Козацькі лікарі від рідної землі

У селі Миляновичі Турійського району, що на Волині, триває наметове таборування «Волинська січ». Його учасники, діти та підлітки, з’їхалися у цей чарівний куточок, аби не лише зміцнити своє здоров’я, поуправлятися у козацьких вправах, але й навчитися використовувати  в повсякденному житті лікарські рослини.

...Навколо розлогі поля, недалечко видніють перші хатки села, але тут огороджена ровом територія – неначе острів на валах запорізьких, – чим не Хортиця? Але це «Волинська січ». Тут розкинулися десятки великих військових наметів, де за суворими, майже армійськими правилами, живуть діти й підлітки. Більшість з них вирвалися з парких, гамірних і метушливих міст. Гості з інших областей із захопленням споглядають на тутешні краєвиди, дихають чистим повітрям, купаються в прохолодних плесах озер, прокидаються  разом з дзвінкоголосим птаством.

Їх навчають усьому, що з правіків знали хлопчики та юнаки їхнього віку: влучно стріляти з лука, добре плавати, давати відсіч супротивнику, хвацько їздити на коні та вміти тамувати біль за допомогою того, що росте навколо.  

«Майже всі козаки вміли використовувати лікарські рослини з рідної землі, тому й здоровими та сильними були, – каже Василь Ленюк, один із засновників федерації рукопашу гопак. – Ніхто ніколи жодної хімії не знав, а чоловіки, були міцними, як дуби.  Дівчата й молодички квітли, мов калина. Сьогодні, як це не прикро, маємо цілком хвору націю, яка себе дотруює ліками».

Юні козаки здорові духом, міцні тілом, проте й до них болячки вчепитися можуть. Як вилікувати себе самому, розповідають в таборі досвідчені інструктори.

Уважно слухають хлопчаки та єдина дівчина  –  Діана Чинча із Володимира-Волинського. Такої бойової подруги: мужньої, розумної, витривалої ще й пошукати треба. Всім козачкам козачка.

«Я стільки нового на Волині дізнався, – захоплено і не по-дитячому серйозно розповідає 15-річний Богдан Кривченко із прикарпатського села Опришівці. – Здавалося би, звичайна трава під ногами, а це ж ціла аптека. І все це для організму корисне. Ось, скажімо, маємо звичайний лопух. Що ж можна про нього сказати? Великий та зелений листок. А виявляється, ним можна вилікувати простуду, вивихи, болі в шлунку і навіть виразку.  Відвар лопуха рекомендують використовувати для полоскання при запаленні рота. Приготувати його просто: треба викопати корінь рослини, подрібнити та варити його у невеликій кількості води протягом 10 хвилин. Відвар згодом  процідити і пити по столовій ложці чотири рази в день. І ніяких запалень в роті не буде. Та й зуби стануть міцнішими».

Липа, бузина, малина, подорожник, вербена, м’ята, чистотіл, цибуля, часник, ріпа, гусячий жир. козяче молоко. Такі прості колись речі і вже дивовижні для сучасних дітей, які звикли до того, що все «росте» в магазині. А ще сили козачатам з Волинської січі додає і здорова їжа. Та лише з тих продуктів, які ростуть на українській землі.

«Ми їли багато каш, салатів, пили компоти та відвари з трав, дуже мало вживали м’яса, зате не відмовлялися від сала з часником, – розповідає ще один таборувальник з Прикарпаття Андрій Ясінський, – Навіть у борщі замість картоплі було коріння пастернаку. Хоча для нас це спочатку було незвично Але, знаєте, ніхто з хлопців не схуд. Навпаки – набрали ваги. Думаю, що й удома спробую так харчуватися, хоча втриматися від того, аби не скуштувати чіпсів чи випити кока-коли, непросто».

Аби стати справжніми козаками, навчали в таборі, треба й дотримуватися розпорядку. Підйом о шостій тридцять ранку, шикування, прорух (фіззарядка), пробіжка на кілька кілометрів, купання в озері або обливання холодною водою. Далі – вивчення основ народної медицини, основ українського рукопашу гопак та самооборони, веслування на байдарках та верхова їзда. Як майбутні захисники Вітчизни, таборовики пройшли курс стрільби з пневматичної зброї, освоїли елементи військово-тактичної підготовки.  Протягом таборування ані натяку на цигарки, пиво та російські чи суржикові слова. За вирази «тіпа», «карочє» сто відтискань від землі.

Навчалися хлопчаки й керувати своїми емоціями.

«Усю злість ми збирали в уявний глечик та кидали далеко-далеко, та згодом заспокоювалися, обов’язково використовуватиму цю вправу в школі, коли щось на уроках не виходить чи розсерджуся на когось з однокласників», – продовжує Ростислав Сорока. Спокійний та задоволений здобутками своїх вихованців Василь Ленюк каже, що вони вже справжні чоловіки. Вміють оборонятися, і здоров’я своє берегти. Ці юнаки козацькі лікарі від рідної землі. Та й після закінчення таборової зміни кожен учасник отримував диплом, як підтвердження власних здобутків, витривалості та мужності в екстремальних умовах.

Сабіна РУЖИЦЬКА