|
|
01.09.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
Наталя Гасюк: Наш фестиваль є родинним святом |
9-10 вересня в Івано-Франківську вдруге відбуватиметься фестиваль “Карпатський вернісаж”. З цієї нагоди наш журналіст зустрівся з координатором фестивалю, виконавчим директором Ради з туризму Карпатського регіону Наталею Гасюк.
– Розкажіть про ідею створення фестивалю, історію його виникнення.
– Фестиваль “Карпатський вернісаж” ми задумали в 2004 році, коли готували проект з розвитку музейної справи в Західній Україні. Оскільки наші музеї постійно відчувають нестачу бюджетного фінансування, то для того, щоб показати їм один з напрямків залучення відвідувачів до музеїв і організації поширення інформації про їхню роботу, ми задумали організацію дійства перед музеєм, яке сприятиме залученню мешканців міста до фондів, які зберігаються в музеї. На той час заходів такого формату в Україні було надзвичайно мало.
Рік ми готувалися до самого фес¬тивалю, шукали інформацію про народних майстрів, контактували з управліннями культури регіону. Фестиваль мав бути регіональний, з відтворенням всіх народних ремесел, які зберігаються в Карпатському регіоні України.
Але народні майстри, до яких ми звернулися з пропозицією приїхати і показати, як вони працюють, попросили нас запросити і своїх колег з інших регіонів. Тоді ми розширили географію учасників, за¬пропонували зробити відкрите свято української культури, і запросили народних майстрів з цілої України. Минулого року в нашому фестивалі взяло участь 14 областей.
Активну підготовку до минулорічного фестивалю ми почали за два-три місяці до його початку. Відпо¬відно він не був у планах заходів культури ні області, ні міста. Ми звернулися за допомогою у фінансовому забезпеченні фестивалю до підприємств Прикарпаття. Приблизно 50 організацій долучилися до проведення заходу не для того, щоб прорекламувати себе, а для того, аби засвідчити, що ми разом можемо влаштувати свято для себе, мешканців нашого чудового краю та гостей з усієї України.
Цього року вже, коли дивишся на календар культурних заходів в Україні, є дуже багато заходів, котрі сприяють збереженню нашої культури. Для того, щоб вирізнити наш фестиваль, ми задумалися, яка ж його характерна особливість. Кожен фестиваль має свою специфічну аудиторію. А “Карпатський вернісаж” є родинним святом.
Цього року гасло фестивалю – “Родинне свято української культури”. Це свято однодумців, свято сім’ї, свято друзів, свято людей, які в першу чергу визнають себе укра¬їнцями і для яких напевно ми відкриваємо не тільки традиційні, знані види народних промислів, але й унікальні роботи, які приїдуть до нас з інших регіонів України. Це такі вироби, які ми можемо показати іноземцям як свою автентику, яка не зберігається більше ніде в світі.
– Які труднощі виникали? Що за цей час було найбільш складним?
– Цього року і місто, і область підключаються усіма можливими видами допомоги. Труднощі в тому, що в місті немає приміщення, яке б дозволило організовувати такі дійства. Якщо б у Івано-Франківську був великий виставковий центр, це б значно спростило орга¬нізацію таких заходів. Бо фестиваль повинен передбачати і круглі столи з науково-практичними конференціями, з тезами, які формуються на основі побажань, а ми маємо на сьогодні 200 учасників з 18 областей України, і не маємо де зібрати цю аудиторію.
Труднощі можна означити в 3-х аспектах: власне організаційна частина, технічне і фінансове забезпечення таких заходів.
Наші учасники в основному з сільських місцевостей. Якщо ми б створили їм в державі достатні умови для того, щоб вони працювали, займалися тією справою, яка їх найбільше притягує, яка їм дає самореалізацію і забезпечує їх роботою протягом року, то вони, мабуть, не їхали б з села. Ми не втрачали б нашу автентику, люди на селі мали б зайнятість і мали б попит на свої роботи. Такими фестивалями ми їх заохочуємо до того, що вони зустрічаються з потенційними замовниками, повертаються до себе в село і мають можливість або організувати власну справу для забезпечення тих замовлень, або заробляти, хоч частково, на свою сім’ю, щоб їхні діти залишалися в родині і продовжували родинну справу.
– Наскільки охоче відгукуються мистецькі колективи на пропозицію взяти участь у фестивалі?
– Візьмемо статистичні дані. Приблизно 90% учасників – ті, які були минулого року. І вони вже через свої канали залучають, запрошують майстрів. Це говорить про те, що фестиваль вдався. Якщо взяти деякі критичні зауваження, то комусь не сподобалася відсутність виїзної торгівлі. Цього року я думаю ми це вирішимо. Ми домовилися з мережею торгових закладів, що вони забезпечать столиками, де люди зможуть поїсти, і учасники фестивалю будуть мати якісь знижки.
Крім того, ми вчимося пунктуальності і планування роботи наперед. Ми анонсували, що готуємося до фестивалю на початку червня. І станом на 14 серпня підтверджених учасників було 100, а на 22-ге – вже 200. Заявки надсилають факсом, електронною поштою, щоб встигнути.
– В порівнянні з минулим роком організація відбувається важче чи легше?
– Легше, бо минулого року ми придумували все з нуля. До останнього моменту ми не знали всього, що потрібно. Легше з партнерами, бо минулого року багато хто із спонсорів йшли з закритими очима, не знаючи на що йдуть і що матимуть в результаті. Цього року ми тільки зустрічалися з керівниками підприємств, то одразу чули про готовність співпрацювати.
– А місцева влада вам зараз допомагає?
– Так, коли минулого року вони допомагали організаційно-технічно, то цього року готові перекрити нам фінансові видатки на поселення учасників, з друкованими матеріалами, створений відповідний оргкомітет за розпорядженням міського голови, який допомагає нам. Допомагає і обласна державна адміністрація, спільно із головним управлінням культури і туризму ми готуємо програму культурних заходів в рамках фестивалю, поширюємо інформацію у регіони-партнери.
– Які області беруть найбільш активну участь у фестивалі?
– Якщо в нас заанонсовано 200 учасників, то 140 – це регіон Захід¬ної України, це 5 наших областей, з яких Івано-Франківська область – приблизно 90-100 осіб, наступна за кількістю – Буковина, потім Львівщина, Тернопільська область і Закарпатська. Інші області представляють по 5-6 осіб.
Сам сценарій ще не до кінця опрацьований, має бути кілька несподіванок. Буде, звісно, охорона, яка стежитиме за реєстрацією учасників, бо минулого року було кілька чоловік-перекупників, які торгували китайськими виробами.
– Чого особливого ви очікуєте цього року від фестивалю?
– Хочеться свята. Хочеться посилити значення Івано-Франківська як міста, де українська культура має свій центр. Вона тут є, вона тут бажана і не важливо, якою мовою ми тут говоримо, ми приймаємо і російськомовних людей, і англомовних, ми відкриті для будь-кого і одночасно ми цінуємо те, що є нашим. Хочеться, щоб власне з такого погляду Івано-Франківськ розвивався, не тільки як транзитна база в Карпати. Щоб ми були містом, яке має свою дієву активну громаду і саме собі робить свято.
Розмовляла Любов Загоровська
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1596 разів |
|
|
RSS
