Богдан Кобилянський: Вибори слід проводити за мажоритарною системою

В органах місцевого самоврядування Богдан Кобилянський давно. Ще на посту сільського голови Вікна він разом з Миколою Круцем, нині народним депутатом України, взялися за розвій рідного села. Відтак одразу після помаранчевого Майдану очолив районну виконавчу владу. Випробувавши себе у непростий період її докорінного оновлення, після останніх виборів до місцевих рад за велінням соратників із потужної національно-патріотичної більшості став головою Городенківської районної ради. Отож проблеми місцевого самоврядування в усіх його вимірах знає не з чужих слів. Про це й ведемо з ним розмову.

— Попри спроби України робити певні кроки в напрямі реформування місцевого самоврядування, — каже наш співрозмовник, — багато проблем, пов’язаних зі здійсненням громадами своїх повноважень, так і залишаються нереалізованими. Досі законодавчо не врегульовано відносини між органами самоврядування і місцевими держадміністраціями. Не менш гостро стоїть проблема зміцнення матеріальної та фінансової основ місцевої влади. Простіше кажучи, утворився розрив між чинними конституційно-законодавчими нормами і щоденною практикою.

— То який вихід із цієї ситуації?

— На часі створення державою таких механізмів, які б дозволяли територіальним громадам розв’язувати поточні проблеми місцевого значення не лише через відповідні муніципальні органи, а й за допомогою різних форм безпосередньої демократії. Власне, головною тут є проблема повноважень, потім — належного фінансово-матеріального забезпечення виконання цих повноважень, а третім є кадровий потенціал.

Майже всім нині фатально бракує коштів, тож наші територіальні громади, як і більшість їх в Україні, є дотаційними. На сьогодні в основному дотація на вирівнювання місцевого бюджету становить 80—90 відсотків, тільки решта складається з власних доходів громади. Виходить, що місцевий бюджет працює тільки на зарплату. і зробити щось путнього для розвитку сільської інфраструктури, зокрема соціальної сфери, місцеві голови неспроможні, бо їм елементарно бракує коштів.

Досягнення практичних результатів залежить від того, хто і як переймається проблемами тієї чи іншої громади. Попри скрутне економічне становище лідери громад рук не опускають. Багато добрих справ мають у своєму активі сільські громади Семаківців і Вікна, Винограда й Чортівця, Чернятина й Далешева, Поточища і Луки, Ясенева Пільного та селища Чернелиці. Отже, нині вже всім зрозуміло, що побудову міцної держави просто неможливо уявити без розвиненої системи місцевого самоврядування. Головне — не гальмувати його розвиток.

— Напрошується запитання: чи потрібна Україні адміністративно-територіальна реформа?

— Мабуть, таки потрібна, але вона має відповідати інтересам громади, посилити гарантії прав громадян у відносинах з органами влади та місцевого самоврядування.

Не можна обминути увагою і проблеми виборчого законодавства. Хіба це нормально, що громади Росохача, Чортівця, Сороків, Городниці, Олієво-Королівки, Кунисівців, Вільхівців, Раківця не мають своїх представників у районній раді?! Тому вибори слід проводити за мажоритарною системою.

— Над чим працює сьогодні районний орган місцевого самоврядування?

— Передовсім спрямовуємо свої зусилля на забезпечення життєвого рівня людей. На сесіях ради розглянуто низку важливих питань життєдіяльності Городенківщини, затверджено, зокрема, програми економічного, соціального, культурного розвитку, а також цільові довгострокові програми. На превеликий жаль, ці програми повністю не фінансуються через брак коштів і недосконалість законодавчого забезпечення. Тому й назріли в районі проблеми, що потребують нагального розв’язання. По-перше, дуже турбує стан доріг районного та місцевого значення. Зроблено багато, але й недостатньо. А гальмує те, що не маємо ні повноважень, ні фінансів для їх утримання. Рішення ж про виділення коштів на ці дороги приймає обласна рада. Тим часом доходів від сплати податків із власників транспортних засобів у селах ледве стає на ямковий ремонт. Або ось городенківська філія «Райавтодор» має і відповідну техніку, й кваліфікованих працівників, але не має фінансів на ремонт доріг, тож здебільшого простоює. А в нас є села, до яких доїхати неможливо. Йдеться, до речі, здебільшого про наддністрянські села, які могли б розвиватись як туристичні зони. Гадаю, що без зміни відповідного законодавства ніколи не матимемо належного стану районних та сільських шляхів.

