В.Цибулько: Черговий скандальний урок політикам від КВУ

Про вчасність цього уроку годі й говорити. Вже так прийнято у нас в суспільстві – те, що недопрацьовують політики, за них повинні доробляти або суди, або журналісти, або громадські організації. А стосовно Комітету виборців України - то за останні місяці на адресу КВУ вилито стільки, що страшно навіть уявити. То спочатку одні політичні сили репетували щодо позиції Комітету по вислідах кампанії в Тернополі, то призначення Ігоря Попова заступником голови СП, то потім знову хвалили за позицію по Лисичанську. Воно й не дивно, адже моральний авторитет КВУ у рік виборів президента заважає багатьом, повідомляє ZAXID.NET.

І ось нова ініціатива. На сайті "Українська правда" зявився банер КВУ про те, що КВУ розпочав "голосування" за відкритими списками в мережі Інтернет. У прес-релізі КВУ зазначається: "18 травня 2009 розпочав свою роботу Веб-ресурс "Національні праймеріз-2009". Модельне голосування за відкритими списками" (адреса в мережі Інтернет - http://www.primaries-ua.info/news/3/).

Даний ресус є одним з елементів просвітницької кампанії Комітету виборців України щодо впровадження в Україні виборчої системи з відкритими регіональними списками. Просвітницька кампанія неполітична і має на меті роз`яснення особливостей нової виборчої системи та популяризацію "відкритих списків" серед громадян України. У кожному з 27 регіонів на підставі побажань самих політичних партій та експертних оцінок КВУ було сформовано "модельні списки" кандидатів від найбільш рейтингових політичних сил. Всього до списків було включено понад 2 000 кандидатів від 15 політичних партій та блоків. При цьому усіх лідерів політичних сил було включено до "списків" від міста Києва.

Списки партій і кандидатів на сайті розміщені в алфавітному порядку". А тепер спробуймо спроектувати реакцію політичних сил на дану ініціативу. І виявиться, що навіть такий відверто просвітницький проект буде підданий нищівній атаці. В першу чергу, з боку партій з елементами сектантства. Будь-який нейтральний цілком проект, котрий будь-яким чином ревізує самозакоханість українського політика, має бути мінімізованим настільки, щоб іншим з подібною ініціативою й повадно не було. А за обставини, коли четвертина українських політиків поняття зеленого не мають, що таке Інтернет і з чим його їдять, точніше, не зовсім розуміють, як ним можна підшахраювати, - можна не сумніватися, скільки громів і блискавок виллється на голову авторів цієї ініціативи. Будуть і суди, будуть і погрози.

Особливо, коли в реєстрі Мінюсту більш як 160 партій, а до цієї ініціативи зголосилось ледь більше від присутніх у парламенті (і в скаладі блоків також). Але хіба суспільство не може собі дозволити вказати багатьом українським політикам на їх паразитарність? Та й неукраїнськість також. Суспільство зусиллями громадських рухів та організацій проектом КВУ хоч і із запізненням, але все ж починає зміну політичного ландшафту всупереч волі політиків - а значить, саме в українському випадку, на користь українського громадянина. І на захист доброго імені країни у світі.