Шиншили… з гуцульським норовом

Гуцульський господар Василь Ванджурак із високогірного віддаленого селища Верховина понад два роки займається дивовижною для карпатського регіону справою: розведенням шиншил.

Нині чоловік – єдиний на Івано-Франківщині представник спілки шиншиловодства України.

«Я з дитинства люблю домашніх тварин, – мовить, усміхаючись, пан Ванджурак. – У нас на Гуцульщині до домашньої живності ставляться, як до членів родини. Тому й у мене були і є корови, кінь, свині».

Про дивних пухнастих звіряток карпатський ґазда дізнався із газети. Підприємливий чоловік не побоявся ризикнути та поїхав до Львова, де розведенням шиншил уже кілька років успішно займається Ярослав Снилик.

Василь Ванджурак придбав у нього сімейство гризунів: одного самця та чотирьох самок.

«Було дуже дивно й незвично навіть на них дивитися, – зізнається «Експресу» гуцул. – Вони такі маленькі, пухнасті, вухаті й …боляче кусаються».

Привезена зі Львова дивовижа одразу почала показувати свій норов та прокусила господареві пальця. Але за кілька тижнів звірятка та господар подружилися. І тепер вони не лише прибуткова справа, але й потіха для всього сімейства Ванджураків. Господар, його дружина Марія та двоє синів і донька із радістю беруть тваринок на руки.

«У багатьох родинах шиншили замість домашніх тваринок живуть, ось і наші приносять родині радість», –  каже гуцульський ґазда.

Про свою пухнасту «худібку» пан Василь може розповідати годинами.

«Вони й справді для України, а тим паче для Гуцульщини дивина, адже тваринки походять із Південної Америки, – говорить шиншиловод.  – Там в індіанському племені чінча їх і побачили іспанці та завезли в Європу. Хутро шишнил дуже цінувалося серед індіанської  знаті. Минули століття, а мало що змінилося: шуба зі шкурок шиншили нині коштує приблизно 30 тисяч євро».

Цінні гризуни потребують ретельного догляду. Для шиншил пан Ванджурак побудував окреме приміщення, яке опалюється спеціальним екологічно чистим котлом на тирсі. Є і парове опалення. Адже для пухнастих треба сухе, тепле та чисте повітря.

«Температура в приміщенні не повинна перевищувати 28-30 градусів. Оскільки вже за 25-28 градусів тваринки стають млявими, – каже гуцул. – Вологість повітря у кімнаті, де перебувають звірятка, не повинна перевищувати 70 відсотків».

Живуть шиншили у залізних клітках. Першу «хатку» чоловік привіз зі Львова, разом зі звірятами. А коли народилася малеча, житло для неї змайстрував сам.

«Ось тут і живуть гуцульські «американці», –  з гордістю показує господар ряд із 20 кліток. –У двох «хатках» має жити сімейство: чотири самки та самець. Пухнастий «ґазда» ходить до самок через коридор у клітках».

При правильній відгодівлі та утриманні шиншили легко розмножуються у неволі. Самка може народжувати малят по три рази в рік. Одна шиншилка може привести на світ від одного до шістьох пухнастиків. Але при народженні багатьох звіряток, на жаль, не всі виживають.

Біля кожної клітки годівничка, пляшечки для води та ящички зі спеціальним так званим вулканічним піском. Також можна використовувати й білий пісок, який попередньо прогрівають на сковороді для дезінфекції. У клітках має бути й тирса, але тільки соснова, а не листяних дерев. Отже утримувати та годувати пухнастиків  –  справа дуже відповідальна. Для звірят – спеціальне меню. Щодня – інший смаколик: родзинки, горішки, яблука, морква, чорнослив березові, вільхові та яблуневі гілочки, спеціальний гранульований корм – дві чайні ложки на добу. Також можна давати вівсяні пластівці, сухарики. Шиншили їх дуже люблять. Але все в міру. Тварин не можна перегодовувати. Якщо їх постійно годувати, вони будуть товсті, а ожиріння, так само, як і для людини, шкідливе для їхнього здоров’я.

Про прибуток від нового виду діяльності гуцул говорить неохоче. Каже, що кооперується з іншими господарями і разом думають про збут шкірок. Про особисті  фінансові досягнення – ані слова, бо у горах не звикли грошима хвалитися. Мовить лише, що вклав у розведення пухнастиків чималеньку суму. Зараз у господарстві чоловіка  –  50 шиншил. Інші верховинські господарі, подивившись на пана Ванджурака, й собі взялися за розведення звіряток.

Галина ПЛУГАТОР