70 — вік пошуку нових ідей

Саме стільки років виповнюється цими днями Івано-Франківському медичному базовому коледжу. Власне, коледжем цей навчальний заклад став у 2005-му, а починалося все зі створеної в грудні далекого 1939 року фельдшерсько-акушерської школи, якій згодом надали статус медучилища. Колишнім його випускником є і мій співрозмовник. Для Володимира СТАСЮКА ювілей альма-матер поєднується із зовсім близькою вже датою-віхою в житті — 15-річчям перебування на посаді директора коледжу.

— Якщо зайшла мова про історію нашого найстарішого на Прикарпатті медичного навчального закладу, — каже Володимир Васильович, — то хотів би уточнити, що перший набір учнів до нього здійснили 1940 року. Але навчання перервала війна. Відновилася діяльність тодішньої фельдшерсько-акушерської школи у 1944-му. Згодом залежно від потреб медичної галузі тут готували фахівців різних спеціальностей. Нині коледж готує медичних сестер, фельдшерів і акушерок. Маємо також відділення післядипломної освіти з ліцензованим обсягом 2 600 курсантів на рік, а також ліцензоване відділення доВНЗівської підготовки.

— Хто зі знаних нині в області й Україні людей закінчив ваш заклад?

— Міністр охорони здоров’я України Василь Князевич, начальник головного управління охорони здоров’я ОДА Любомир Малофій, проректори національного медуніверситету Любомир Глушко і Нестор Середюк, відомий хірург-ендокринолог Микола Гальчій з Києва, професор віденської клініки Микола Корпан, який лікував Віктора Ющенка... Серед колишніх випускників коледжу багато головних лікарів медичних закладів, науковців. Зрештою, просто добрих фахівців — медсестер, акушерок, фельдшерів. А всього тут підготовлено за 70 років понад 13 тисяч фахівців.

— Чув, як хтось із Ваших колег — керівників навчальних закладів краю — називав Вас директором-новатором. Що за новації принесли визнання медичному коледжеві? 

— Ми першими в області почали презентувати лекції виключно за допомогою мультимедійних комплексів, яких у нас нині 13, запровадили випереджувальну підготовку студентів до лекцій,  контролюємо залишковий рівень знань через півроку, рік, півтора року навчання наших вихованців,  вдосконалили залікову книжку практичних навичок та вмінь. До речі, на практичних заняттях ставимо студентам дві оцінки — за теоретичні знання та практичні вміння.   

Не забуваємо і про їх всебічний розвиток. Зокрема, знаходимо  можливість оплачувати працю керівників розмаїтих гуртків,  орендуємо басейн і льодову арену.

— На нараді, яку проводила прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, приїхавши в нашу область під час недавньої епідемії грипу, вона озвучила вашу записку з пропозицією створити аптеки при лікарнях. Знаю, Кабмін уже ухвалив постанову щодо практичної реалізації ідеї, автором якої є скромний директор медколеджу з Івано-Франківська... Чи довго визрівала у Вас, Володимире Васильовичу, ця нетривіальна ідея? 

— Аптеки як структурні підрозділи лікарень я бачив ще 16 років тому у США, коли ознайомлювався там з досвідом організації медицини — був тоді начальником обласного управління охорони здоров’я. Але за час перебування на цій посаді зреалізувати ідею створення таких аптек і в нас я не встиг. Тож пропонував це — на жаль, безуспішно — як депутат міської ради вже четвертого поспіль скликання, голова її постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення і теперішньому міському голові, і попередньому. Вважаю, що кожна лікарня повинна мати власну аптеку так само, як вона має рентгенологічний відділ, харчоблок тощо. Якщо фармацевти чи провізори будуть у штаті лікарні і тій аптеці не треба буде оплачувати оренду приміщення, комунальні послуги, то вже тільки це дозволить здешевити ліки мінімум на 30%. Це також значною мірою перепинить шлях до пацієнта медикаментам-фальсифікатам.
Переконаний, що цю мою депутатську ідею можна було вже давно реалізувати на місцевому рівні. Як і запровадження добровільного медичного страхування. Бо без цього важко уявити собі перехід до обов’язкового медичного страхування, який очікує населення України вже найближчими роками.

Іван ГАВРИЛОВИЧ

Газета "Галичина"