Лікуйся, хто може

 В Івано-Франківській обласній дитячій лікарні упроваджують новітні методи обстеження і лікування, зокрема — ЛОР- та урологічних хвороб, складних переломів, бронхіальної астми, ДЦП. Відтак, мешканцям області вже не потрібно везти дітей до Львова чи Києва, щоби підтвердити діагноз, оперуватися чи пройти курс реабілітації. Все це доступно в Івано-Франківську.

Докладно про новації розповів головний лікар ОДЛ Радислав Котурбаш.  

Без „пам’яті на біль”

— Пане Радиславе, нещодавно обласна клініка вперше в Україні презентувала успішну малоінвазійну операцію (див. „Галицький Кореспондент” № 39 від 9 жовтня 2008 року) з видалення аденоїдів п’ятирічній дівчинці. Йшлося про те, щоби запровадити не тільки щадну хірургію, але й діагностику...
- І це ми вже зробили. Минулого тижня успішно обстежили так зване бронхіальне дерево. В дихальних шляхах ми виявили стороннє тіло, яке дуже довго там знаходилося і викликало хронічний запальний процес. Його видалили.

— Інакшим чином виявити причину хвороби не вдавалося?
- Не вдавалося інакшим чином її підтвердити та ліквідувати. Якщо ж брати загалом, то малоінвазійні методи обстеження, що ними в багатьох випадках можна замінити болючі інструментальні (огляд носової порожнини, сечовивідних шляхів тощо), дуже важливі для лікарів. Коли дитя кричить, сіпається, лікар намагається якнайшвидше закінчити неприємну процедуру і може дечого не запримітити. А коли діагностика проходить спокійно — під поверхневим загальним знеболенням, і є більше часу, то ефективність огляду більша. Так, як і більш ефективними  порівняно з традиційними, є малоінвазійні операції — хірург з допомогою зображення на моніторі повністю контролює процес і результат.

—    Батькам важливо, щоби обстеження й операції були якомога менше травматичними для дітей...
- Кілька років працюємо над тим, щоби берегти психіку дитини. Це, зокрема, підтверджує наш статус —  „Лікарня доброзичлива до дитини”. Доведено: коли малеча в лікарні зустрічається з грубими для неї методами лікування й обстеження, в неї залишається глибока психічна травма. Ми поставили собі за мету влаштувати все так, щоби в дитини не було „пам’яті на біль”. Перше, з чого почали, —  уколи. Відмовилися, наприклад, тричі на день колоти в попу і ще раз у вену, щоби дитина кожного разу не здригалася, не впадала в істерику і потім цілий день не чекала цих уколів. Ми один раз ставимо „батерфляй” — канюлю для вени, і вводимо ліки. Робимо так у 80% випадків.

Діагностика плюс хірургія

— Мікрохірургію наразі застосовують тільки у лікуванні ЛОР-органів?
- Запланували поширити малоінвазійну хірургію наступного року в дитячій урології. Справа — на часі. Хвороби нирок і сечовивідної системи дуже помолодшали. Часто знаходимо патології у діток в два місяці, в півроку. Вважається, що наш край в цьому сенсі несприятливий — жорстка вода плюс неправильне харчування дітей. Досі нам не вдавалося добре діагностувати маленьких діток, мусили відправляти їх до Київського інституту урології. Новація має спростити процес. Щоби купити апарат, треба небагато — 35 тис. доларів. Думаю, ми матимемо гроші. А лікарі наші вже пройшли спеціалізацію.
Можливо, вже цього року (точно — на початку наступного) запровадимо діагностику з допомогою лапароскопії. Лікар, який володіє цим методом, навчався в Києві і Тернополі, вже сьогодні готовий приймати пацієнтів. Таким чином, в 2009 році малоінвазійні методи будемо застосовувати в обстеженні і лікуванні ЛОР-, урологічних і кишково-шлункових патологій, а також у загальній хірургії.

