас зовсім за іншим сценарієм розвивалися б політичні події, авторитет Президента був би на два порядки вищий і, думаю, що позачергових виборів не було б. Він би точно зумів красиво дипломатично врегульовувати цілий ряд моментів, знаходити консенсус, а не конфронтацію, конфронтацію, конфронтацію. Хіба так можна!
Те, що зараз маємо в державі, – це проблема оточення Президента. Президент не зовсім правильно підбирав оточення, й оточення наробило йому дуже багато біди. Так само, як свого часу оточення наробило багато біди і Леоніду Кучмі.

– Чи можливе переформатування політичних сил і зміна їхніх лідерів на місцях, зокрема в нашій області?

- В Івано-Франківській області особливого переформатування не повинно бути. Не думаю, що майбутні дострокові вибори якось суттєво вплинуть і на зміну політичних лідерів, які на сьогодні є в області. Наприклад, голова обласної ради Ігор Олійник задовольняє, мабуть, всі політичні сили, представлені в облраді. Це поміркована неконфронтаційна людина. Голова ОДА Микола Палійчук теж людина порядна, не думаю, що є політичні сили, які хотіли б його на сьогоднішній день від влади усунути. Колись казав і ще раз скажу – вірю в його майбутнє.

– А як можна оцінити ситуацію, коли за текст заяви по оцінці подій в Грузії, запропонований фракцією «Наша Україна» в обласній раді, всупереч фракції БЮТ, голосували й деякі «бютівці». Хіба це не ознака певного переформатування?

- Не думаю. Справа в тому, що імперативним мандатом депутатів перетворили в кріпаків. Виходить – я сказав, і вся фракція повинна голосувати. Але в такому випадку не потрібно депутатів. Якщо виходити з такої позиції, то у Верховній Раді достатньо, аби були Янукович, Тимошенко, Литвин, Симоненко і все, адже є думка керівника фракції, а решта просто тиснуть на кнопку. Яка ж тоді моя функція депутата, коли я не маю права висловити свої погляди? От наша група в обласній раді не велика, але в ній також є різні думки. То що, якщо депутат має іншу думку, відмінну від моєї, то маю його виключати з депутатської групи? Звичайно, ні. Що ж до даного голосування, то хто яку позицію мав, так її і висловив.

– А чи не допускаєте ви, що на голосування депутатів-бютівців, які працюють у структурах фінансово-промислової групи Приват, вплинула присутність в сесійній залі народного депутата, «нашоукраїнця» і куратора приватівських проектів на Прикарпатті Ігоря Палиці?

- Не думаю, що присутність в сесійній залі Ігоря Палиці вплинула на рішення деяких депутатів з фракції БЮТ. Хоча і не виключаю, що він міг провести відповідну агітацію серед бютівців для підтримки позиції «Нашої України». 

– На вашу думку, скільки представників Прикарпаття отримає депутатські мандати в новому парламенті?

- Про це говорити передчасно, адже ми ще не знаємо остаточної конфігурації політичних партій та  блоків, які братимуть участь у виборах. Але ще раз наголошую – в майбутньому можуть з’явитися нові потужні блоки. Нутром чую! (сміється).

– Якщо говорити про нові блоки, нові політичні сили, покликані згуртувати суспільство, то в різних колах побутує думка, що такою фігурою, яка на Івано-Франківщині може об’єднати подекуди конкуруючі між собою політичні та бізнес-команди є Михайло Вишиванюк. Чи плануєте брати участь у дочасних виборах?

- Дякую за таку думку. Переконаний, ця думка виникла тільки з тієї причини, що коли працював на посаді голови обласної державної адміністрації, то співпрацював зі всіма політичними силами. Як це  парадоксально не прозвучить, але я вважав, що справжня демократія є тоді, коли у владі присутні представники усіх політичних партій, а посади роздаються не під квоти політичних партій, а під досвід, під компетентність, під вміння працювати. В ОДА на керівних посадах працювали представники і КУНу, і НРУ, і УНП, і соціалістів, і т.д. Не було, здається, лише від комуністів. Але я дивився не на квоти партій, а на те, наскільки той чи інший представник компетентний. Мені за це, правда, адміністрація Президента постійно дорікала. Не Леонід Кучма (Президент таку політику лише вітав), а Віктор Медведчук мене постійно довбав, мовляв, що це таке – в тебе там і представники «Нашої України», і УРП, і УНП, що це за адміністрація, коли повинна бути одна команда…
Тепер вільно спілкуюся з представниками різних партій. Політичних опонентів як таких в мене немає. Політичні конкуренти – є.

– Конкуренти побоюються вашого ймовірного повернення у владу…

- Хлопці, заспокойтеся. Побоювання не від того, що прийду до влади. Побоюються, що з ними начебто може бути якась політична розправа. Знаю, кажуть: не дай Бог, прийде Вишиванюк – з нами всіма розправиться. Ви ж розумієте: кожен судить по собі. Та запевняю: в разі, якщо б я і справді прийшов до влади, то ні з ким би ніяких розправ не робив. Навпаки, якби такий момент був, я б сказав – хлопці, всі працюють на своїх місцях. Роман Ткач, якого я глибоко шаную, поважаю, зробив стратегічну помилку, коли в перший же день сказав – всі пишуть заяви на звільнення. Що це за демократія?! Завжди керувався і керуюсь біблійним принципом, якого ще в дитинстві навчила мене бабця, нині покійна: «В тебе каменем, а ти – хліба».
Що ж до вашого запитання про участь в дочасних виборах, скажу так: час покаже.