Гострою залишається проблема створення робочих місць. У нашому сільськогосподарському районі після розпаду колгоспів багато людей залишилося без роботи, серед них і кваліфіковані кадри: трактористи, водії, агрономи, інженери. Навіть із приходом інвесторів працевлаштувати всіх наразі неможливо. Праця ж людей, які обробляють невеликі земельні ділянки власною технікою, не дає прибутків. Хоча на власні очі бачив, що в сусідній Польщі на 5—20 гектарах вона є прибутковою. Отож питання про залучення потужного  інвестора до району, який би створив нові робочі місця, є актуальним і залишається одним із головних напрямів роботи влади.

— Розкажіть, будь ласка, про участь у міжнародних проектах місцевого розвитку.

— Проекти — це новий напрям у роботі громад та органів місцевого самоврядування. Хоча раніше вже ставали переможцями всеукраїнських конкурсів Топорівська і Рашківська сільські ради, та найбільшого розмаху ця справа набула останнім часом. Одразу п’ять територіальних громад — райцентру, Чернятина, Вікна, Семаківців і Далешева — отримали торік право на реалізацію програми ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Загальний обсяг коштів, залучених на фінансування проектів з енергоощадності, перевищує півмільйона гривень. Долучилися до участі в проектах СВА й громади Незвиська та Раківця. А поданий районною радою проект щодо впровадження ефективної системи опалення та використання сучасних технологій зі збереження тепла в дитячому оздоровчому комплексі «Перлина Придністров’я» з півмільйонним бюджетом завдяки підтримці обласної ради торік здобув перемогу у всеукраїнському конкурсі і  вже на завершенні. На черзі — втілення в життя нового проекту вартістю 785 тисяч гривень, що дасть змогу використовувати цей оздоровчий комплекс цілорічно. І знову ж таки хотів би висловити вдячність за сприяння обласній владі, зокрема голові ОДА Миколі Палійчуку.

Тишківська громада перемогла в такому ж конкурсі з проектом «Створення та популяризація туристичного маршруту «Народні традиції та історико-культурна спадщина села», а громада Вікна розпочала роботу й над проектом «Запобігання торгівлі людьми через соціальну роботу та мобілізацію громад», який покликаний зупинити масовий виїзд молоді за кордон.

— Сьогодні, коли надворі вирує передвиборча кампанія, мабуть, неможливо обійтися без політики. Добре знаючи Вас, міг би й не питати, кому з кандидатів у президенти симпатизуєте, і все ж?

— Питання полягає не тільки в тому, хто з політиків нам подобається чи ні. Набагато важливіше те, якою і де він бачить Україну в майбутньому. Якщо ми хочемо незалежної України, то чи є альтернатива рухові держави до Європи і НАТО?! Як знаємо з історії, загравання з Росією — чи то Хмельницьким, чи Мазепою, чи за часів УНР, — закінчувалися для України трагічно. Якщо країни Прибалтики й так званого Варшавського договору вже практично всі вступили до НАТО, то наше зволікання може дуже дорого коштувати українській державності. Шлях до Європи, до європейських цінностей дуже непростий і тернистий, але ми стоїмо перед альтернативою: або рухаємося до цивілізації, або залишаємося на її задвірках.

Або візьмемо таку непросту проблему, як формування української нації, будівництво національної держави на правдивій багатовіковій історії. І УПА, і Батурин, і Конотоп, і Чигирин та Голодомор — це наша історія, і ми маємо знати всю правду, щоб усвідомити, зрозуміти і не допускати більше помилок, які коштували нації мільйони винищених і знедолених. Хіба є альтернатива цій політиці?

Нагальними є зміни до Конституції, введення відкритих партійних списків та мажоритарної системи виборів на рівні районів, розмежування повноважень між гілками влади, проведення реформи місцевого самоврядування, адміністративна реформа... Без цього, який би президент не був, руху вперед не буде. Як і без утворення єдиної помісної Української Церкви не буде міцного духовного фундаменту держави. Єдиний, хто твердо і впевнено стоїть на цих позиціях, відстоює їх скрізь і всюди, — наш чинний Президент Віктор Ющенко. Ми ж за нього стояли на Майдані в 2004-му, і він нас не зрадив, тож маємо бути вірними йому і цього разу.

Приймак Михайло

Газета "Галичина"