— Обстеження будуть проводити у лікарні? В якому відділі? Чи потрібно буде для цього лягати в стаціонар?
- Всі операції — на базі відділу малоінвазійної хірургії. Діагностика з подальшим лікуванням — у відповідних відділах лікарні. Обов’язковим є направлення у відділ від лікаря обласної консультативної поліклініки (працює при клініці). Там проводять відбір хворих — кому таке лікування показане, ефективне тощо. Лікарі поліклініки відповідно зорієнтовані і співвідносять стан хворого, перебіг хвороби і потреби з можливостями обласної дитячої лікарні.    

— Кожна третя дитина в підлітковому віці ламає руку чи ногу. В травматологічному відділі — жодних новацій?
- Ми поставили собі за мету до кінця року придбати в травмпункт електронний перетворювач для вправлення дуже важких переломів. Він, подібно до рентген-апарата, дає можливість оглянути місце перелому і скласти кістки — спостерігати за тим, як проходить процес, можна на моніторі. Це важливо, щоби якісно вправити розтрощений ліктьовий суглоб. А такі переломи у дітей найважчі і найбільш поширені.

Адаптація до життя

— Франківщина вважається регіоном ДЦП...
- В області маємо більше 1300 дітей з ДЦП. Суть лікування цієї хвороби в тому, щоби адаптувати діток до умов зовнішнього середовища — навчити ходити, говорити, їсти, ходити в туалет самотужки. В стаціонарі застосовуємо комплекс заходів — масажі, теплові і водні процедури тощо. Окремих діток відбираємо на хірургічну корекцію. Впровадили її на базі травматологічного відділу минулого року. З травматологом на результат працює дитячий невролог. Зауважу, що не всім хворим на ДЦП показана хірургічна корекція. Ми за рік зробили тільки десять операцій. Але всі вони — успішні.
Триває експериментальна програма із застосуванням препарату „Диспорт” (Великобританія). Окремим діткам, по показах, цьогоріч вперше його ввели — один укол на шість місяців. У 80% позитивний результат — діти почали ходити самі! Тому на наступний рік в обласній програмі „Здоров’я нації” знову передбачили купівлю цього препарату.

— У програмі „Безбар’єрне Прикарпаття”, яку на 2008-2011 роки на початку вересня затвердила обласна рада, передбачене відкриття на базі обласної дитячої лікарні Центру реабілітації дітей з ураженням центральної нервової системи. Коли саме?
- Плануємо відкритися в травні. Проект підтримав благодійний фонд „Україна 3000” — ми виграли його конкурс на обладнання для Центру. Реабілітація буде максимально наближена до домашніх умов. Центр працюватиме як санаторій. Діти будуть отримувати в консультативній поліклініці путівку на 18 днів. Група з 20-ти діток пройде курс – масаж, ЛФК, фізпроцедури, заняття з неврологом, логопедом, психологом. Через 18 днів почне займатися наступна група. Так ми охопимо всіх дітей області, як і належить при реабілітації — двічі на рік.

— Колись в обласній лікарні проходили реабілітацію діти, хворі на бронхіальну астму. Ця практика не відновиться?
- Відновиться, і в новій якості. Нещодавно до нас приїздив директор Всеукраїнської алергологічної лікарні з Ужгорода. Сьогодні закарпатська клініка — це потужний науково-дослідний центр. Ми обговорили можливість відкрити в нашій лікарні спеціальну соляну шахту. Плануємо в 2009 році підписати угоду про співпрацю. Ужгородські спеціалісти взяли би на себе контроль умов лікування, моніторинг стану хворих, коригували би його.
В цьому є дуже велика потреба. Наш регіон, як відомо, ще й астматичний. Оздоровити в санаторіях України кілька тисяч дітей, які є на обліку, нереально — одержуємо поодинокі путівки. У Солотвино постійні проблеми... Видається, що власна штучна шахта — це вихід. Цікаво, що наша шахта за мікрокліматом буде максимально наближена до справжньої: із солотвинської солі в приміщенні навіть наростять сталактити. Проект коштуватиме приблизно 80-100 тис. гривень. Шукаємо на нього спонсорів.
 
Наталія КУШНІРЕНКО

Газета «Галицький кореспондент»