Дебеславцям — 555: Село доблесті і слави

Село Дебеславці розташоване в мальовничому передгір’ї Карпат. З півдня межує із Цуцулином та Трачем Косівського району. Зі сходу за присілком Радутів розкинулись земля Снятинського району. З півночі Дебеславці омиває річка Прут.

Згідно з дослідженнями науковця Д. Бучка, вперше в історичних джерелах Дебеславці згадуються в 1453 році. Однак благодатна земля завжди манила сюди людину. Так, в тридцятих роках 20 століття на східній околиці села виявлено багатошарове поселення (культура шнурової кераміки: кінець ІІІ ст. — перша половина ІІ ст. до н. е.), а на Липниках — 10 поховань культури карпатських курганів (кінець ІІ — початок V ст. до н. е.). У 1969 р. у Дебеславцях виявлено й обстежено археологами залізоплавильну піч, а в 1987 р. в урочищі Лисак на Замковій горі знайдено поселення трипільської культури (кінець V ст. — третя чверть V ст. до н. е.) та періоду Давньої Русі (ХІІ—ХІІІ ст.).

Назва села, за припущенням уже згаданого науковця, походить від особової назви Дебеславець, Добеслав. З історичних джерел відомо, що у XV столітті землевласник Федько Підвербецький записав дружині половину Дебеславець і 300 гривень. З переказів відомо, що молодий хоробрий витязь Доблеслав (доблесть і слава) переміг у бою монголо-татарських ординців. На його честь і названо село, в замку якого знаходили захист жителі з навколишніх поселень. Пізніше цим замком оволоділи польські магнати, до в добу Хмельниччини (1648—1649 рр.), коли Покуття охопило антипольське повстання, замок відвоювали селяни з козаками.