Парадокси з назвами сіл - "Новини Івано-Франківська"

23.11.2024 21:13

ПРОБА ПЕРА

ПОЛІТИКА

КУЛЬТУРА

Погода

Погода в Івано-Франківську

волог.:

тиск:

вітер:

Погода у Києві Погода у Житомирі

Оксана Говера подобається

Новини Івано-Франківської області

Вам подобається ця сторінка

Карпати, Яремче, Буковель, Ворохта, Драгобрат, відпочинок в карпатах

хостинг вiд

05.05.2009 12:00	Версiя для друку
Парадокси з назвами сіл
Оксана РОВЕНЧАК Є безліч прикладів з історії назв населених пунктів, коли зміна єдиної літери занурює в пам’ять століть. Тривалий час панувало різне написання назви нинішнього гірського села Сенечова. Семичів, Семечів, Сеничів і нарешті — Сенечів. Горяни поставили крапку в правильному написанні історичної назви ще 1989 року, і сьогодні немає колишньої плутанини. Ще один взірець встановлення історичної справедливості подали жителі села Герині. За їхньою ініціативою цей населений пункт перейменовано з Горині на Гериню («Відомості Верховної Ради України», 4 червня 1996 року). Нині селяни гордяться своїм вчинком, оскільки, як і сенечівці, домоглися сталої історичної назви. Гериня — одне з давніх сіл. Перша письмова згадка про нього датована 1371 роком. У районі є декілька проблемних назв населених пунктів. Одна з них — село Пшеничники Новошинської сільської ради. Ось що з цього приводу думає сільський голова Володимир Русаков: «У паспортах, свідоцтвах про народження, інших документах громадянського стану жителів записано «Пшеничник». А згідно з офіційним реєстром назв населених пунктів село йменується «Пшеничники». Це створює людям суттєві незручності, бо для вчинення нотаріальних дій, для одержання свідоцтв на право власності, технічних паспортів власників транспортних засобів тощо важливе правильне написання назви села». Назва «Пшеничники» з’явилася в період тотального радянського перейменування населених пунктів, зокрема на Західній Україні, щоб у такий спосіб позбавляти галичан історичної пам’яті. Можливо, під час чергової реєстрації населених пунктів помилково з’явилося додаткове «и». До цієї думки спонукають тотожні назви. Наприклад, у Тисменицькому районі є село Пшеничники. Так само, як села під назвою Кропивники, про що свідчить Малий атлас України. Проте в нашому районі є Кропивник, а не Кропивники. Тому раніше й був Пшеничник. Саме така назва зазначена в документах громадянського стану старших горян. і лише згодом село стало «Пшеничники». Причому офіційного перейменування не було. Перед таким топонімічним роздоріжжям донедавна стояли в Яремчі. Горяни все ж наполягли на поверненні історичної назви. Відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», результатів референдуму територіальної громади міста Яремча, рішень Яремчанської міської та Івано-Франківської обласної рад наприкінці 2006 року Верховна Рада України підтримала волевиявлення громади про перейменування міста Яремча на його історичну назву Яремче. Дві назви має одне із сіл Солуківської сільради. Поділ традиційний: старші люди вважають своє село Дубровою, а нинішня офіційна його назва — Діброва, правильного написання якої повинні дотримуватися всі державні та муніципальні інституції. Дуброва походить від місцевості, де споконвіку росли дуби, а Діброва — від загального слова «діброва», яких в Україні чимало. Зберегло ж свою історичність місто Дубно! У Калуському районі є село Дубовиця. То навіщо губити самобутню назву — Дуброва? Претендують на встановлення історичної достовірності свого села в Церківні. Теперішня офіційна назва — Церковна. Краєзнавець Василь Гук у книзі «Церківна і Станківці» досліджує походження назв цих сіл і схиляється до думки про їх історичне повернення. А ось до яких, то залежить від сумлінної пошукової роботи в архівах. Сьогодні люди поважного віку називають своє село не інакше як Царківна. Воно, як і багато інших населених пунктів району, — давнє. Одна з легенд розповідає, що назва його походить від прізвища шляхтича Царківа, який начебто, як зазначають дослідники Михайло Борис, Роман Козій та Ольга Федоришин у книзі «Обереги нашої спадщини», сприяв відбудові церкви, котру спалили татари. інша версія переконує, що люди, повернувшись зі сховів у горах після нашестя ворога, спершу почали відбудовувати зруйновану вогнем церкву. Тому — й Церківна. Паралельно побутують дві назви: Церківна та Царківна. І аж ніяк не Церковна, що є офіційною назвою. Так само є офіційною вулиця Церковна в Івано-Франківську, як це подав 2005 року «Вісник. Пам’ятки історії Івано-Франківської області». Назагал, за українським правописом, має бути Церковна, якщо творити прикметник від іменника «церква». Отож визначальне слово — за громадою. До речі, місцеві вчителі вже визначилися з правильним написанням назви своєї школи — Церківнянська. До суперечливих географічних назв належить і Оболоння. Власне з подвоєнням літери «н» — така офіційна назва цього населеного пункту. «Новий тлумачний словник української мови» подає слова «оболонь», «оболоня» та «оболоння» з однаковим значенням. Це заплавні луки. Назва села відповідає географічному розташуванню. Перші поселенці освоювали низинні заболочені місця. Як бути з правильним написанням назви? Прикметник від «оболонь», «оболоня» та «оболоння» — однаковий: «оболонський». Тут