Зупинемо туберкульоз!

Кожного ранку ми прокидаємось. Хтось іде працювати, хтось – вчитись, а хтось просто відпочиває. Але всі ми пробуджуємось для того, щоб жити! Адже життя – це не тільки неприємності, а й ціла низка прекрасного і загадкового.

Кожен день – це початок чогось нового. Людина народжується не для пасивного перебування на Землі, вона приходить в цей світ, щоб реалізувати той потенціал, який був закладений у неї ще в утробі матері. Тому для нас дорога кожна хвилина, адже саме на долю нашого покоління випало багато труднощів. Людство перебуває в постійному страсі кінця світу. Нас постійно залякують армагедонами та апокаліпсисами. Ми боїмось чи то астероїдів. Чи потопу, чи якоїсь, до кінця не вивченої, хмари космічної пилюки. Але ніхто з нас не боїться тієї смерті, що ходить поміж нас…

На даному етапі розвитку медицина сягнула надзвичайних висот. Ось тобі і ген вічної молодості винайшли, і ліпосакція та ліфтинг – це слова, якими вже давно нікого не здивуєш. Ми чітко рухаємось вперед, але чи у тому напрямку??? Чому людям так важливо змінити свою зовнішню оболонку, тим самим наносячи нищівного удару своєму здоровю? Невже бути здоровим зараз не актуально? Людство деградує… Воно пасує перед реальними загрозами для свого життя та здоровя, і своїми ж руками простеляє «червону доріжку» шкідливим звичкам та байдужості, апатії… Звичайно, адже набагато легше скласти руки і чекати того самого кінця… але кінця чого? Світу? Чи може все ж таки людства?

Не звертаючи увагу на хвороби, які оточують нас, ми вже робимо крок їм назустріч. Тому, для кожного з нас, для нашого ж блага, потрібно знати, що це за хвороби і , як уберегтись від них, адже хто володіє інформацією, той володіє світом!

Одним з тяжких захворювань являється туберкульоз.

24 березня відзначають Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Але до чого ми доборолись? До того, що на 2002 рік в Україні було зафіксовано 75 хворих на 100 тисяч населення, а у 2005 вже 84??? Хіба ж це боротьба? Можливо, наша помилка в тому, що ми нехтуємо порадами лікарів, а можливо у тому, що ми не до кінця розуміємо суть проблеми.

Звичайно, адже пересічний українець не зрозуміє, що ексудація, альтерація та проліферація – це явища, якими супроводжується туберкульоз. Задача медиків – максимально чітко і зрозуміло донести інформацію до людей, а не користуватися «високими» латинськими термінами.

Туберкульоз – це захворювання, що викликається бацилою, яка називається Мікобактерія Туберкульозу. Імунна система організму не в змозі блокувати ріст бактерій, які розмножуються всередині організму і викликають захворювання. У деяких людей хвороба розвивається відразу після інфікування, у інших – пізніше, коли по якій-небудь причині послаблюється імунітет.

Розповсюдження туберкульозу здійснюється від людини до людини повітряним шляхом. Хворіючий легеневою формою туберкульозу може розповсюджувати мікроорганізми при кашлі, чиханні, або просто при розмові, виділяючи бактерії у повітря, що вдихається людьми, які знаходяться поруч.

Ризику бути інфікованим підлягають люди, які знаходяться у тісному контакті з хворими. Тобто, дуже небезпечно перебувати у погано провітрюваних приміщеннях разом з людьми хворими на туберкульоз.

Проте, щоб відбулось розповсюдження інфенції необхідно, щоб хворий страждав «відкритою» формою туберкульозу.

Існує ще й «закрита» форма цього захворювання, при якій хворий не є небезпечним тому, що в нього в мокротинні мікобактерій туберкульозу немає. Туберкульозна паличка знаходиться в неактивному стані на рівні легень, але у стані стресу вона може розмножуватись і спровокувати активну форму захворювання.

Важливим профілактичним заходом є щорічне рентгенологічне обстеження органів грудної порожнини, а для дітей – проводження проби Манту. В школах такі заходи проводяться систематично, тому за них ми можемо бути більш спокійними.

Частіше нехтують настановами лікарів саме дорослі люди.

Симптоми туберкульозу не настільки яскраво виражені, людина може переплутати його з бронхітом чи гострим респіраторним захворюванням. Якщо у вас тривалий кашель (більше трьох тижнів), загальна слабкість, незначне підвищення температури (37.2 – 37.5) у вечірній час та зниження маси тіла, потрібно терміново звертатись до лікаря!

Туберкульозну паличку можливо вбити антибіотиками. Для того, щоб лікування було ефективним, необхідне безперервне застосування 3х – 4х антибіотиків мінімум 6 місяців. Необхідно використовувати більше одного антибіотика саме для того, щоб ні одна бацила не уникнула від дії лікарського препарату.

Основною причиною неефективного лікування є нерегулярне приймання препаратів. Також ні в якому випадку не можна припиняти прийом ліків раніше призначеного часу. Це у свою чергу призводить до вироблення мікобактеріями стійкості до протитуберкульозних препаратів, що робить лікування тривалішим, дорожчим та менш успішним.

Гостро постає перед нами питання «Як уберегти немовлят від цієї страшної недуги?»

Воно було успішно розв’язане ще у 1921 році французькими вченими Кальметтом і Гареном, які створили єдину на сьогодні протитуберкульозну вакцину. Назву вона одержала від їхніх імен, в українській транскрипції – це БЦЖ. Перед ними стояло два завдання: вакцина повинна була зберігатися й могла викликати захворювання рівно тією мірою, що дозволить людському організму виробити імунітет. Але при цьому не завдасть йому істотної шкоди.

В Україні цією вакциною прищеплюються діти у родильному будинку, у перші 3 – 7 діб з моменту народження й ревакцинуються у 7 і 14 років (за умови негативної проби Манту).

Доведено, що імунна система дитини готова до вакцинації вже з моменту народження, а туберкульоз є однією з найнебезпечніших інфекцій, що підстерігають немовля після виписки з пологового дому. Саме тому, кожна матір повинна пам’ятати про цю загрозу, і ні в якому випадку не відмовлятись від вакцинації.

Звичайно, зараз кожен з вас подумає, що все написане вище, давно відоме людям. Але якщо так, то чому за 15 років в Україні так і не подолана епідемія туберкульозу? Схоже, українські уряди не зацікавлені в цьому з тих чи інших причин. Тому ніхто з нас не застрахований…

«Мене це не торкнеться!», «Я слідкую за своїм здоровям!» - ці фрази ще не означають, що спускаючись у метрополітен чи їдучи міським транспортом ви не піддаєтесь ризику бути зараженим…

Ми повинні дбати про себе самі. Ніхто і ніколи не зможе нам допомогти, якщо ми цього не захочемо. Людина не повинна боятись того, що скажуть про неї інші, якщо результати аналізів на туберкульоз виявляться позитивними… Їй потрібно вірити в себе і лікуватись. Адже це можливо! І одного прекрасного ранку хвороба відступить. Саме тоді для суспільства ви станете ще одним прикладом сильної особистості, яка народжена, щоб перемагати!

Жанна Томаш, спеціально для БРІЗ

м. Снятин