|
|
11.07.2009
12:00
|
 Версiя для друку |
Чому в Івано-Франківську немає ні добротних доріг, ні фінансів на їхнє облаштування |
| |  Те, як в Івано-Франківську ремонтують проїжджі частини вулиць, справляє враження. Негативне, звичайно. Адже стиль наших ремонтників полягає в тому, що спершу фрезою вирізають цілі пласти твердого покриття завтовшки 20–30 см, а відтак залишають понівечену асфальтівку на тиждень-другий, а то й на місяць «напризволяще». Й аж потому беруться настеляти на тих ділянках асфальт. Таким способом в обласному центрі «відремонтували» або ж іще «облаштовують» вулиці Незалежності, Хоткевича, Галицьку, набережну ім. В. Стефаника, Південний бульвар...
Найліпше ставлення до тієї властивості в роботі комунальних служб висловлюють самі водії, котрі змушені петляти на таких дорогах між штучно утвореними ямами або ж їхати через них, що нагадує їзду шпалами. За маршрутками й легковиками тягнуться шлейфи лайок та наріканьѕ Зрештою, дорожнє полотно на тих вулицях, де й закінчили роботи, теж стало не набагато кращим. Тепер замість вибоїн на них з’явилися пагорби, як сміявся-констатував якось на прес-конференції сам Йосип Вінський, коли ще був міністром транспорту і коментував журналістам особливості вітчизняного ремонту доріг.
Але, мабуть, найдужче дивувалася одна німецька родина, що тиждень гостювала в моїх знайомих. Ставши першого дня свого перебування в Івано-Франківську свідком такої роботи, глава сім’ї ніяк не міг змиритися з тим. «Чого чекають?» – нерозуміюче допитувався він у господаря. – Дощу?». Адже в них, як і в усьому світі, такі справи здійснюють комплексно, без жодних розривів у процесі. І не ямковий ремонт проводять, а ремонтують відразу всю ділянку дороги. І так роблять, аби вже як мінімум на десяток літ вистачило. Алеѕ Німці так і поїхали по техногенних «шпалах» додому, не дочекавшись завершення, на їхнє переконання, якихось магічно-таємничих дійств на вулицях Івано-Франківська, не збагнувши «душі» українських дорожніх служб.
Втім, позитивні приклади з’являються й на Прикарпатті. Приміром, ще кілька років тому, облаштовуючи дорожнє кільце перед Тисменицею, сотню-другу метрів автостради виклали так, що й досі там проїжджаєш із таким відчуттям, ніби котишся по склу. Чи візьмімо й такий приклад. Либонь, усі знають, якою ще донедавна була дорога на ТК «Буковель» од села Поляниці. Але нині добра половина того кількакілометрового шляху нагадує європейську автомагістраль. Адже у ТзОВ «Скорзонера», в чиєму віданні перебуває гірськолижний курорт, придбали асфальтовий завод і подбали, щоби їхні спеціалісти набули відповідної кваліфікації за кордоном. і волею долі я був очевидцем того, як відповідно до євротехнологій спочатку звідти забрали ррунтово-кам’яну суміш і уклали на її місце подвійний прошарок з бетону, а поверх нього настелили-«відполірували» асфальтове покриття. Така дорога буде гладенькою, може, й десятиліття, навіть попри те, що по ній нині возять потужними лісовозами товстезний кругляк.
Цікаво, що другу половину шляху «відремонтували» фахівці облавтодору. І тепер увесь він нагадує транспортні мережі на кордоні між Литвою з її майже ідеальними автострадами та Калінінградською областю з її подзьобаними й порифленими асфальтівками, де я відбував строкову армійську службу у 80-роках минулого століття. Трясучись із побратимами в закритих вантажівках дорогою на полігон чи в іншому напрямку, ми добре відчували, коли закінчується російська територія й починається литовська чи навпаки...
Але судячи з «розмаху» ремонтних робіт в обласному центрі, коли щосезону спершу нівечать, а потім латають чи не кожну вулицю, коштів, розпорошених на всі ремонтні об’єкти, може, й вистачило б, аби капітально відремонтувати щось одне – скажімо, добру половину вулиці Хоткевича, де найгірші вибоїни. Навіщо ж замахуватися на все і в результаті по-людськи не зробити нічого? Кому вигідний саме такий непрофесійний підхід до справи, за якого вибоїни безслідно поглинають кошти з міського бюджету, внаслідок чого в місті немає ні добротних доріг, ні фінансів на їх облаштування? Це ж абсолютно не по-господарськи. і то, напевно, розуміє кожен іванофранківець. Лише в дорожній службі та мерії, схоже, цього не усвідомлюють. Інакше розпоряджались би коштами платників податків і транспортних зборів з економічною доцільністю, а не так по-дилетантськи. Чи, може, таким чином у нас борються з безробіттям у дорожних службах?
Джерело: http://www.galychyna.if.ua |
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1003 рази |
|
|
RSS
