Колишній львівський токар Ігор Партика взявся за виготовлення оправ до церковних книг та подарункових видань

…На червоному велюрі відблискують лики Христа та Богородиці, по кутках величного Євангелія – майстерно зроблена опара із зірками та камінцями, що ззовні нагадують дорогоцінні. На жаль, каміння особливої вартості не мають, але краси оправи церковної книги від того не змінити.

«Це моє хобі, – каже «Експресу» пан Партика, який ще 36 років тому переселився в опільське село Путятинці, що на Прикарпатті. – Сорок років я токарював у Львові, Роздолі та Долині. Згодом доля завела аж до Марійської республіки в Росії. Свого часу я отримав диплом «Майстер – золоті руки».

А сім років тому чоловік почав робити оправи для релігійних книг.

«Це вміння дав мені Господь, – мовить, стиха майстер. – Я виріс у релігійній родині, й віра для мене – важлива частина мого життя, але я ніколи не думав, що робитиму щось для церкви, але така, напевно, була воля Всевишнього».

Про свою першу чеканку роботу чоловік може розповідати годинами. Це була Євангелія для храму в селі Залужжя Рогатинського району.

Згодом талановитого львів’янина помітили та почали пропонувати оправляти богослужбові книги із різних церков. За свою роботу чоловік грошей не бере. Мовить, що це його своєрідна молитва. Хіба що замовники дають гроші на матеріали. А на прожиття пан Ігор з дружиною Іриною мають пенсію, здоров’я, вміння та бажання працювати. Чоловік каже, що не пропадуть, аби лише Божа ласка їхню родину не залишила.

Для того, аби зробити оправу, чоловік сам купляє великі Біблії, Євангелія та маленькі іконки, які він розкладає по чотирьох боках книг. Окрім того, потрібна хороша латунь. На неї нанести і вичеканити орнамент – справа нелегка. Але майстер полегшив собі роботу, зробивши спеціальні валки із різної сталі. На кожному валику – інший візерунок. Тепер варто лише провести ними по металу – і складний узор готовий. Зірочки метикуватий майстер виготовляє під спеціальним пресом. Загалом, аби оправити у латунну чеканку Біблію чи Євангеліє, талановитому прикарпатцю потрібно тиждень-півтори.

Окрім того, пан Ігор придумав та сам зробив шість маленьких верстатів для чеканки. Чотири він використовує постійно, а два – для окремих надскладних робіт. Є у нього і токарний та фрезерний верстати. Своє вміння майстер передає двом синам, які разом з батьком розпочинали чеканити.

«Старший син Василь настільки хороший токар, що вже й мене перевершив,-з гордістю розповідає мешканець Путятинців. – Молодший Орест випилює з дерева різноманітні кубки, вази, шкатулки, лампи».

Сам пан виготовляє підсвічники, реставрує церковні речі.

А першим критиком для чоловіка та синів є дружина і мати. Коли інші нахвалюють вироби майстра, вона чесно та з притаманною жіночою прискіпливістю. Але заодно й лагідністю вказує чоловікові на помилки.

Галина ПЛУГАТОР, Путятинці