проблеми немає. Вона в іншому: здавна засвоєна назва Оболоня. Зрештою, і тепер окремі офіційні довідники подають Оболоня, замість зареєстрованої назви Оболоння. Причина різного написання в тому, що під час укладання реєстру географічних назв чиновники, очевидно, звели до спільного знаменника: більшість сіл в Україні — Оболоння. Але ж наше — Оболоня! і, мабуть, такою має бути офіційна назва. З цим можуть не погоджуватися мовники, зсилаючись на правопис. Мовляв, відбувається подовження приголосних, серед яких є й «н», перед «я», тобто правильне написання слова — оболоння. Але ж, за тлумачним словником, є й «оболоня», що цілком може бути правильною географічною назвою. Адже правопис має базуватися на історичному досвіді. Це істина. У мовній площині лежить правильне написання наших сіл Слобода Болехівська та Слобода Долинська. У довіднику «Адміністративно-територіальний поділ. Івано-Франківська область», виданому 1967 року тодішнім виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради депутатів трудящих, зазначені ті ж Яремча, Семичів й Гориня, замість Яремче, Сенечів та Гериня, і далі — Оболоння, Пшеничники, Церковна (тоді була ще Церковнянська сільська рада) і Слобідсько-Болехівська сільська рада, до якої входять села Слобода-Болехівська (написано через дефіс), Липа та Лужки. Чому Слобідсько-Болехівська сільська рада, як записано в реєстрі, а не Слободо-Болехівська? У статистичному довіднику за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року теж написано Слобідсько-Болехіська сільська рада. Хоча тут, на відміну від названого довідника, Слобода Болехівська та Слобода Долинська написані без дефіса. Великий українець Володимир Даль, котрого знаємо як неперевершеного укладача «Толкового словаря», Слободу називав селом «свободних людей». Він чітко означив Слобідку й Слободу. Село Слобідка, наприклад, є в Калуському районі. У поясненні слів за «Словником Даля», як його лаконічно називають, не можна сумніватися. Адже відомо, що Володимир іванович 53 роки збирав, складав і вдосконалював свій словник. Старі й нові тлумачні словники також вирізняють «слобідку» і «слободу». Слобідка — це частина міста, квартал, що зберіг історичну назву за професією, національністю людей, котрі жили колись там. Слобідки почали з’являтися на географічних картах значно пізніше за Слободи, поселення в яких характерні для доби Київської Русі. Люди, які заселяли нові землі, тимчасово були звільнені від повинностей і податків. Вони прагнули свободи, тому й називали населені пункти Слободами. Така ж, очевидно, є проблема в Коломийському районі: село Слобода, а сільська рада — Слобідська. Якщо була б Слобідка Болехівська, то сільська рада йменувалася б Слобідсько-Болехівська. Наше село — Слобода Болехівська. Це стосується і Слободи Долинської. Схоже, до спільної думки дійшли мовники району і щодо правопису складних і складених географічних назв. Слушні міркування з цього приводу висловлює директор Слобододолинської ЗШ I-II ступенів, вона ж мовник, Марія Цап. За її словами, давно пора впорядкувати написання назв сіл, зокрема Слободи Долинської та Слободи Болехівської. Більшість фахівців вважає, що правильно — без дефіса, зрештою, так подає й чинний Державний класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України. Хоча правопис не дає чіткої відповіді, учителі-мовники, обговорюючи цю проблему, обрали варіант написання назв шкіл на зразок Малотур’янської, Великотур’янської та Старомізунської: Слобододолинська й Слободоболехівська. Так вони йменуються офіційно і власне таке їх правильне написання. Отож, як з’ясовується, в одному селі — Слобідсько-Болехівська сільська рада і Слободоболехівська школа. Ось такий парадокс. Місцевих істориків, краєзнавців, мовників, усіх, кому дорога пам’ять про героїчне минуле краю, чекає велика пошукова праця. Ця актуальна тема вимагає на базі зібраного матеріалу проведення районної науково-практичної конференції, яка дала б поштовх територіальним громадам визначитися щодо назв населених пунктів, встановити їх історичну достовірність. Хоча це тривала процедура — від громади до Верховної Ради України, але вона варта того, щоб перемогла історична правда. Р. S. Повернутися до цієї теми змусив недавній лист до голів обласних рад, зокрема й до ігоря Олійника, з апарату Верховної Ради України щодо «виявлення та усунення фактів вживання назв адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, які не відповідають офіційним». Над цим сьогодні відповідно працюють у районних радах. Перелік офіційних назв подає Державний класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України, який затверджений наказом Держстандарту і чинний з 1 січня 1998 року. Проте Державний класифікатор хоча й найновіше видання, але в ньому залишилися окремі старі назви й помилки, задокументовані протягом 1947—1987 років, про які й ідеться в статті.
Інші статті Архів статей	Цю статтю переглянули 1615 разів

Листопад

2024

© БРIЗ, 2005-2011
Будь-яке використання iнформацiї не тiльки дозволяється, а й заохочується, у тому числi i матерiально. 067.74.22.74.9
Усі матеріали сайту дозволено використовувати на умовах GNU Free Documentation License без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike